КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІН

„ОХОРОНА ПРАЦІ”

(„Основи охорони праці” та „Охорона праці в галузі”)

Суспільно політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва стоять в одному ряду з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг. лікування тощо.

Проблема створення безпечних умов праці в Україні виникла не сьогодні. Статистика нещасних випадків свідчить, що 15-20 років тому на виробництві щорічно гинуло близько 4 тисяч чоловік. Але й тепер проблема виробничого травматизму є дуже гострою ~ щорічно на виробництві травмується близько120 тисяч чоловік, з яких 2,5тисяч гинуть, більше ніж 10 тисяч отримують професійні захворювання.

Наша держава приділяє велику увагу полишенню умов та підвищенню безпеки прав прийнятий у жовтні 1992 року Закон України "Про охорону праці" визначив основну шляхи та методи реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, створення сучасної системи запобігання і ліквідації техногенних аварій та громадського контролю у цій сфері.

За час, що минув з дня набрання чинності цим Законом, розроблено, затверджено і введено в дію значна кількість положень, інструкцій та інших підзаконних нормативних актів, прийнято ряд постанов Уряду, рішень міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади» спрямованих на забезпечення виконання вимог Закону України "Про охорону праці".

Таким-чином, кардинальні зміни в галузі охорони праці у які дуже потрібні за умов впровадження ринкових відносин і перебудови всього нашого суспільства ,одержали необхідну нормативну базу.

Разом з тим розвиток виробництва на сучасному етапі здійснюється на основі широкого впровадження досягнень науки і техніки, складних систем обладнання, технологічних процесів. З іншого боку спостерігається значна амортизація основних фондів, іх несвоєчасне оновлення, реконструкція і ремонт. Все це вимагає від керівників і організаторів виробництва, фахівців, усіх працівників більш жорстких вимог щодо забезпечення охорони праці і безаварійної роботи.

Майбутній фахівець має бути підготовлений до вирішення різноманітних завдань охорони праці на будь-якій виробничій ділянці. Від рівня його підготовки, вміння застосувати свої знання на практиці залежать іноді життя і здоров'я людей, а в багатьох випадках - запобігання аварій і збереження значних матеріальних цінностей і засобів. Основні навики для цього вони отримують в процесі вивчення дисципліни "Охорона праці".

• Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Як видно з визначення, охорона праці являє собою систему державних законодавчих актів, а також певний комплекс різних заходів та засобів, що спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'яка працездатності працюючих при виконанні ними технологічних операцій трудового процесу в умовах виробництва.

В зв'язку з цим весь курс "Охорони праці" поділений на 4 самостійних розділу.

В першому розділі "Правові та організаційні питання охорони праці" розглядається комплекс організаційно-правових заходів до запобігання травматизму і захворюваності серед працюючих.

Другий розділ - "Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітари" містить систему організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, спрямованих на запобігання впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів:

шуму, пилу, вібрації, газів тощо.

Третій розділ - "Основи пожежної безпеки містить протипожежні заходе і засоби, які спрямовані на запобігання пожежі обмеження її розповсюдження, створення умов для успішного її гасіння, а також обмеження матеріальних збитків вед пожежі.

Четвертий розділ - "Основи техніки безпеки" містить систему організаційних заходів і технічних засобів, які спрямовані на запобігання впливу на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Успішне засвоєння курсу вимагає добрих знань суміжних з охороною праці загально-технічних і спеціальних дисциплін. Складовими компонентами є гуманітарні науки (філософія та ін.;), природничі науки (математика, фізика, хімія, біологія), інженерні науки (технічні конструкції, електроніка та ін.), науки про людину (ергономіка, психологія, медицина та ін.), науки про суспільство (соціологія, право, економіка та ін.). Ґрунтовну підготовку майбутній фахівець має отримувати у сфері такихнаук,як"^зпекажиттедіяльиостґі"0снови'екології".

Завдання курсу "Охорона праці полягає в тому. щоб навчити майбутніх фахівців умінню визначати характерні для залізничного транспорту небезпечні і шкідливі виробничі фактори оцінювати та передбачати можливий несприятливий вплив виробничого об'єкту (операції технології) на людину і навколишнє середовище, розроблювати і впроваджувати у життя заходи щодо забезпечення безпеки праці з урахуванням специфіки виробництва.

Закон України "Про охорону праці"	від 14.10.92 р. №2694-ХІІ, зміни Наказ Президента Укр. від 21.11.02 р. №229-ІV
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"	від 23.09.99 р. № 1105-ХІV, зміни: від 21.12.2000 р №2180-ІІІ, від 22.02.01 р. №2272-ІІІ, від 10.01.02 р. №2921-ІІІ, від 17.01.02 р. №2980-ІІІ, від 03.04.03 р. №660-ІV
Закон України "Про пожежну безпеку"	від 17.12.93 р. №3745-XII, із змінами
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"	від 24.02.94 р. №4004-XII, із змінами
Кодекс законів про працю України	У редакції Закону України  від 15.12.93 р. №3694-XII
Закону України "Про підприємства в Україні"
Закон України " Про транспорт"
КЗОТ України

Розділ. 1

Правові та організаційні питання охорони праці.

1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових; соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавчими актами що визначають основні положення з охорони праці, є загальні закони України; також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державними органами і Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, Міністерством охорони здоровя України», Міністерством енергетики України та Іншими відомствами

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України "Про охорону праці".

Окремо питання правового регулювання у галузі охорони праці містяться і в інших законах України, зокрема "Про пожежну безпеку, «про санітарно-епідемічне благополуччя населення" та ін.

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці. Це Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці», Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила будови електроустановок, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правила безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, норми радіаційної безпеки та ін.

Окрім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: Указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів з питань охорони праці належать:

Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захво­рювань» аварій на підприємствах, в установах і організаціях;

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків та ін.

1. Основні законодавчі акти про охорону праці.

Законодавство про охорону праці базується на положеннях, які закріплені Конституцією України. Стаття 43 Конституції гарантує право на працю, вільний вибір професії, роду трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці. Стаття 45 Конституції визначає кожному, хто працює, право на відпочинок. У статті 46 громадянам передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості. Стаття 49 гарантує право громадянам на охорону здоровя і забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя.

Закон України "Про охорону праці” є одним з найважливіших актів законодавства про охорону праці. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоровя в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Закон визначає основні принципи державної політики в галузі охорона праці, чільне місце серед яких належить пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, принципи поєної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов пращі, соціального захисту працівників повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві чи від професійного захворювання.

Закон характеризують численні нововведення, що відповідають сучасним вимогам. Ним передбачено:

• впровадження економічних методів управління охороною праці, створення спеціальних фондів охорони праці.

• створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи;

• розширення прав і соціальних гарантій працівників, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;

• визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпеченні встановлених прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги і компенсації;

• визначення правового статусу служби охорони праці на підприємствах;

• забезпечення якісного навчання населення з питань охорони праці і безпечної життєдіяльності;

• забезпечення активної участі профспілок, створення необхідних передумов для можливості обрання комісій охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу цих питань.

Кодекс законів „Про працю” України - це основний законодавчий документ, який регулює трудові відносини всіх працівників в усіх галузях народного господарства і на всіх підприємствах, незалежно від форм власності і виду трудової діяльності. Правове регулювання охорони праці в Кодексі визначається главою XI "Охорона праці", а також в багатьох статтях інших глав «трудовий договір», "Робочий час", "Час відпочинку", 'Праця молоді", "Професійні спілки" та ін.

Забезпечення пожежної безпеки е невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя і здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Закон Про забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органи, підприємств та громадян, а також порядок Організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до СТ.25 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство зобов’язане забезпечити всім працюючим на ньому безпечні і нешкідливі умови праці і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоровію та працездатності.

Закон України " Про транспорт" статтями 12, 16 зобов'язує підприємства транспорту забезпечити безпеку життя і здоров'я громадян, запобігання аварій і нещасних випадків, усунення причин виробничого травматизму і безпеку експлуатації транспортних засобів.