Тема 13

МЕТОДИКА АУДИТУ КАПІТАЛУ І ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

13.1. Аудит формування і використання власного капіталу

Для здійснення аудиту власного капіталу насамперед необхід­но вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст.

Рахунки класу 4("Власний капітал та забезпечення зобов'яза­нь") призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу —статутного, пайового, додатково­го, резервного, вилученого, неоплаченого, нерозподіленого прибут­ку (непокритого збитку), цільових надходжень, забезпечень май­бутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Капітал —це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фі­нансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єктів господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерелами утворення капіталу суб'єкта господарювання є власні і позичкові кошти.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається варті­стю його майна, тобто чистими активами. Вона вираховується як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капі­талу, нерозділеного прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і обо­ротний (поточний) капітал (рис. 13.1).

Таким чином, капітал в обороті перевіряється за розміщенням основного і оборотного капіталу суб'єкта господарювання.

Капітал в обороті складається із майна та зобов'язань власни­ка —об'єктів, у які вкладено капітал.

Методика аудиту капіталу і зобов'язань

193

Рис. 13.1. Основний і оборотний капітал суб'єкта господарювання

Майно буває тривалого користування (знаходиться більше року в обороті), і майно, яке використовується протягом одного циклу обороту та переносить свою вартість на знову створений продукт повністю (перебуває в обігу не більше ніж один рік).

Основний капітал складається з основних засобів, нематері­альних активів, довгострокових фінансових інвестицій.

Основні засоби —вартість сукупного рухомого і нерухомого майна, що перебуває в експлуатації тривалий період (більше од­ного року) і переносить свою вартість у знову створений продукт протягом кількох циклів обігу у формі зносу (амортизації). Основ­ний капітал вміщує також витрати у незавершених капітальних вкладеннях в основні засоби і на придбання устаткування, не вста­новленого у звітному періоді.

194

Тема 13

Нематеріальні активи —довгострокові витрати на придбання права користування земельними ділянками, природними ресур­сами, інтелектуальною власністю, авторськими правами і т. п.

Довгострокові фінансові вкладення —витрати на часткову участь у статутному капіталі інших суб'єктів господарювання, на при­дбання акцій і облігацій довгострокового користування. Крім цьо­го, сюди також належать довгострокові позички, які були пере­дані іншим суб'єктам господарювання під боргові зобов'язання.

Оборотний капітал вміщує матеріальні оборотні засоби, кошти у поточних розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, які можуть здійснити цикл обігу і перетворитися у кошти, тобто вони є ліквідними. Разом з тим, під час реалізації матеріальних ресурсів і їх перетворення у гроші не завжди є сприятливі умови (інфляція, зміна попиту на ринку). Це пов'язано з ліквідністю дебіторів, що мають повернути заборговані кошти. Короткостро­кові фінансові вкладення швидко перетворюються на кошти.

Таким чином, аудит капіталу є надійним гарантом його збере­ження, раціонального використання та примноження [9, с 303—304].

Рахунок 40 "Статутний капітал" призначений для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу суб'єк­та господарювання. За кредитом рахунку 40"Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом —його зменшення (вилучення) —повернення частки внесків у разі вибуття учасника, списання збитків за рахунок внесків.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві ча­стини: 1)реєстрований; 2)нереєстрований. Перший —це статут­ний, або пайовий капітал. Другий —додатковий, резервний, стра­ховий капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будин­ки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування зем­лею, водою, будинками.

Статутний капітал банківської установи формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Пайовий капітал —це сукупність коштів фізичних і юридич­них осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал

Методика аудиту капіталу і зобов'язань

195

складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, отриманих внаслідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від роз­міщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номі­нальну вартість, дооцінки активів, безоплатно отриманих активів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згід­но з установчими документами —у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейо­ваними акціями тощо.

Нерозподілені прибутки —це прибутки, отримані в результа­ті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі на­рахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку змен­шує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у виг­ляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмі­рах, визначених установчими документами.

Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунку 67"Розрахунки з учасниками" в кореспонденції з дебетом ра­хунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних ак­тивів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними доку­ментами, перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і ма­теріальних цінностей.

Використовуючи інформацію актів прийому-передавання ос­новних запасів, документів, що відображають надходження нема­теріальних активів, і дебетові обороти за рахунком 10"Основні

196