13.4 Публічність (комунікативність) процесу прийняття рішень у державному управлінні

Консультації з громадськістю - форма залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформа­ції про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в діяльності цих органів.

В обов'язковому порядку проводяться консуль­тації з громадськістю щодо:

• проектів нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян;

• проектів державних і регіональних програм економічного, соціально­го і культурного розвитку, рішень щодо ходу їх виконання;

• звітів головних розпорядників коштів Державного бюджету України про витрачання бюджетних коштів за минулий рік;

• інформації про роботу Кабінету Міністрів України, центральних і міс­цевих органів виконавчої влади.

Громадські ради - консультативно-дорадчі органи, що функціонують при центральних та місцевих органах виконавчої влади з метою забезпечення відкритості діяльності цих органів та створення організаційно-правових засад участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики органами виконавчої влади. До складу цих рад включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. Їх діяльність в Україні здійснюється на основі Положення про Громадську раду при Кабінеті Міністрів України та Типово­го положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади.

Консультації з громадськістю проводяться у двох формах: а) публіч­ного громадського обговорення (безпосередня форма); б) вивчення гро­мадської думки (опосередкована форма).

Публічне громадське обговорення - безпосередня форма консуль­тацій органів виконавчої влади з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Ця форма передбачає організацію і про­ведення:

а) конференцій, семінарів, форумів, громадських слухань, «круглих столів», зборів, зустрічей з громадськістю, громадських приймалень;

б) теле- або радіодебатів, дискусій, діалогів, інтерв'ю та інших пере­дач теле- і радіомовлення, інтернет-конференцій, телефонних «гарячих ліній», інтерактивного спілкування в інших сучасних формах.

Строк проведення публічного громадського обговорення визна­чається органом виконавчої влади за пропозицією громадської ради і не повинен бути менший ніж один місяць. Його результати доводяться орга­ном виконавчої влади до відома громадськості шляхом оприлюднення в ЗМІ з обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення та відхилення альтернативних рішень.

Вивчення громадської думки - опосередкована форма консульта­цій органів виконавчої влади з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Воно здійснюється через:

а) проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитуван­ня, анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи);

б) запровадження спеціальних рубрик у друкованих та електрон­них ЗМІ;

в) проведення експрес-аналізу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших матеріалів у пресі, на радіо та телебаченні для визначення позиції різних соціальних груп;

г) опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень і пропозицій;

ґ) проведення аналізу цільової інформації, що надходить до спеціаль­них скриньок.

Результати вивчення громадської думки враховуються органом ви­конавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій роботі.

З метою порушення конкретної проблеми у певній галузі чи сфері державного управління, визначення її масштабів і суспільних груп, заінте­ресованих у її вирішенні, публікується «зелена книга» - основний консуль­таційний документ про політику, запропоновану органом виконавчої вла­ди, що допомагає йому привернути увагу громадськості до проблем або можливостей, що виникають, а також з'ясувати ставлення громадян до можливих механізмів вирішення проблеми або використання наявних ре­сурсів.

За результатами проведення дискусій, консультацій із заінтересованими сторонами, науковцями, експертами, громадськістю і врахування їх про­позицій/ рекомендацій готується «біла книга» - детальна заява про по­літику, що містить сформовану позицію відповідного органу виконавчої влади. Завдання «білої книги» - допомогти керівництву органу влади донести громадськості засади політики, що є відповіддю на нові виклики, і отримати зворотну інформацію про сприйняття її суспільством.

Після громадського обговорення пропозиції, викладені у «білій книзі», фактично стають основою управлінського (політичного) рішення, набира­ючи форми проекту нормативних (законодавчих, регуляторних) актів або програмних документів, у яких викладені конкретні заходи, спрямовані на вирішення проблеми.