МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

В. Я. САВЧЕНКО

Навчальний посібник

Видання друге, без змін

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ПЕРЕДМОВА

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни в ор­ганізації та методах контролю. Аудит і аудиторські фірми є но­вим явищем в економічній практиці нашої держави, однак вони, як важливі елементи ринкової економіки, набувають дедалі біль­шого поширення.

З 1993 р. після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит набув законодавчого оформлення і почав інтен­сивно розвиватися в Україні.

Вивчення курсу «Аудит» передбачено навчальним планом на бакалаврському рівні навчання студентів як обов'язкова фахова дисципліна за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аудит».

Освоєння студентами названого курсу набуває все більшого значення, оскільки зростає роль аудиту в становленні та розвитку ринкової економіки України. Це пов'язано з тим, що за допомо­гою аудиту забезпечується підтвердження достовірності фінансо­вої звітності для її користувачів - власників підприємств, інвес­торів та ін.

Мета дисципліни — допомогти студентам опанувати теорети­чні основи та практичні навички аудиту, що сприятиме підготов­ці фахівців високої кваліфікації, здатних виконувати аудит у різ­них галузях народного господарства.

Для досягнення цієї мети передбачається ознайомити студентів з діяльністю аудиторських фірм, визначити особливості аудитор­ської діяльності, професії аудитора та його ролі в суспільстві, на­вчити кваліфіковано складати аудиторський висновок та здійсню­вати аудиторську перевірку підприємств різних форм власності.

Вивчення цієї дисципліни передбачає проведення контроль­них робіт, індивідуальних занять та самостійне виконання прак­тичних завдань, написання курсової роботи та рефератів з відпо­відних тем.

З

Завдання для перевірки знань та контрольні питання розроб­лені у співавторстві із доцентом О. А. Петрик.

Цифровий матеріал, назви підприємств і установ, прізвища посадових осіб у посібнику є умовними.

Нормативне забезпечення і правове регулювання аудиторської діяльності

Основними документами, які визначають правові ос­нови аудиторської діяльності в Україні с:

Закон України «Про аудиторську діяльність» № 326-Х1І від 22.04.1993 р. зі змінами і доповненнями.

Закон України «Про підприємства в Україні» № 887X11 від 27.03.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 29. Облік і звітність. Річний баланс і звітність під­приємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих органі­зацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займа­ються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності підприємств з річним гос­подарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковува­них мінімумів проводиться один раз на три роки.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 872-ХІ1 від 20.03.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 34. Аудиторські перевірки. Діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими організаціями, уповно­важеними відповідно до законодавства на здійснення таких пере­вірок.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», № 1201 -XII від 18.06.1999 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 2.2. Реєстрація випуску цінних паперів. Емітент зо­бов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довід­ку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Закон України «Про господарські товариства» № 576-ХІ1 від 19.09.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 17. Перевірка фінансової діяльності товариств. Перевірка фінансової діяльності товариства здійснюється дер­жавними податковими інспекціями, іншими державними орга­нами у межах їх компетентності та аудиторськими організа­ціями.

4

Закон України «Про споживчу кооперацію» № 265-Х11 від 10.04.1992 р.

Стаття 15. Облік, звітність, контроль. Ревізії фінансово-господарської діяльності споживчих товариств, спілок та підпо­рядкованих їм підприємств проводяться ревізійними комісіями (ревізорами) або контрольно-ревізійним апаратом відповідних спілок, аудиторськими організаціями.

Закон України «Про банкрутство» № 31 від 14.05.1992. р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 5. Підстави для порушення справи про банкрутство. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інфо­рмації про фінансовий і майновий стан боржника повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.

Закон України «Про іноземні інвестиції» № 2198-ХЧ від 13.03.1992 р.

Закон визначає, ідо всі витрати і збитки іноземних інвесторів, завдані їм унаслідок незаконних дій державних органів та їх по­садових осіб, мають бути відшкодовані на основі поточних рин­кових цін або обгрунтованих оцінок, підтверджених незалежни­ми аудиторами.

Закон України «Про товарну біржу» №' 1956-ХІ1 від 10.12.1991 р.

Закон передбачає, що зміст біржової угоди може бути розкри­тий тільки на письмову вимогу аудиторських організацій у випа­дках, передбачених законодавством України.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» № 3759-ХП від 21.12.1993 р.

Закон передбачає, що Національна рада України з питань те­лебачення і радіомовлення має право організовувати проведення аудиторських перевірок телерадіоорганізацій.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 1. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації що­до фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його пов­ноти і відповідності чинному законодавству та встановленим но­рмативам.

Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р.

Стаття 12. При укладенні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська

5

перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового ста­ну відповідної сторони договору застави.

Закон України «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999 р.

Стаття 9. Повноваження Ради Національного банку. Рада НБУ визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської пере­вірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та за­тверджує бухгалтерський баланс Нацбанку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс НБУ.

Стаття 61. Національний банк пред'являє вимоги щодо здій­снення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших фі­нансово — кредитних установ, отримує висновки незалежних ау­диторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ;

Стаття 70. Зовнішній аудит.

Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного ро­ку приймає рішення про аудит Нацбанку і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк зо­бов'язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою до­говору надавати звітність та інформацію, необхідну для прове­дення аудиторської перевірки.

Закон України «Про підтвердження відповідності» № 2406-111 від 17.05.2001 р.

Стаття 6. Повноваження органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності. Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповідності організує підготовку та атестацію аудиторів і сертифікації.

Закон України «Про екологічний аудит» № 1862-1V від 24.06.2004 р.

Нормативні акти міністерств та відомств України

Постанова правління НБУ «Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків» № 301 від 21.11.1996 р.

Постанова правління НБУ «Про затвердження змін та допов­нень до Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у

6

процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків» від 18.08.1997 р.

Постанова правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» № 114 від 20.03.1998 р.

Постанова НБУ «Про заходи щодо подальшого розвитку бан­ківського аудиту» № 53 від 09.02.1999 р.

Постанова правління НБУ «Про внесення змін до Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» № 110 від 5.03.1999 р.

Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового рин­ку «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих ак­ціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків, інвесторів)» № 99 від 16.04.1997 р.

Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового рин­ку «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств-емітентів облі­гацій)» № 15 від 03.07.1997 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил проведення перевірок та ревізій емітен­тів, осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних па­перів, фондових бірж та саморегулюючих організацій на дотриман­ня вимог законодавства про цінні папери» № 37 від 17.10.1997 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про розкриття фінансової інформації емітентам у відповід­ності з вимогами Міжнародних стандартів з бухгалтерського об­ліку» № 73 від 09.06.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про затвердження вимог державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до аудиторської перевірки інвестиційних фондів» № 90 від 16.07.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про розповсюдження форм фінансової звітності у відповід­ності з вимогами МСБО» № 92 від 29.07.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження вимог до порядку планування аудиторського звіту при перевірці інвестиційних фондів» № 193 від 22.12.1998 р.

Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми затверджено наказом голов КРУ від 02.04.2003 p. № 75 та інш.

7

^{Розділ 11}

МЕТОДИКА Й ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

11.1. АУДИТ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ

На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора повну інвентаризацію всіх основних за­собів. Для цього за наказом керівника підприємства комісія, яка перевіряє основні засоби і відображає їх в інвентаризацій­них описах у вартісному виразі, вказує повну їх назву і при­значення, інвентарні номери та інші технічні й експлуатаційні показники. Звертається увага на наявність недіючого, некомп­лектного та надлишкового обладнання, з'ясовуються причини такого становища і даються відповідні пропозиції щодо усу­нення недоліків. Інформацією, що характеризує використан­ня основних засобів, є показники фондовіддачі та фондоміст­кості, які слід правильно визначити. Оцінка об'єктів, які не взяті на облік, визначається технічним станом з оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними документами. -Як­що основні засоби були поновлені, реконструйовані, розшире­ні або переобладнані і від цього змінилося основне їх призна­чення, то вони заносяться в опис під назвою, яка відповідає новому призначенню. Коли буде встановлено, що виконані ро­боти капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень або часткова ліквідація будинків і споруд) не відображені в обліку, комісія повинна визначити суму підви­щення або зниження первинної їх вартості. Основні засоби, які непридатні для експлуатації і не підлягають відновленню, а та­кож ті, які ремонтуються, включаються в окремий інвента­ризаційний опис. Джерелами інформації операцій з основними засобами є:

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», баланс (форма 1);

^: акт введення в експлуатацію;

звіт про фінансові результати та їх використання (форма 2);

165

• 03-1 «Акт приймання-передавання, внутрішнього переміщен­ ня основних засобів»;

- звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма 3);

• накладна на внутрішнє переміщення;

• 03-2 «Акт приймання-здавання відремонтованих реконстру­йованих і модернізованих об'єктів»;

• 03-6 інвентарна картка обліку основних засобів;

• 03-3 «Акт на списання основних засобів»;

• 03-7 «Опис інвентарних карток обліку»;

• 03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;

■ картка руху основних засобів;

« 03-9 інвентарні списки за місцем надходження основних за­собів та їх експлуатації;

акт ліквідації основних засобів;

■ акт інвентаризації та розрахункові таблиці результатів (по­ рівняльна відомість);

• кошториси та завдання чи плани капітального ремонту ос­новних засобів;

• відомості дефектів на проведення капітальних ремонтів;

• 03-14, 15, 16 розроблювальні таблиці з розрахунку аморти­зації та зносу основних засобів;

• відповідні облікові відомості та журнали;

• інші звітні форми.

Підставою для відображення операцій в інвентарній картці служать акти форми 03-1, 03-2, 03-3, 03-4.

Основними завданнями і метою аудиту є перевірка:

- збереження основних засобів;

• дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів;

• правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань;

» законність витрат на поточний та капітальний ремонти;

• використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів.

Усі об'єкти основних засобів мають бути закріплені за матері­ально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріпле­них за матеріально-відповідальними особами основних засобів за даними інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок аудиту.

Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються основні засоби на баланс за справедливою вартіс­тю сторін.

166

11.2. АУДИТ НАДХОДЖЕННЯ, ПЕРЕМІЩЕННЯ, ВИ­БУТТЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Операції щодо надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів досліджують за первинними докуме­нтами і бухгалтерськими записами. Звертається увага на прави­льність, своєчасність і повноту оприбуткування основних засобів. За основними засобами, які надійшли безоплатно, слід провести зустрічну перевірку, щоб установити правильність списання їх за кількістю та вартістю. Перевіряючи операції з переміщення ос­новних засобів, необхідно з'ясувати доцільність переміщення, правильність оформлення цих операцій, повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів, ураховуючи при цьому, що їх переміщення потребує значних витрат.

Увага приділяється операціям з вибуття та ліквідації основних засобів, з тим щоб установити, чи не був підвищений при цьому відсоток відпрацювання, щоб продати їх особам за нижчими ці­нами. Ліквідація основних засобів вивчається за складеними від­повідними актами. Необхідно встановити, що:

• акти ліквідації складені спеціалістами цієї галузі за встановле­ною формою, яка передбачена типовими формами первинного обліку;

• дотримується порядок списання ліквідованих основних за­собів;

• обставини і причини ліквідації основних засобів обґрунтова­ні. Необхідно вивчити і правильно визначити наслідки ліквідації основних засобів: чи дотримані нормативні акти про порядок спи­сання обладнання, яке стало непридатним майном. За даними ана­літичного обліку з'ясовують, чи не перебувають тривалий час ос­новні засоби в запасі, які причини та обставини несвоєчасного введення їх у дію, установлюють, чи немає на підприємстві над­лишкових основних засобів, чи забезпечується збереження і які вживаються заходи для їх передавання за призначенням. Велика увага приділяється ефективності використання основних засобів.

Аудит операцій руху основних засобів проводиться з метою встановлення законності, а також правильності і своєчасного оформлення операцій за основними засобами.

Законність надходження основних засобів у результаті капіта­льних вкладень визначається через порівняння об'єктів, що на­дійшли і були оприбутковані, за переліком і титульним списком.

За незаконними надходженнями основних засобів, незаконним переміщенням, переміщенням за неправильно оформленими до­кументами, а також за фактами несвоєчасного обліку основних

167

засобів аудитор з'ясовує причини порушень і встановлює конк­ретно винних у цьому осіб.

Доцільно перевірити такі випадки, як можливі зловживання, приховані за рахунок підвищення вартості окремих об'єктів основ­них засобів, повноту оприбуткування основних засобів, правиль­ність передання їх під звіт матеріально відповідальним особам.

Необхідно установити, чи не зменшується кількість окремих ча­стин з одночасним збільшенням вартості інших частин основних за­собів, факти надлишку, розтрат та незаконного придбання основних засобів. Під час аудиту операцій вибуття основних засобів, пов'яза­них з їх старінням і зносом, необхідно вивчити обґрунтування лікві­дації, з'ясувати, чи оприбутковані придатні для використання деталі.

Основні засоби в процесі функціонування з часом зношуються. Первинна вартість основних засобів підприємств відшкодовується амортизаційними відрахуваннями за встановленими нормами. Пра­вильність використання коштів амортизаційного фонду досліджу­ється безперервним способом. Амортизаційні відрахування забезпе­чують накопичення коштів на модернізацію та капітальний ремонт основних засобів. Перевірка правильності нарахувань та викорис­тання амортизаційних відрахувань має важливе значення.

Для цього необхідно встановити: чи правильно визначена ліквідаційна вартість основних за­собів та вартість, яка підлягає амортизації;

• чи правильно застосовується передбачений обліковою полі­тикою метод амортизації;

• чи правильно нараховується амортизація на повне понов­лення в розмірі норм амортизаційних відрахувань;

- чи правильно нараховується амортизація за незакінченими або неоформленими актами приймання об'єктів будівництва тощо;

• чи не допускається нарахування амортизації і зносу основ­ них засобів по бібліотечних фондах, автомобільних шляхах зага­ льного користування та інших фондах, переведених в установле­ ному порядку на консервацію.