12.2. Аудит кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками

ТА ПІДРЯДНИКАМИ

Перш ніж досліджувати кредиторську заборгованість необхідно перевірити достовірність інформації за видами і стро­ками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтве­рдження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту да­ється оцінка умов заборгованості — з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використан­ня ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінан­сування.

Під час аудиту необхідно з'ясувати, чи існують договори за проведеними операціями з постачальниками та підрядниками, чи правильно вони оформлені; за наявності заборгованості необхідно встановити дату та причину виникнення простроченої заборгова­ності, чому не проведені своєчасно розрахунки, чи немає штучної заборгованості, повторного оприбуткування матеріалів та послуг.

12.3. Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків і претензіями

Під час аудиту кредитів банків перевіряється повнота і правильність використання кредитів, ефективність та своєчас­ність їх повернення. Кредити надаються, як правило, безготівкові через оплату розрахунково-грошових документів, а їх погашення може здійснюватись одноразово або за графіком.

255

Аналізуються дані рахунків «Короткострокові кредити бан­ків» та «Довгострокові кредити банків», уточнюється виконання умов кредитних договорів, стан погашення заборгованості з кре­дитів і процентів, визначається цільове використання позик. Під час аудиту використання кредитів перевіряються дані журналу № 2 та первинні документи.

За наявності прострочених кредитів видача нових не допуска­ється. За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку-кредитору комісійні, що нараховуються на всю суму нада­ного кредиту.

Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і сплачуються пози­чальником не рідше як один раз у квартал платіжним доручен­ням. У разі відмови від сплати боргів за позичками банк стягує борги у претензійно-позовному порядку.

Контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного договору здійснює банк.

Для проведення ефективної перевірки операцій підприємства щодо отримання і використання кредитів, позик аудитору необ­хідно скласти програму перевірки, яка може бути такою:

— Оцінка правильності оформлення укладених господарських договорів.

• Перевірка даних реєстрів обліку кредитів і позик та звірян­ня їх з рахунками Головної книги.

• Підтвердження величини заборгованості за кредитами і по­зиками.

• Перевірка цільового використання кредитів та позик, пов­ноти і своєчасності розрахунків за ними, правильності обліку процентів за використання позикових коштів для цілей оподатку­вання.

• Перевірка правильності кореспонденції рахунків з обліку кредитів і позик та відсотків за ними.

Джерелами інформації можуть бути: кредитні договори та договори позик;

• журнали рахунків, машинограми; Головна книга, баланс.

Аудитор повинен пам'ятати, що отримання підприємством банківського кредиту оформлюється кредитним договором, в якому вказуються: об'єкт кредитування, строк видачі та пове­рнення кредиту, форма забезпечення зобов'язань, процентні ставки та порядок їх сплати, права та обов'язки сторін, інші умови.

256

Можливі порушення та зловживання:

— відсутність договору позики або складання його з порушен­ нями, відсутність договору збанком про пролонгацію кредиту;

-неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків, відсутність аналітичного обліку;

• неправильний облік витрат щодо сплати відсотків за креди­тами та позиками під час включення їх до собівартості:

• нецільове використання коштів кредитів банків;

• несвоєчасне погашення банківських позик та неправильне відображення їх в обліку:

— помилки під час списання з балансу кредиторської заборго­ ваності, строк позовної давності по якій минув тощо.

Вивчення претензійних сум починається з аналізу й інвента­ризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах зві­ряння розрахунків необхідне. Треба перевірити в кредиторів ви­писки з особових рахунків про стан розрахунків із підприєм­ством.

Необхідно також установити: чи проводилася інвентаризація розрахунків; чи подавалися штрафні санкції постачальникам у разі пору­шення договірних зобов'язань, а також обгрунтованість нарахо­ваних або отриманих сум штрафних санкцій: правильність спи­сання сумнівних боргів.

За необхідності можна провести контрольну інвентаризацію цінностей і розрахунків, зустрічне звіряння документів і регістрів обліку в організації, що перевіряється, й у постачальника, усне опитування спеціалістів і матеріально-відповідальних осіб щодо зазначених питань.

Під час аудиту дебіторської і кредиторської заборгованості складається розрахунковий баланс, де порівнюють кредиторів (джерела засобів) з дебіторами (розміщення засобів). При цьому передбачається, що дебіторська заборгованість може бути пере­крита кредиторською.

На початок і кінець року розраховують коефіцієнт співвідно­шення дебіторської і кредиторської заборгованості. Він вважа­ється одним з показників, що характеризує платоспроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебі­торами до розрахунків з кредиторами.

На підставі цього балансу аудитор має змогу встановити не лише загальну суму заборгованості, а й простежувати її динаміку з окремих напрямків, наприклад заборгованість за розрахунками з бюджетом, по оплаті праці, заборгованість органам страхування

257

тощо. Зазначені види кредиторської заборгованості не пов'язані з виробничою діяльністю підприємства і не можуть маги стійкого характеру, тому аудитор повинен перевіряти їх у хронологічному порядку виникнення заборгованості.

До розрахункового балансу можуть бути включені «Позики для робітників і службовців» за пасивом і «Розрахунки з праців­никами за одержаними ними позиками». Аудитору необхідно пе­ревірити кореспондуючі суми. Якщо вони однакові, тобто креди­ти, одержані підприємством, повністю видані працівникам, то аудитору необхідно вивчити на бухгалтерському рахунку «Роз­рахунки з персоналом з інших операцій» види цієї заборгованос­ті, зокрема розрахунки за наданими позиками, розрахунки щодо відшкодування матеріальних збитків та ін. Потім за даними ана­літичного обліку перевірити документальне підтвердження цієї заборгованості платниками. Особливу увагу необхідно звернути на тих, хто тривалий час не сплачує належних сум на погашення заборгованості, установити причини несплати і заходи, які вжи­ває адміністрація щодо ліквідації боргу.