7.3. Методика дослідження форм фінансової звітності

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та такими нормативними документами:

• П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

• П(С)БО 2 "Баланс";

• П (С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

• П (С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

157

• П (С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

• П (С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових зві­тах".

Порядок здійснення аудиту балансу та інших форм фінансової звітності визначається планом і програмою аудиту, що, в свою чер­гу, залежить від розміру, виду, специфіки підприємства, умов дого­вору на проведення аудиту, особливостей методики і техніки, які використовуються під час перевірки.

Загальний план аудиту згідно зі стандартами і нормативами включає такі питання:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта (найважливіші характе­ристики підприємницької діяльності, організаційної структури підприємства, процесу виробництва, надання послуг, факторів, що впливають на бізнес або галузь промисловості, порядку надання звітності, розподілу обов'язків між керівництвом під­приємства).

2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю (облікової політики підприємства, можливого ефекту від її змін, взаємо­зв'язку фінансових та оперативних даних).

3. Визначення ризиків і суттєвості (оцінка ризику внутрішнього контролю, оцінка ризику особистого аудиторського ризику невиявлення істотних помилок у звітності, визначення порогу істотності помилок, визначення складних бухгалтерських опе­рацій).

4. Види, час і повнота процедур (вплив інформаційних техноло­гій на процес аудиту, робота внутрішніх аудиторів).

5. Координація, керівництво, супровід і нагляд (участь в аудиті інших аудиторів) (перевірка іншими аудиторами дочірніх під­приємств, філій і відділень головного підприємства), участь в аудиті експертів та інших фахівців, що не є аудиторами, добір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків.

1. Інші питання.

Програма аудиту включає графік одержання аудиторських свід­чень, час, який необхідно витратити на аудиторські процедури, тер­мін проведення аудиторських тестів і безпосередньо перевірку пра­вильності оцінки і відображення окремих статей балансу.

158

Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правиль­ність оцінки статей балансу та фінансової звітності. Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних засо­бів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання това­рів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать та­кож капітальні вкладення в багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригація, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, випуск облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами.

Аудитор з'ясовує, як використовуються підприємством права ко­ристування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини ві­дображають в обліку за фактичною собівартістю.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і поку­пцями в балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок.

Чистий прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших ви­рахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції, адміністра­тивних витрат, витрат на збут, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від звичайної діяльності, надзвичай­них витрат та податку від надзвичайного прибутку.

Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) в балансі й звіті про фінансові результати.

Аудитору необхідно з'ясувати виконання статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітно­сті зобов 'язані провести інвентаризацію активів і зобов 'язань.

Усі статті балансу мають бути підтверджені матеріалами інвента­ризації. Від якості проведення інвентаризації залежить достовірність розкриття інформації у фінансовій звітності.

159

Основні недоліки проведення інвентаризації зображені на рис. 2.5

Рис. 2.5. Типові недоліки в проведенні інвентаризації

160

Основна мета інвентаризації необоротних активів полягає у вияв­ленні фактичної наявності основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової і справедливої вартості таких необоротних активів (рис.2.6).

Рис. 2.6. Об'єкти інвентаризації необоротних активів

іГ⁷

161

При проведенні інвентеризації основних засобів та інших необо­ротних матеріальних активів слід пам'ятати, що:

• обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, а й технічної документації на них (наприклад, тех­нічного паспорта, технічних умов експлуатації тощо);

• необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або в тимчасове користування;

• відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років. Інвентаризації підлягають усі існуючі запаси. Необхідно встано­ вити достовірність відображення результатів інвентаризації запасів в обліку, якщо виявлена нестача.

Аудитор перевіряє правильність оформлення матеріалів інвента­ризації та відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку й звітності. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей ін­ших форм фінансової звітності.

Оцінка фінансової звітності та своєчасність її подання у керівні інстанції і відповідним державним органам здійснюється на підставі чинного законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок (ув'язку) між даними балансу та іншими формами фінансової звітності. Якщо є відхилення між даними звіт­них форм, підприємство повинно внести відповідні корективи.