7.2. Основні процедури та методика перевірки обліку та фінансової звітності

На вибір процедур і методик аудиторської перевірки фінансових звітів впливає зміст аудиторського завдання щодо висловлення дум­ки аудитора стосовно цих фінансових звітів.

МСА пропонують аудиторові звертатися до положень та рекоме­ндацій низки стандартів, таких як: МСА 700 "Висновок незалеж­ного аудитора про повний пакет фінансових звітів загального призначення", МСА 701 "Модифікація висновку незалежного аудитора", МСА 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення".

Якщо аудиторська перевірка здійснюється вперше або якщо ау­диторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійс­нювалась іншим аудитором, а також коли аудитор дізнається про непередбачені обставини, то необхідно отримати достатні та відпо­відні аудиторські докази щодо залишків на початок періоду.

Залишки на початок періоду - це ті залишки на рахунках, які існують на початок періоду. Залишки на початок періоду грунту­ються на залишках на рахунках на кінець попереднього періоду і відображають результати операцій попередніх періодів та облікової політики, що застосовувалась у попередньому періоді.

МСА 510 "Перші завдання: залишки на початок періоду" ви­значає, що для початку завдання з аудиторської перевірки аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські свідчення про те, що:

150

• залишки на початок періоду не містять викривлень, які мо­жуть суттєво впливати на фінансові звіти поточного пері­оду;

• залишки на кінець попереднього періоду були правильно пере­несені на початок поточного періоду, за потреби перерахова­ні;

• постійно застосовується облікова політика або зміни в облі­ковій политиці були враховані й розкриті належним чином.

Достатність і відповідність аудиторських доказів, які будуть не­обхідні аудиторові для оцінювання залишків на початок періоду, залежить від таких факторів:

• облікової політики, якої дотримується суб'єкт господарювання;

• чи була здійснена аудиторська перевірка фінансових звітів по­переднього періоду і якщо так, то чи був висновок аудитора змінений;

• характеру рахунків і ризику викривлення фінансових звітів поточного періоду;

• суттєвості залишків на початок періоду для фінансових звітів поточного періоду.

Аудитор повинен встановити, чи відображають залишки на поча­ток періоду застосування відповідної облікової політики та чи по­стійно застосовується облікова політика щодо фінансових звітів по­точного періоду. За будь-яких змін в обліковій політиці аудитор роз­глядає, чи були вони належно враховані та розкриті.

Якщо аудиторська перевірка фінансових звітів попереднього пе­ріоду здійснювалась іншим аудитором, аудитор може одержати до­статні відповідні аудиторські докази щодо залишків на початок пе­ріоду, перевіряючи робочі документи попереднього аудитора. Ауди­тор, який здійснює перевірку, розглядає професійну компетентність та незалежність колеги. Якщо аудиторський висновок за попередній період був змінений, то в поточному періоді аудитор приділяє особ­ливу увагу чинникам, результатом яких стала зміна висновку.

Деякі аудиторські докази щодо оборотних активів і поточних зо­бов' зань можна отримати внаслідок аудиторських процедур поточ­ного періоду. Наприклад, погашення протягом звітного періоду де­біторської (кредиторської) заборгованості, яка була на початок звіт-

151

ного періоду, стане аудиторським доказом п наявності, прав і зо­бов'язань, повноти та оцінки вартості на початок періоду.

А от у наявності запасів на початок періоду аудиторові впевнити­ся складніше. Тому, як правило, потрібні додаткові процедури: спо­стереження за поточною інвентаризацією запасів та звіряння її ре­зультатів із кількістю запасів на початок звітного періоду, перевірка оцінки вартості запасів на початок періоду, а також перевірка вало­вого прибутку і віднесення сум до різних періодів.

Поєднання перелічених процедур може надати достатні відповід­ні аудиторські докази щодо залишків на рахунках.

Призначення аудиту дебіторської (кредиторської) заборговано­сті - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визна­чити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів поліп­шення розрахункових операцій, а й фінансового положення підпри­ємства.

Мета аудиту дебіторської (кредиторської) заборгованості - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності облі­ку дебіторської ( кредиторської) заборгованості та відображення її у

. вітності (рис. 2.3).

і 1

Рис. 2.3. Методи контролю, що застосовуються при аудиті дебіторської (кредиторської) заборгованості

152

Завдання, що стоять перед аудитом:

• оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторською (кредиторською) заборгованістю, для чого необхідно визна­чити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на про­ведення щорічних аудиторських процедур;

• оцінити повноту і своєчасність здійснення розрахунків;

• встановити законність здійснення операцій по розрахунках з дебіторами та кредиторами, виконання завдань із зниження дебіторсько-кредиторської заборгованості, обгрунтованості їх списання;

• здійснити контроль за дотриманням встановлених правил ін­вентаризації розрахунків.

Джерела інформації для проведення аудиту дебіторської (креди­торської) заборгованості є:

• дані первинних документів;

• облікові регістри, Головна книга;

• фінансова звітність;

• договори, накази;

• матеріали перевірок і ревізій податкових органів, органів кон­трольно-ревізійного управління;

• матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємст­ва клієнта;

• дані, отримані аудитором при проведенні процедур контролю;

• письмові і усні заяви працівників підприємства і третіх осіб;

• розрахунки і декларації податкового обліку.

Аудит запасів проводиться в кілька етапів. Спочатку аудитор пе­ревіряє правильність організації обліку запасів; своєчасність скла­дання первинних документів, дотримання правил під час приймання на склад і відпуску їх у виробництво, (рис. 2.4).

Перевіряючи відображення в бухгалтерському обліку запасів, ау­дитор повинен керуватися відповідними положеннями (стандарта­ми), а також планом рахунків та інструктивними документами. Ау­дит установлює відповідність синтетичного та аналітичного обліку.

153

Рис. 2.4. Об'єкти контролю операцій із запасами

Типові помилки під час здійснення операцій з матеріальними цін­ностями можуть бути такі:

• незадовільна організація складського господарства та збері­гання цінностей;

• невиконання завдань щодо заготівлі матеріалів;

• придбання непотрібних матеріалів, наявність на складі мате­ріалів, що псуються;

• завищення собівартості заготовлених матеріалів;

• порушення правил приймання вантажів, неправильне визна­чення та оформлення нестачі;

• неповне оприбуткування запасів, що надійшли;

• необгрунтовані претензії до постачальників;

• нераціональне витрачання матеріалів на виробництво, пору­шення норм та лімітів відпуску;

• відпуск дефіцитних товарів під виглядом надлишковим на сторону;

• порушення порядку проведення інвентаризації;

• нестача, надлишок, присвоєння матеріальних цінностей;

154

• помилки та підробки в документах;

• підміна нових матеріалів старими;

• відпуск цінностей за заниженими цінами;

• незадовільне ведення бухгалтерського обліку;

• помилки у визначенні сум зниженої ціни, дооцінок запасів та їх відображення в обліку.

Джерела інформаціїконтролю операцій із запасами:

• законодавчі та нормативні акти про поставки запасів, їх при­ймання і використання;

• розрахункова, нормативна документація із зберігання, реалі­зації і відпуску запасів;

• нормативно-правова документація з обліку та інвентаризації запасів і матеріальної відповідальності; договори і комерційні угоди поставок, первинна документація;

• реєстри аналітичного і синтетичного обліку, відомості інвен­таризації матеріальних цінностей та її результатів;

звітність про зберігання, реалізацію і використання запасів. Результати аудиту запасів можуть бути оформлені такими робочими документами: "Вибіркова перевірка повноти оприбуткування запа­сів", "Вибіркова перевірка організації контролю за зберіганням, ви­користанням і погашенням довіреностей", "Тести з питань бухгал­терського обліку виробничих запасів", "Тести з питань бухгалтерсь­кого обліку готової продукції", "Тести з питань бухгалтерського об­ліку товарів", "Тести з питань бухгалтерського обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів", "Вибіркова перевірка відпуску (списання) запасів", "Вибіркова перевірка списання природного убутку запасів", "Вибіркова перевірка застосування методів оцінки запасів при вибутті", "Тести внутрішнього контролю" (Додаток Д).

Аудит каси та касових операцій - одна з найвідповідальніших ділянок документального контролю. Головна мета полягає у вияв­ленні фактів нестач, розтрат і привласнення грошових коштів.

Основними завданнями аудиту каси і касових операцій є перевірка:

• забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей у касі та при їх доставці з банку;

• дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки;

155

• своєчасності та повноти оприбуткування одержаної готівки з банку та від інших осіб;

• дотримання касової дисципліни при проведенні касових опера­цій;

• цільвого використання готівки;

• дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потре­би та на інші цілі;

• дотримання встановленого порядку збереження чекових кни­жок, а також отримання по них готівки;

• стану обліку касових операцій, ведення касової книги, книг ана­літичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі;

• дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових роз­рахунків.

Для підтвердження необоротних активів і довгострокових зо­бов 'юань (основних засобів, інвестицій і довгострокових заборгова­ностей) аудитор, як правило, перевіряє записи, на підставі яких фо­рмуються залишки на початок періоду.

В окремих випадках він може одержати підтвердження від третіх осіб, наприклад, щодо довгострокової заборгованості та інвестицій. За інших обставин аудиторові, можливо, треба здійснити додаткові аудиторські процедури.

Предметом аудиту операцій з необоротними активами є госпо­дарські процеси та операції, пов'язані з наявністю, рухом і викорис­танням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, а також відносини, що виникають при цьому всередені підприємства і за його межами.

Метою аудиту необоротних активів є встановлення:

• достовірності первинних даних відносно їх руху;

повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових реєстрах;

• правильності ведення обліку необоротних активів та його від­повідності обліковій політиці;

• достовірності відображення стану необоротних активів у звіт­ності підприємства;

• відповідності методики обліку та оподаткування операцій чин­ному законодавству.

Джерела інформації:

156

• наказ про облікову політику підприємства з відповідними дода­тками;

• первинні документи;

• акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та ін­ша інформація, що узагальнює результати контролю;

• облікові реєстри, Головна книга, звітність;

• розрахунки нарахування амортизації;

• засновницькі документи, статут, договори оренди.

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реаль­ність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати ауди­торові повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відповідає вимогам норм (стандартів).

Тільки переконавшись у правильності й достовірності фінансової звітності, аудитор підтверджує правильність її складання.

' ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ і

Аудит фінансових звітів - метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (в усіх суттєвих аспек­тах) відповідно до застосованої концептуальної основи фі­нансової звітності. Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Глосарій термінів з аудиту [6, С.231].