3.6.4 Первинні засоби пожежегасіння.

До первинних засобів вогнегасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (бочки для води, пожежні відра, азбестова тканина, ящики з піском, пожежні щити і стенди) і пожежний інструмент (багри, ломи, сокири, лопати тощо).

У теперішній час в Україні знаходяться в експлуатації та виробництві різні типи вогнегасників.

Вогнегасники поділяються:

за способом транспортуванню на: переносні (ручні таранцеві);

за видом вогнегаснії речовинини:

- водяні,

пінні (повітряно-пінні та хімічно пінні), порошкові,

вуглекислотні,

хладонові,

комбіновані;

Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для його отримання, пристрою підготовки вогнегасної речовини та подавання його на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вище допустимого й від випадкового спрацьовування, джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

Загальний принцип роботи вогнегасників заключається в утворенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачаних), під дією котрого вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі. Даний спосіб втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.

Ураховуючи різноманіттю конструктивних ознак різних вогнегасників, в даному розділі наведено опис роботи вогнегасників які мають найбільш характерні ознаки.

Вогнегасники пінні.

Використовуються для гасіння вогнищ твердих речовин і матеріалів (клас А) та горючих рідин (клас В).

Вогнегасник хімічно-пінний (ОХП-10).

Заряд складається з двох частин: лужної і кислотної. Кислотну частину розташовують у спеціальній поліетиленовій склянці, лужну заливають у корпус. Вогнегасники приводяться до дії поворотом рукоятки знизу вверх до кінця, при цьому відкривається гумовий клапан кислотної склянки. Після повороту вогнегасника горловиною донизу кислота змішується з лужиною, внаслідок цього утворюється хімічна піна, яка викидається назовні під тиском вуглекислого газу, який утворюється в балоні.

Вогнегасник повітотряно-пінний ЮВП-5. ОВП-9, ОВП-10М та іншій

Як заряд використовується водний розчин піноутворювача. Розчин з корпусу викидається завдяки вуглекислому газу, що знаходиться у спеціальному балоні.

Під час гасіння пожежі класу А піну необхідно подавати так, щоб створювався шар, який покрив би охоплені полум'ям поверхні,

Під час гасіння пожежі класу В піну слід подавати акуратно на охоплену полум'ям рідину, яка при цьому не розбризкується. Під час гасіння рідини в ємність у перший момент піну подають на задній внутрішній борт, а потім у різних напрямках, намагаючись покрити піною всю площу. При гасінні розливу подають струмінь на поверхню горіння та навкруги, створюючи перешкоду поширенню вогню.

Вогнегасники порошкові (типу ОПУ»2).

Призначені для гасіння пожеж класів А,В,С,0,Е. Корпус вогнегасника використовується для зберігання порошку. Робочий газ (вуглекислий газ) під тиском знаходиться в спеціальному балончику.

Для приведення вогнегасника до дії необхідно натиснути і відпустити кнопку, внаслідок чого голка руйнує мембрану балончика з газом і він подасться до корпусу, утворюючи в ньому надлишковий тиск та викликає рихлення вогнегасного порошку.

Мал.3.5.3. Вогнегасник ОПУ-2. При гасіння пожежі і класу А вогнегасник порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум’я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.

Під час гасіння пожежі класу В струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючи позаду й з боків непогашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.

Під час гасіння пожежі класу С струмінь вогнегасного порошку необхідно спрямувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.

Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я.

Вогнегасники вуглекислотні (типу ОУ).

Застосовуються для гасіння пожеж класів А, В, Е. Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться в рідкому стані під тиском.

Для приведення до дії необхідно спрямувати розтруб на вогнище пожежі, натиснути на важіль, при цьому вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі.

Під час гасіння Пожежі класу В розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед. При гасінні електроустаткування тактика аналогічна до користування порошковими вогнегасниками.

Вогнегасники вуглекислотно-боометилові (типу ОУБ).

Використовуються для гасіння пожеж класів А, В, С. Як заряд використовується суміш, яка складається з 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу

Тактика користування аналогічна до тактики користування вуглекислотними вогнегасниками.

При застосуванні всіх типів вогнегасників необхідно дотримуватись таких загальних правил безпеки:

у випадку виявлення пожежі подати сигнал тривоги й сповістити пожежну охорону;

не проходити повз пожежу у пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати для вас пасткою;

під час гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою, необхідно, щоб відстань від електрообладнання до насадка (розтруба) вогнегасника була не менше, ніж 1 метр;

гасіння здійснювати з навітряного боку; залишати вільним шлях евакуації; у разі невдалого гасіння відразу ж залишити приміщення і очікувати на допомогу. Ваше знання обстановки допоможе тим, хто прийде на допомогу.

Під час гасіння одночасно кількома вогнегасниками не здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному.

Після закінчення гасіння відходити необхідно, залишаючись лицем до вогнища. При наявності запасного вогнегасника з вогнегасною речовиною охолоджувальної дії зробити обробку нагрітих поверхонь з метою попередження повторного займання.

Вогнегасники мають розміщуватися з урахуванням зручності обслуговування, нагляду, користування, а також досягнення умов найкращої видимості з різних точок простору захисту.

Підходи до місця розміщення мають бути завжди вільними.

Вогнегасники мають розміщуватися в легкодоступних та помітних місцях, де виключено попадання на них прямих сонячних променів та безпосереднього (без загороджуючи щитків) впливу опалювальних та нагрівальних приладів. Ручні вогнегасники мають розміщуватись шляхом:

навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника та відстані від дверей, достатньої для її повного відкриття;

установки в пожежні шафи разом з пожежними кранами (за наявності в будівлі внутрішнього пожежегасіння), в спеціальні тумби або на пожежні щити й стенди.