Тема 13

відсоткова ставка за кредит;

відсоток комісійного збору за оброблення рахунків-фактур;

відповідальність сторін за порушення умов договору;

граничний строк платежу для покупця;

порядок завершення факторингової угоди;

умови розірвання договору;

термін дії договору тощо [22, с 66—71].

Тема 14

МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

14.1. Мета, загальні принципи і джерела інформації аудиту фінансової звітності

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої і неупередженої інфор­мації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошо­вих коштів підприємства.

Під час підготовки до складання і подання звітності підприєм­ство зобов'язане дотримуватися вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО). Таких П(С)БО є 25. Крім того, підприємству необхідно керуватися Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

і Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996—XIV передбачено, що фінансова звітність вміщує: баланс, звіт про фінансові резуль­тати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.

Підтвердження залишків на рахунках активів і зобов'язань шляхом проведення інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності суворо обов'язкове. Інвентаризації підляга­ють усі активи і зобов'язання підприємства, крім майна, цін­ностей, засобів і зобов'язань, інвентаризація яких проводиться не раніше 1 жовтня звітного року. За підсумками інвентаризації здійснюється коригування даних обліку.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного пе­ріоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються об­раної облікової політики.

210

Тема 14

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє прави­льність оцінки статей балансу та інших форм фінансової звітності.

Аудитор при цьому керується Міжнародним стандартом ауди­ту (МСА) № 200"Мета та загальні принципи аудиторської пере­вірки фінансових звітів".

Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в на­данні аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспек­тах концептуальній основі фінансової звітності. Іншими словами, мета аудиторської перевірки фінансової звітності —незалежна ек­спертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчас­ності і точності показників.

Для висловлення аудиторської думки використовуються фор­мулювання: "справедливо та достовірно відображає" або "відобра­жає достовірно в усіх суттєвих аспектах", які є еквівалентними термінам.

Аудитору слід дотримуватися "Кодексу етики професійних бух­галтерів", розробленого Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ). Уцьому випадку аудитору доцільно у своїй професії ке­руватися такими етичними принципами, як: незалежність, чесні­сть, об'єктивність, професійна компетентність, конфіденційність тощо.

Аудиторська фірма під час підготовки аудиторського висновку повинна:

• провести перевірку достовірності початкових і порівнюваль­них показників фінансової звітності;

• направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємства і третім особам;

• ознайомитися з аудиторським висновком і письмовою інфор­мацією про результати аудиту, підготовленими попередньою ауди­торською фірмою;

• організувати направлення письмових запитів (від підприєм­ства попередній аудиторській фірмі щодо необхідної інформації);

• вимагати у разі необхідності первинні документи, що відно­сяться до попереднього звітного періоду;

• відобразити у підсумковій частині аудиторського висновку усі виявлені суттєві обставини щодо недостовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності тощо.

Методика аудиту фінансової' звітності

211

Керівники підприємства повинні:

1. Надати на запит аудиторської фірми первинні документи, ре­гістри бухгалтерського обліку тощо.

2. Направити на вимогу аудиторської фірми письмовий запит від свого імені попередній аудиторській фірмі з проханням щодо надання необхідної інформації.

3. За необхідності надати аудитору Інструкцію про порядок заповнення форм фінансової звітності.

'Для того, щоби впевнитися, що фінансова звітність реальна і доступна користувачам, аудитору необхідно з'ясувати, чи вона мі­стить такі дані: інформацію щодо звітного і попереднього періоду; дату звітності та звітний період; валюту звітності й одиницю її виміру; облікову політику підприємства (з урахуванням її змін); виявлені відхилення від заданих параметрів (недоліки) за минулі роки та внесені відповідні коригування; внесені зміни в установчі документи (статут) і їх перереєстрація в органах місцевого само­врядування тощо.

Фінансова інформація (звітність) повинна бути достовірною, для чого аудитор перевіряє:

• узгодженість ідентичних даних балансу і фінансових звітів інших форм;

• правильність розрахунків фінансових показників;

• повноту охоплення усіх структурних підрозділів підприєм­ства тощо.

Аудитор повинен встановити відповідність даних кожної статті балансу (звіту) даним аналітичного обліку, оборотам і залишкам (сальдо) синтетичних рахунків головної книги. При цьому слід з'ясувати, чи кожна стаття балансу проінвентаризована і підтвер­джена актами, довідниками тощо.

Основними джерелами інформації аудиту фінансової звітно­сті є:

• баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошо­вих коштів, звіт про власний капітал;

• розшифрування дебіторів і кредиторів;

• розрахунок нормативу власних обігових коштів;

212