Тема 13

Якщо підприємство отримало позику під товари сезонного збе­рігання, доцільно звірити суму фактичних залишків товарів се­зонного зберігання з даними, поданими у банк.

13.4. Аудит і оцінка кредитного портфеля банку

Об'єктом аудиторського контролю є кредитні операції, пов'я­зані з ризиком несплати позичальником основного боргу і від­сотків, які належать банку. Кредитний ризик виникає під час погіршення фінансового стану постачальника, а також у разі відсутності необхідних у нього знань і недостатньої професійної підготовки самих банківських посадових осіб, які прийняли не­адекватне рішення про надання кредиту. Факти кредитних ри­зиків підлягають особливій аудиторській перевірці, внаслідок якої з'ясовуються причини недоліків і розробляються рекомендації щодо їх усунення та запобігання (профілактики) їх у подальшому.

Банк відповідає перед вкладниками за збереження ввірених йому коштів, що зобов'язує його проводити ретельний аналіз факторів ризику при видачі кредитів.

Під час аудиторської перевірки дається оцінка дотримання по­рядку здійснення кредитних операцій:

• правил видачі та погашення кредитів;

• вивчення кредитних договорів;

• контролю документів, що пов'язані з наданням кредитів;

• дослідження оборотів за рахунками клієнтів;

• аналізу структури пролонгованої та протермінованої забор­гованості за позичками.

Для перевірки цільового направлення і суми кредиту аудитору доцільно звернути особливу увагу на наявність техніко-економіч-ного обґрунтування потреби у кредиті і методику розрахунку, що може забезпечити реальність контрактів з клієнтами. З цією ме­тою аудитор вивчає кредитні документи:

• заявку на отримання позики;

• висновок банку на клопотання клієнта;

• техніко-економічне обґрунтування;

• угоду і гарантійний лист;

• страхові поліси, строкові зобов'язання, кредитну угоду.

Методика аудиту капіталу і зобов'язань

203

За кордоном існує щомісячна перевірка виконання відповід­них умов кредитної угоди, внаслідок якої складається спеціальна відомість з відображенням у ній результатів і заходів банку щодо зміни режиму кредитування клієнта.

Тут найбільше зусиль аудитор приділяє під час аналізу торго­вельної кредиторської заборгованості, застосовуючи при цьому вибірковий аудит. Внутрішній контроль торговельної кредитор­ської заборгованості розроблений, аби гарантувати, що:

а) замовлення на товари (послуги), які закуповують, роблять згідно з санкціями і встановленими процедурами;

б) товари (послуги) замовляються тільки для здійснення нор­ мальної діяльності компанії і тільки у відповідних постачаль­ ників;

в) ефективно перевіряється якість, кількість і кондиційність придбаних товарів (послуг);

г) рахунки-фактури і супутні документи перевіряються відпо­ відним чином і підтверджується їх достовірність на перенесення у торговельну кредиторську заборгованість;

д) всі дійсні операції, які належать до торговельної кредитор­ ської заборгованості (накладні постачальників, кредитові авізо, коректування) повинні точно вноситися в облікову документацію.

Крім того, за кордоном резерви сформульовані у Принципах підготовки і подання фінансової звітності як поточні зобов'язання (пасив) —зобов'язання щодо передачі економічних вигод, навіть якщо сума зобов'язання повинна бути оцінена. В окремих краї­нах виникають труднощі при визначенні резерву згідно з місцевим законодавством через невизначеність щодо точної суми виплат. З такими труднощами стикається Німеччина, де для того, щоби мати право застосовувати до певної суми вимоги оподаткування, необхідно, щоби ця сума відображалась і у фінансових звітах.

На практиці резерви вміщують таке:

• резерви на покриття витрат у зв'язку з судовими позовами;

• резерви на покриття затрат для очищення довкілля;

• резерви на ремонт, технічне обслуговування і затрати на ^відновлення об'єкта;

• резерви на покриття щодо гарантійного обслуговування.

204