3.3.2. Особливості горіння горючих матеріалів і речовин.

Горючі рідини.

Основними параметрами горючих властивостей рідин являються температури спалаху, займання і самозаймання, а також концентраційні і температурні межі суміші парів рідин з повітрям.

В залежності від температури спалаху парів рідини поділяються на 2 класи:

І - легкозаймисті речовини (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61 °С (у закритому тиглі) або 66°С (у відкритому тиглі). До таких рідин відносяться : бензин, ацетон та ін.

П - горючі рідини (ГР) з температурою спалаху вище 61 °С або 66°С (відповідно \ у закритому та відкритому тиглі).

Горючі гази.

Основними параметрами вибухонебезпечності горючих газів (ГГ) являються нижня і верхня концентраційна межа займання. Проміжок між нижньою і верхньою концентраційними межами називають областю займання. Тільки в цій області суміш здатна займатися від джерела займання з подальшим розповсюдженням полум’я.

Наприклад, нижня і верхня межі займання у суміші з повітрям складають (%): для аміаку - 15-18, для водню - 4-75, для метану - 5-15. При концентраціях менше нижньої межі у суміші мало пального і тепла, що виділяється під час спалаху, недостатньо для займання інших часток. При концентраціях понад верхньої межі у суміші надто багато пального і займання не виникає через нестачу окислювача.

Горючий пил.

Вибухонебезпечність пилу характеризується нижньою концентраційною межею займання (вибуховості), яка визначається в грамах на кубічний метр (г/м3) і температурою самозаймання.

Пил в залежності від значення нижньої межі займання поділяється на вибухо - і пожежонебезпечний. До вибухонебезпечного відноситься пил з нижньою межею займання до 65 г/м3 (наприклад, алюмінієвий пил - 40 г/м3), до пожежонебезпечного вище 65 г/м3 (наприклад, деревний пил).

3.3.3. Класифікація матеріалів за пожежними властивостями.

Матеріали і речовини за їх здатністю займатися поділяються на незгоральні, важкозгоральні і згоральні.

Незгоральні матеріали не здатні до горіння, тління і не обвуглюються під дією джерела запалювання. До них відносяться цегла, залізобетон, скло, метал та інші. Важкозгоральні матеріали здатні горіти під дією джерела запалювання, але не здатні до самостійного горіння після його усунення. До них відносяться гіпсові і бетонні вироби з органічними заповненнями і деревина, яка оброблена вогнестійкими речовинами; склопластик, пінопласти, лінолеум та ін.

Згоральні матеріали здатні до самостійного горіння або тління після усунення джерела запалювання. До них відносяться всі матеріали органічного походження (деревина, повсть, пластмаси, поролон, папір, дерево матеріали та ін).

3.4. Пожежовибухонебезпечність об'єкту.

3.4.1.Вогнестійкість будівель і споруд.

Вогнестійкість - здатність конструкції опиратися впливу пожежі за певну годину при збереженні своїх експлуатаційних властивостей.

Вогнестійкість конструкції визначається Увагою вогнестійкості, яка характеризується часом, після закінчення якого конструкція втрачає свої будівельні чи огороджувальні властивості під час пожежі.

За вогнестійкістю будівлі поділяються на 5 ступенів, при цьому, при зростанні ступеня зменшується межа вогнестійкості.

В будівлях І та II ступенів вогнестійкості всі конструкції (стіни, перекриття, покриття, перегородки) виготовлені з незгоральних матеріалів з межею вогнестійкості від 0,25 год. до 4 год.

В будівлях III ступеня вогнестійкості стіни виготовлені з незгоральнйх матеріалів, перекриття і перегородки - з важкозгоральних матеріалів, а покриття - із згоральних матеріалів.

Будівлі IV ступеня вогнестійкості мають стіни і перекриття із важкозгоральних матеріалів, покриття і перегородки - із згоральних матеріалів.

В будівлях V ступеня вогнестійкості всі конструюй виготовлені із згоральних матеріалів.