2.3.2.Кондиціювання повітря.

Створення і автоматичне підтримання у замкнених приміщеннях заданих фізичних параметрів, а також чистоти і складу повітря, найбільш сприятливих для самопочуття людини, досягається кондиціюванням повітря.

Комплекс обладнання, повітроводів, арматури, засобів автоматичного регулювання і контрольно-вимірювальних приладів, що використовуються для забезпечення в приміщеннях заданих умов (концентрацій) повітряного середовища, називають системою кондиціювання повітря.

У жилих, громадських, службових і виробничих приміщеннях, де тривалий час знаходяться люди, застосовуються системи комфортного кондиціювання.

Системи технологічного кондиціювання застосовуються у приміщеннях для створення певного повітряного середовища, що забезпечує виконання певних технологічних процесів, збереження продуктів тощо.

Системи кондиціювання поділяються на центральні (обслуговують декілька приміщень)- і місцем (забезпечують мікроклімат в одному приміщенні).

При роботі системи кондиціюванням режимі охолодження повітря охолоджується і осушується в теплообмінних апаратах та подається вентилятором у приміщення через повітроводи і повітророзподільники. При роботі в режимі опалення повітря нагрівається і зволожується. Підтримують параметри повітря в приміщеннях прилади автоматики.

Для регулювання мікроклімату в приміщеннях використовують також побутові кондиціонери, які виконують такі функції: охолоджують і очищують повітря від пилу, автоматично підтримують його температуру, зменшують вологість повітря, змінюють рухомість і напрямок повітряного потоку, а також можуть працювати в режимі вентилятора, здійснюючи повітрообмін із зовнішнім середовищем.

Кондиціонери, які застосовуються для кабін локомотивів, автомобілів запобігають загазованості усередині, проникненню пилу до кабіни (сапону), а також забезпечують комфортний мікроклімат

2.3.3. Виробниче опалення.

Опалення разом з іншими конструктивними рішеннями покликано забезпечити нормальні температурні умови в робочих зонах виробничих приміщень.

Система опалення-це комплекс конструктивних елементів, які призначені для отримання, перенесення і переїдання необхідно» кількості тепла в усі приміщення, що обігріваються.

Опаленню підлягають усі будівлі, споруди і приміщення будь-якого призначення з постійним або періодичним (більше 2 годин) перебуванням в них людей під час основних і ремонтно-відбудовних робіт, а також у приміщеннях, де підтримання позитивної температури необхідно за технологічними умовами.

Системи опалення поділяються на 2 групи: місцеві і центральні. До місцевих відносяться системи в яких тепло створюється і використовується в одному приміщенні, а до центрального - системи, які призначені для опалення кількох приміщень або будівль від одного теплового центру.

В залежності від теплоносія розрізняють парове, повітряне, водяне, електричне опалення та інші.

В системах парового опалення носієм тепла є високотемпературна пара, яка подається під тиском. Недоліками парового опалення являються висока температура нагрівальних приладів (до 100°С) і високі рівні шуму. Тому застосування його дозволяється у приміщеннях з короткочасним перебуванням в них людей. Відповідно до протипожежних вимог парове опалення дозволяється влаштовувати у виробничих приміщеннях, де технологічні процеси не супроводжуються виділенням органічного пилу, або коли виробничий пил неорганічного походження вибухонебезпечний і не займається.

В системах повітряного опалення як теплоносій використовується повітря, яке нагріто, до температури? більш високої ніж температура приміщення. Основним конструктивним елементом повітряної системи опалення е калорифер-джерело тепла. Відповідно до санітарних норм максимальна температура повітря, що подається у приміщення, має бути 70°С - при подачі повітря на висоті більше 3,5м від підлоги і 45°С - при подачі повітря на висоті менше 3,5м на відстані більше 2м від працюючого. Для повітряного опалення характерні менші вартість і матеріалоємність по зрівнянню з паровим і водяним опаленням, швидкий нагрів приміщень, можливості поєднання з вентиляцією. Але воно пожежонебезпечно (може сприяти розповсюдженню пожежі по повітроводам). Повітряне опалення доцільно використовувати в приміщеннях великого об'єму (вокзали, великі цехи тощо)

Водяне опалення отримало найбільше розповсюдження як най гігієнічне, безшумне, економічне і вигідне в експлуатації. Воно забезпечує можливість регулювання теплопостачання в залежності від температури зовнішнього повітря. Системи водяного опалення поділяються на низькотемпературні (температура гарячої води до105°С) і високотемпературні (до 150°С). в залежності від схеми живлення системи водяного опалення розділяються на вертикальні і горизонтальні, однотрубні і двотрубні з нижнім і верхнім розведенням.

Вибір способу або системи опалення має відповідати призначенню приміщення, забезпечувати нормальні і здорові умови праці, пожежну безпеку і збереження будівель і споруд. Будівлі, які погано опалюються піддаються вогкості, яка викликає постійне руйнування стін, стель, підлог, фундаменту і обладнання.

Системи опалення повинні забезпечувати:

рівномірний нагрів повітря і достатню температуру повітря у приміщенні (відповідно до санітарних норм) протягом всього опалювального періоду;

вибухо- і пожежобезпечність;

найменше забруднення повітря приміщень шкідливими виділеннями і неприємними запахами;

допустимий рівень шуму;

зручність в обслуговуванні і при ремонті,

\