Контрольні запитання

1. Які є основні цілі та завдання аудиту рахунків з оплати праці?

2. Назвіть основні методи і прийоми аудиту розрахунків з оплати npaifi.

3. Якими нормативними документами з оплати праці повинен керу­ватися аудитор?

4. Які с джерела інформації для проведення перевірки розрахунків з оплати праці?

5. Якими є використання і довіра до даних внутрішнього контролю під час аудиту розрахунків з оплати праці?

6. Які основні етапи та послідовність аудиту розрахунків з оплати праці?

7. Які є особливості аудиту розрахунків з оплати праці в комп 'ю-терному середовищі?

^{Розділ 13}

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ

ОБЛІКУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПІДПРИЄМСТВ

ТА АСПЕКТІВ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

13.1. Особливості аудиту обліку акціонерних товариств

Аудит акціонерних товариств в основному здійснюєть­ся так само, як і на інших підприємствах, проте має певні особли­вості, обумовлені специфікою організації та господарської діяль­ності цих товариств.

Згідно з вимогами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акці­онерних товариств та підприємств—емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів) визначено пе­релік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) по­винні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності та сформувати на цій основі висновки про їх реаль­ний фінансовий стан. Проте аудитору дано право не включа­ти до висновку ті питання, які несуттєві для діяльності підпри­ємства, і водночас включати додатково інші питання, які він вважає доцільним. Ці вимоги розроблені відповідно до норма­тивів АПУ.

Під час проведення перевірки незалежний аудитор подає за­сновнику такі відомості про аудиторську фірму: назва ауди­торської фірми, номер свідоцтва в Національному реєстрі Украї­ни, число і місяць його видачі АПУ; назва документа «Ауди­торський висновок про достовірність бухгалтерської звітності та аналіз фінансового стану ВАТ «назва товариства»; місце проведення; відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, серія, дата видачі сертифіката аудитора АПУ, масштаб пере­вірки (законодавчі акти); методи, які використовуються під час перевірки; перелік документів для здійснення аудиторської пе­ревірки.

Основні відомості про емітента: найменування емітента, код ЕДРПОУ, організаційно-правова форма емітента, номер свідоцт­ва про державну реєстрацію та дата видачі свідоцтва, орган, що видав свідоцтво, поточний рахунок, основні види діяльності, кі-

267

лькість акціонерів, кількість власників облігацій, чисельність працівників, остання дата опублікування інформації про діяль­ність емітента, назва друкованого органу, тираж, дата виплати дивідендів та ін.

Аудит розпочинається з перевірки статутного фонду (капіта­лу), під час якої необхідно визначити його розмір як сплачений і заявлений, склад і структуру (кількість і види акцій, номінальна вартість), перелік власників, які володіють більш як 5 % статут­ного фонду, акціонер, який володіє контрольним пакетом (згідно з Положенням про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій), додер­жання термінів відкритої передплати на акції та термінів оплати у разі випуску цінних паперів на період перевірки. Аудитор ви­вчає додержання правил та вимог додаткового випуску акцій згідно з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», а також порядок оцінки внесків у статутний фонд згідно із за­сновницькими документами, для внесків у матеріальній формі наводиться їх перелік із зазначенням дати випуску, залишко­вої вартості, розміру зносу, а також інвентарного номера. Для нематеріальних активів — перелік, вартість та термін викорис­тання.

Порядок формування та змін статутного фонду аудитор ви­вчає згідно з вимогами Закону України «Про господарські това­риства». Своєчасність і достовірність записів про зміни прав вла­сності у разі ведення реєстру власників цінних паперів на підприємстві перевіряється за даними аналітичного обліку до ра­хунку «Статутний фонд».

Аудит установчих документів полягає в ретельній перевірці дотримання юридичних норм під час заснування товариства, тоб­то відповідність його чинному законодавству.

Для цієї перевірки використовуються такі основні документи:

• статут економічного суб'єкта;

• установчий договір;

• патент для суб'єктів малого підприємництва;

• протоколи зборів засновників;

• свідоцтво про державну реєстрацію;

—документи, пов'язані з приватизацією й акціонуванням під­приємств, що перебували у власності держави;

—документи, що підтверджують права власності засновників на майно, внесене в оплату придбаних ними акцій під час держа­вної реєстрації товариства за участі державних або муніципаль­них підприємств;

268

— свідоцтво про реєстрацію в органах статистики, державної податкової інспекції, Пенсійному фонді, у Фонді зайнятості, Фо­ нді соціального страхування;

—договір на банківське обслуговування;

• зареєстровані зміни до установчих документів;

• проспект емісії;

• реєстр акціонерів для акціонерних товариств;

• виписки з протоколів річних зборів акціонерів;

• виписки з протоколів зборів акціонерів, засновників;

• виписки рішень ради директорів;

• накази і розпорядження виконавчої дирекції;

• ліцензії і дозволи на визначені види діяльності;

• листування з засновниками й акціонерами;

• журнали реєстрації видачі доручень і повноважень під час реєстрації, перереєстрації, ліквідації, реорганізації та іншим осо­бам (крім керівника) економічного суб'єкта;

• внутрішні положення.

Документи, що підтверджують внесення частки засновників у статутний капітал у грошовій, натуральній, нематеріальній формі або у вигляді цінних паперів (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, поданого в натуральній фор­мі як внесок у статутний капітал і т. д.):

• методики оцінки внесеної частки у статутний капітал у на­туральній і нематеріальній формах;

• звітність за початковий період діяльності після державної реєстрації;

• річна звітність;

• звітність на дату ліквідації або реорганізації економічного суб'єкта.

Під час перевірки необхідно встановити:

• структуру керування і повноваження керівників усіх рівнів під час прийняття відповідних управлінських рішень;

• своєчасність внесення змін в установчі документи (якщо вони були);

• види діяльності суб'єкта;

• засновники економічного суб'єкта;

• розмір статутного капіталу і частки кожного засновника;

• адекватність методів оцінки внесених засновниками своїх часток у статутний капітал у натуральній і нематеріальній формах;

• своєчасність внесення засновниками свої частки в статут­ний капітал;

269

• правильність оформлення документів за внесками у статут­ний капітал;

• організаційно-правову форму суб'єкта (акціонерне товари­ство, товариство з обмеженою відповідальністю і т. д.);

• наявність ліцензії на здійснення видів діяльності, що підля­гають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства;

• порядок розподілу прибутку, що залишився в розпоря­дженні суб'єкта за підсумками року після сплати обов'язкових платежів у бюджет;

• достовірність обчислення прибутків засновників та акціо­нерів й утримання прибуткового податку чи податку на диві­денди;

• законність оформлення бухгалтерської документації та скла­дання бухгалтерських проведень щодо формування статутного капіталу;

• відповідність записів у первинних документах записам у регістрах бухгалтерського обліку за рахунками 67 «Розрахунки з учасниками» та 40 «Статутний капітал».

На сьогодні в усіх суб'єктів підприємництва зміни у розмірі статутного фонду дозволені, але такі зміни підлягають подальшій реєстрації у відповідних державних органах влади. В акціонер­них товариствах (AT) статутний фонд може змінюватися у разі:

® зміни частки засновників;

» поповнення за рахунок обігових коштів, матеріальних та нематеріальних активів;

• поповнення за рахунок індексації основних засобів, внесе­них у статутний фонд;

• поповнення за рахунок емісії;

• поповнення за рахунок реінвестування прибутку до статут­ного фонду.

В усіх перелічених випадках аудиторові слід впевнитися в тому, що зазначені зміни мають законні підстави. Необхідно та­кож перевірити, чи відповідають записи за рахунками аналітич­ного та синтетичного обліку статутного фонду записам у Реєст­рі власників іменних цінних паперів. Щодо права власності на цінні папери, придбані фінансовими посередниками (наприклад у Центрі сертифікатних аукціонів), то таке право реєструється на підставі протоколу аукціонної комісії і ці протоколи повинні зберігатися в бухгалтерії AT, а їх копія — у реєстраторів (чи на­впаки).

Що стосується змін у статутному фонді, то вони повинні здій­снюватися згідно з порядком, затвердженим ДКЦПФР.

270

Під час перевірки статутного фонду AT слід установити від­повідність синтетичного й аналітичного обліку.

Право власності на акції, придбані акціонерами (фінансовими посередниками) в Регіональному центрі сертифікатних аукціонів (РЦСЛ), реєструється у реєстрі акціонерів на підставі витягу з про­токолу аукціонної комісії про результати сертифікатного аукціону.

Необхідно перевірити додержання встановленого законодав­ством порядку збільшення статутного фонду, згідно з яким акці­онерне товариство:

• приймає рішення про збільшення статутного фонду додатко­вим випуском акцій чи збільшенням їхньої номінальної вартості;

• складає, реєструє в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, оприлюднює в установленому порядку інфор­мацію про додатковий випуск, збільшення номінальної вартості акцій або про випуск нових акцій;

• вносить зміни до статуту, пов'язані зі збільшенням статут­ного фонду, та реєструє такі зміни у встановленому порядку;

• на підставі документів, які засвідчують реєстрацію випуску акцій і зміни статуту, відображає в бухгалтерському обліку збі­льшення статутного фонду;

• розподіляє акції додаткового випуску серед передплатників.

Під час аудиту розподілу прибутку передусім необхідно пере­вірити дотримання порядку підготовки рішення про розподіл прибутку акціонерного товариства, своєчасність його прийняття.

Проводячи аудит, необхідно звернути особливу увагу на наяв­ність акта ревізійної комісії. Як підтверджує практика, у більшо­сті випадків і акти перевірок, і протоколи засідань ревізійної ко­місії відсутні, а якщо вони і є, то обмежуються вказівками на дрібні порушення. Здебільшого це є наслідком поверхового ана­лізу фінансово-господарської діяльності за звітний рік.

Правління зобов'язане одночасно з річним балансом підготу­вати до загальних зборів акціонерів рішення щодо розподілу ба­лансового прибутку, зокрема вказати:

• розмір балансового прибутку;

• розподіл чистого прибутку між акціонерами;

• розмір відрахувань у резервний фонд та ін.;

• розмір нерозподіленого прибутку тощо.

Рішення загальних зборів акціонерів відображається в прото­колі. До нього додається перелік учасників загальних зборів, по­відомлення про скликання зборів і протокол мандатної комісії. Слід переконатися, чи передано органу правління, який веде ре­єстр акціонерів, копію протоколу загальних зборів акціонерів.

271

Виконання передбаченого розподілу прибутку перевіряється за даними бухгалтерського обліку.

З цією метою використовується журнал № 6. Перевіряючи відрахування у резервний фонд, слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про господарські товариства» в акціонерно­му товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу.

У повному або частковому використанні засобів резервного фонду він повинен бути сформований за рахунок наступних що­річних відрахувань із прибутку акціонерного товариства до дося­гнення розміру, визначеного в статуті.

Розмір щорічних відрахувань у резервний (страховий) фонд передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Аудитору важливо переконатися в дотриманні всіх необхід­них вимог щодо преміювання. У разі установлення випадків незаконного преміювання необхідно вказати загальну суму неза­конно виданої премії та винних посадових осіб. Перевірка від­критих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облі­гацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів) прово­диться відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які розроблені згідно з національними норма­тивами Аудиторської палати України. Цей документ визначає перелік питань, на підставі яких аудитори повинні підтвердити повноту та достовірність фінансової звітності.

Висновок складається згідно з Нормативом № 26—27 Ауди­торської палати України «Аудиторські висновки та звіти».

У висновку вказуються основні відомості про аудитора, про емітента, а також основні відомості про умови договору на про­ведення аудиту:

• дата та номер договору на проведення аудиту; —дата початку та дата закінчення аудиту;

• масштаб аудиту.

При укладенні договору на аудит звітності акціонерного това­риства аудитору рекомендується (за погодженості з замовником) визначити розмір суттєвості помилки (невідповідності даних об­ліку даним звітності) за Національним нормативом аудиту.

Змістова частина аудиторського висновку характеризує стан бухгалтерського обліку на підприємстві. У цьому розділі розгля­даються такі питання:

— форма ведення бухгалтерського обліку;

272

• відповідність бухгалтерського обліку вимогам Закону Украї­ни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затвердженим стандартам та іншим нормативним документам з питань організації бухгалтерського обліку;

• своєчасність складання фінансової звітності;

• наявність та незмінність (або обґрунтованість змін) облі­кової політики відкритого акціонерного товариства, що переві­ряється.

Необхідно підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів відкритого акці­онерного товариства:

• Основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи та їх знос (амортизація):

■■■■ наявність власних та орендованих основних засобів, досто­вірність їх оцінки, відповідність критеріям визнання за П(С)БО № 7 «Основні засоби»;

відповідність аналітичного та синтетичного обліку основних засобів;

■ правильність відображення в обліку та звітності надхо­джень, реалізації, ліквідації та іншого вибуття, інвентаризації, ремонту, модернізації та переоцінки основних засобів;

• відповідність методів визначення зносу (амортизації) основ­них засобів та обраної підприємством облікової політики;

• забезпечення незмінності певних методів протягом звітного періоду;

• правильність податкового обліку основних засобів та їх амортизації;

• облік інших необоротних активів та його відповідність П(С)БО № 7 «Основні засоби»;

• склад нематеріальних активів, достовірність і повнота їх оцінки відповідно до П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи»;

• правильність відображення в обліку надходжень, зносу (амор­тизації) нематеріальних активів, реалізації та іншого вибуття.

• Фінансових інвестиції:

• склад та структура фінансових інвестицій;

• визначення первісної вартості та подальшої оцінки фінан­сових інвестицій відповідно до П(С)БО № 12 «Фінансові інвес­тиції»;

• правильність зберігання придбаних цінних паперів, оплата послуг депозитарію відповідно до договору;

■' правильність документального оформлення і відображення в обліку операцій з цінними паперами;

273

• достовірність визначення і відображення в обліку фінансо­вих результатів від реалізації цінних паперів;

• правильність обліку фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства, а також для здійснення спільної діяльності.

• Запаси:

• правильність порядку визнання та первісної оцінки при­ дбання запасів П(С)БО № 9 «Запаси»;

» забезпечення незмінності певних методів оцінки вибуття за­пасів протягом звітного періоду;

• правильність оцінки запасів на дату балансу згідно з прийн­ ятою на підприємстві обліковою політикою.

*/ Витрати виробництва та обігу:

• відповідність обліку витрат П(С)БО № 16 «Витрати» (склад витрат, правильність порядку розподілу загально-виробничих витрат);

• відповідність податкового обліку валових витрат Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

• Дебіторська заборгованість:

• визнання й оцінка реальності дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість»;

• розкриття інформації про дебіторську заборгованість:

• метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

• підтвердження реальності розміру зобов'язань у фінансовій звітності відкритого акціонерного товариства (підприємства — емітента облігацій);

• підтвердження факту проведення інвентаризації зобов'язань за звітний період.

• Облік зобов'язань:

• визнання, облік та оцінка зобов'язань відповідно до П(С)БО № 11 «Зобов'язання»;

• структура зобов'язань (за термінами погашення), співвідно­шення власних та позикових коштів;

• правильність обліку довгострокових зобов'язань;

• правильність обліку та відображення в балансі поточних зо­бов'язань.

Аудитор робить висновок про те, чи фінансова звітність AT відповідає встановленим вимогам чинного законодавства Украї­ни та прийнятої облікової політики й реально відображає його фінансовий стан на дату складання звітності.

Склад і структура статутного капіталу, перелік власників, по­рядок оцінки у статутний капітал, зміни і формування його також є об'єктом аудиту.

274

13.2. АУДИТ ОБЛІКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Одним із ключових питань аудиторських послуг є ви­вчення порядку формування й оцінка статутних документів спільних підприємств, достовірність і правильність оформлення бухгалтерських записів і первинних документів. Аудитор як дже­рела інформації використовує статут, договір, протоколи прав­ління, виписки банку, рахунки, акти, накладні журнали, Головну книгу і баланс. Він звертає увагу на правильність бухгалтерських записів щодо внесків у статутний капітал, відповідність розмірів і строків внеску у фонд згідно з чинним законодавством. Аудитор повинен ретельно вивчити документи, які підтверджують внески сторін у статутний капітал. По грошових коштах до них можна віднести виписки банку з додатками; по основних засобах — ак­ти приймання-передавання основних засобів, рахунки, товарно-транспортні накладні; по матеріалах — акти про приймання ма­теріалів, рахунки, накладні тощо. На кожний внесок має бути відповідний документ, в якому обов'язково вказується сума, яка здана на формування статутного капіталу. Особливої уваги по­требує перевірка внесків у цей фонд нематеріальних активів, які повинні підтверджуватися документами. Це може бути також документація, де описується певна технологія, програми для ком­п'ютерів, договори, акти. Одним із ключових питань аудиту є пе­ревірка правильності розрахунку собівартості продукції. Аудитор перевіряє достовірність включення окремих видів витрат на собі­вартість продукції. У центрі уваги аудитора мають бути видатки і збитки, віднесені на рахунок фінансових результатів. Пере­віряються пільги та гарантії, що надаються підприємству з іно­земними інвестиціями, тобто наявність норми іноземного ка­піталу у статутному фонді підприємства. Звертається увага на методологію ведення бухгалтерського обліку, яка повинна здій­снюватися за стандартами України, проте підприємство може додатково запроваджувати облік і звітність за правилами ін­вестора.

Інтелектуальна власність працівників підприємства, які є ав­торами, — особливий об'єкт аудиту. Він вивчає додержання прав цієї власності та ефективність використання її підприємством. Фінансові вкладення, валютні рахунки перевіряються окремо й глибоко, у цілому аудиторське дослідження фінансово-господар­ської діяльності СП дає змогу врахувати особливості викорис­тання спільного капіталу, визначити суму прибутку та його роз­поділ між акціонерами.

275

Перевіряється стан синтетичного обліку і його зв'язки з дани­ми аналітичного обліку. Показники розрахункових статей балан­су повинні мати обов'язково розгорнуте сальдо за активом і па­сивом та повністю відповідати даним оборотних відомостей, машинограм, журналів.

Найважливіше завдання аудиту стану бухгалтерського облі­ку— з'ясувати, наскільки облік забезпечує збереження цін­ностей і контроль за їх витрачанням. На підставі первинної до­кументації аналітичного і синтетичного обліку перевіряється достовірність поданої звітності про результати фінансово-гос­подарської діяльності як за окремі періоди, так і в цілому за рік. Особливу увагу зосереджують на виявленні фактів викривлення у звітності справжнього стану діяльності підприємства. Аудитор з'ясовує, чи не було приписок невиконаних робіт, фальсифікації основних показників — прибутку, рентабельності, продуктив­ності праці та ін. Користуючись документальними методичними прийомами, перевіряють правильність відображення у бухгал­терському обліку результатів інвентаризації відповідно до Ін­струкції з інвентаризації основних фондів, нематеріальних ак­тивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків, затвердженої Міністерством фінансів України.

Як правило, аудиторській перевірці піддається звітність під­приємства, що включає:

• баланс підприємства (ф. № 1);

• звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• звіт про власний капітал (ф. № 4);

• звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5);

• пояснювальну записку до річного звіту;

• інші форми, що можуть бути впроваджені відповідними но­рмативними документами.

Перш ніж розпочати перевірку річної звітності необхідно пе­ревірити дані, отримані під час інвентаризації відповідних статей балансу: незавершеного виробництва, товарів і матеріальних цін­ностей, основних засобів, коштів, розрахунків.

Отже, кожна стаття балансу на кінець звітного року має бути підтверджена результатами старанно проведеної інвентаризації. Усі розбіжності з даними бухгалтерського обліку, виявлені в ході інвентаризації, повинні бути виправлені і відбиті у відповідних облікових регістрах до подання річного звіту. Суми статей балан­су за розрахунками з фінансовими, податковими органами мають

276

бути узгоджені з ними й тотожні. Розбіжності за цими розрахун­ками не припускаються.

Перевіряючи достовірність відображення у звітності залиш­ків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду, з'ясовують, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики. Аудитор, використовуючи нормативні ак­ти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського ба­лансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкла­дення перевіряються щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, ін­струментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкла­дення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статут­них фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у ба­лансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фі­нансування аудитор перевіряє за даними рахунків «Капітальні інвестиції», «Довгострокові кредити банків», «Довгострокові позики» та ін.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, куплені напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару ві­дображають в обліку за вартістю згідно з П(С)БО «Запаси», дава­льницьку сировину — за балансом, за цінами, вказаними у дого­ворі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову вартість, ві­дображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного пе­ріоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первіс­ної вартості заготівлі (придбання), різниця у цінах відноситься на витрати фінансово-господарської діяльності (рахунок 946 «Втра­ти від знецінення запасів»). Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку «Матеріали», «Мало­цінні і швидкозношувані предмети», «Товари», «Готова продук­ція» та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, по­купцями і підрядниками та інші розрахункові операції у бухгал­терському обліку і звітності відображають у сумах, звірених вза­ємно й оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку: 63 — «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 36 — «Розра­хунки з покупцями та замовниками», 37 — «Розрахунки з різни­ми дебіторами» та ін.

Курсові різниці за операціями в іноземних валютах визна­чаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів

277

на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відобража­ються на рахунках 714 «Доходи від операційної курсової різни­ці (позитивна різниця) та 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, в поточному році, тому аудитор перевіряє пра­вильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгал­терського обліку. За результатами такої перевірки аудитор мо­же зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською фірмою або ауди­тором.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам проводить­ся на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і ба­ланси. При цьому аудитор, як уже зазначалося, перевіряє графі­ки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податко­вих служб, реалізуються пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітнос­ті, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Установлюється реаль­ність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фі­нансових результатів.

Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємо­зв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статис­тичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійс­нюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничих нара­дах, зборах засновників і акціонерів, чи є в наявності протоколи про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Вивчаються всі зауваження щодо по­точної і річної звітності, які надходять на підприємство від міс­цевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і по­ліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати (ф. № 2), звіту

278

про власний капітал (ф. № 4) та звіту про рух грошових коштів аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки ау­дитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків по­казників, які відображені у звітних формах на основі методичних рекомендацій Міністерства фінансів України.

Після того як перевірено взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявлені певні розбіжності, аудитор разом з головним бухгал­тером підприємства встановлює їх причини. У разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні ко­рективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підпри­ємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її скла­дання.

У деяких випадках, передбачених законодавством, доводиться перевіряти звітність на підприємствах, що підлягають реоргані­зації або ліквідації. Техніка проведення перевірки таких підпри­ємств не містить якихось суттєвих особливостей. Проте необхід­но врахувати такі моменти:

• у разі реорганізації економічних суб'єктів (злиття, приєд­нання, поділу, виділення, перетворення) права й обов'язки кож­ного з них переходять до нової юридичної особи (або до осіб) відповідно до передавального акта;

• реорганізацію рекомендується пристосовувати до кінця пе­вного звітного, періоду (року або кварталу).

Проводиться також аудит створення і впровадження нової техніки. Завдання аудиту полягають у перевірці виконання пла­ну створення і впровадження нової техніки, фінансування його заходів і преміювання працівників підприємства відповідно до чинних нормативно-правових актів. Джерелами інформації для аудиту є дані аналітичного обліку за рахунком 15 «Капітальні ін­вестиції», облікові регістри і первинні документи, а також норма­тивна документація, якою регулюються операції, пов'язані зі створенням і впровадженням нової техніки.

У процесі аудиту перевіряються наявність плану створення і впровадження нової техніки, його обґрунтованість техніко-еко-номічними розрахунками. Насамперед визначаються переваги нової техніки порівняно з діючою на підприємстві, можливість ефективного використання її за існуючої технології виробництва, можливий строк окупності витрат.

279

Завершується аудит операцій, пов'язаних зі створенням і впровадженням нової техніки, контролем кошторису за затвер­дженою номенклатурою витрат, відображенням їх на рахунках бухгалтерського обліку і звітності. Виявлені недоліки і порушен­ня нормативно-правових актів у систематизованому порядку за їх значущістю викладають у висновку аудитора.