2.5. Виробничий шум.

Виробничий шум - це сукупність несприятливих звуків, що передаються на людину і викликають неприємні суб'єктивні відчуття, знижують працездатність та, в окремих випадках, порушення стану здоров'я.

Шум становить собою безладне сполучення звуків різної частоти і інтенсивності.

За основні параметри, що використовуються для нормування шуму, прийняті:

звуковий тиск, що вимірюється в паскалях (Па);

частота звукових коливань, яка характеризується числом коливань за секунду і і вимірюється в герцах (Гц);

рівень звукового тиску, що характеризує ступінь перевищення звукового тиску над певним порогом сенсорного сприйняття даного фактора. Рівень звукового тиску (рівень шуму) вимірюється у спеціальних логарифмічних одиницях - белах (Б) або їх похідних - децибелах (дБ), які дорівнюють 0,1 Б.

2.5.1. Класифікація шуму.

Постійним називають шум, рівні звуку якого протягом робочого дня (робочої зміни) змінюються у часі не більше ніж на 5 дБ.

Непостійним вважається шум, рівні звуку якого протягом робочого дня (робочої зміни) змінюються у часі більше ніж на 5 дБ.

Непостійний шум поділяється на коливальній, перервний і імпульсний Шуми.

Коливальний - шум, рівень якого безперервно змінюється у часі.

Перервний - шум, рівні якого змінюються ступенево (на 5 дБ і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень шуму залишається постійним, складає одну секунду і більше.

імпульсний - шум, який складається з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше однієї секунди.

Джерелом механічного шуму являються механічні вібрації поверхонь машин і обладнання, а також удари деталей, конструкцій тощо.

Звукоізоляція.

Ефект звукоізоляції базується на здатності матеріалів відбивати енергію звукових хвиль.

Засоби звукоізоляції в залежності від конструкції поділяються на :

звукоізолюючі огородження (перешкоди);

звукоізолюючі кожухи;

звукоізолюючі кабіни;

акустичні екрани, вигородки.

Звукоізоляція перешкод і огороджень залежить від їх розмірів, ваги, частотного складу шуму.

Значно знижується звукоізоляція перешкод, які мають щілини, отвори і двері. Добре ущільнення вікон і дверей, щілин і отворів являється необхідною умовою щодо підвищення звукоізоляції. Ефективними звукоізолюючими матеріалами являються метал, бетон, деревина, пластмаси та інше. Для підвищення звукоізоляції найбільш вигідно застосовувати багатошарові огородження з дрібними прошарками (гума, повсть і інше). За допомогою звукоізолюючих перешкод рівень шуму можна зменшити на ЗО - 40 дБ.

Для зниження шуму застосовують влаштування звукоізолюючих кожухів, які повністю закривають шумні агрегати, Кожухи можуть бути зйомними чи розбірними. Виготовляють їх зі сталі, дюралюмінію, фанери тощо. З середини кожухи облицьовують звукопоглинальним матеріалом.

За допомогою звукоізолюючих кожухів рівень шуму можна знизити на 5 - ЗО дБ.

Для огородження працюючих від шкідливого впливу шуму застосовують також звукоізолюючі кабіни спостереження з дистанційним управлінням, пересувні напівзакриті кабіни для періодичного спостереження і контролю за роботою шумних агрегатів. .

Для захисту від прямого впливу звукової хвилі використовують звуковбирні і звуковідбивні екрани, ефективність яких залежить від їх розмірів, матеріалу виготовлення, розташування і частоти звуку. Знизити шум за допомогою звукоізолюючих екранів можна на 3 - 15 дБ.

Мал.2.5.1. Схема звукоізолюючого кожуха

Звукопоглинання.

Ефект звукопоглинання базується на переході енергії звукових коливань в теплоту внаслідок втрат на тертя часток повітря в порах звукопоглинального матеріалу. Чим більше звукової енергії поглинається, тим менше її відбивається назад.

Засоби звукопоглинання в залежності від конструкції поділяються на :

звукопоглинальне облицювання;

об'ємні (штучні) поглинувачі звуку.

Мал.2.5.2. Звукопоглинальні конструкції:

1 - звукопоглинаючий

матеріал;

2 - будівельна конструкція;

3 - перфорований лист;

4 - захисний шар

(склотканина);

5 - повітряний проміжок.

внутрішніх бувають

Звукопоглинальні пристрої, якими проводять акустичну обробку поверхонь приміщень, пористими, пористоволокняними, мембранними, шаровими.

Поглинальні матеріали бувають у виді матів, рулонів, панелей, плит, акустичної штукатурки.

Для досягнення найбільшого ефекту від звукопоглинання рекомендується облицьовувати не менше 60% загальної площі огороджувальних поверхонь.

В приміщеннях біля джерел інтенсивного шуму підвищують штучні звукові поглинувачі, які мають форму кулі, конуса, куба, призми тощо. Ефективність звукопоглинання змінюється в залежності від відстані між окремими логлинувачами. При збільшенні відстані підвищується ефективність поглинання звуко-поглинувача, але знижується загальне звукопоглинання у приміщенні.

Максимальне зниження рівня шуму за допомогою звукопоглинаючих засобів не перевищує 6-10 дБ..

Заглушення.

Застосовується для захисту від аеродинамічного шуму за допомогою глушників.

Призначення глушників - перешкоджати розповсюдженню шуму через трубопроводи, повітропроводи, канали, будь-які технологічні отвори тощо.

Глушники являються обов'язковою складовою частиною установок з двигунами внутрішнього згоряння; газотурбінними і пневматичними двигун і компресорних установок, аеродинамічних пристроїв тощо.

Архітектурно - планувальні заходи захисту від шуму.

До цих заходів відносяться такі:

раціональне акустичне рішення планування будівель і генеральних планів об'єктів;

раціональне розташування робочих місць, зон, технологічного обладнання, машин і механізмів;

раціональний режим руху транспортних засобів і транспортних потоків; створення шумозахисних зон і смуг.

Організаційно - технічні заходи захисту від шуму.

До цих заходів відносяться такі:

застосування мало шумних технологічних процесів (зміна технології виробництва, способу обробки і транспортування матеріалів та інше);

застосування мало шумних машин, зміна конструктивних елементів машин, їх складових одиниць;

удосконалення технології ремонту і обслуговування машин;

регулярний контроль за шумовими параметрами машин і механізмів.

Медично - профілактичні заходи захисту від шуму.

Комплекс медичних профілактичних заходи відносно виробничого шуму передбачає:

попередні і періодичні медогляди;

використання раціональних режимів праці і відпочинку;

застосування засобів індивідуального захисту від шуму (протишумові вушні вкладиши, навушники, каски - шоломи, протишумові костюми);

курси профілактичного лікування (фізіопроцедури, вітаміно- та фітотерапія та ін).