Тема 10

Закінчення рис. 10.1

10.3. Методика аудиту витрат діяльності

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це вартісна оцінка ви­користаних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), сиро­вини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ре­сурсів, а також інших затрат на її виробництво і реалізацію.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інфор­мації про витрати підприємства визначаються Положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, по­слуг) базується на складанні первинної документації, в якій відоб­ражаються всі операції із виробництва і випуску продукції, ро­біт, послуг.

Перевірка правильності віднесення затрат на виробництво і ре­алізацію продукції є одним з основних показників, який визна­чає якість роботи підприємства. Собівартість продукції впливає на формування прибутку і відповідно податку на прибуток у бюд­жет.

Здійснюючи перевірку, необхідно керуватися Законом Укра­їни "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 р. № 283/97—ВР, зі змінами і доповненнями (в т. ч. внесеними Законом України від 24.12.02 р. № 349—IV).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складаєть­ся з виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

Затрати, які утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), складаються з таких елементів:

Методика аудиту запасів і витрат діяльності

145

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-виробничі витрати.

Під час перевірки необхідно звернути особливу увагу на мате­ріальні затрати:

• правильність оцінки матеріальних цінностей, які внесені в собівартість продукції (робіт, послуг);

• чи мають місце факти списання на собівартість затрат, які не належать до матеріальних цінностей, а також випадки списан­ня на виробничі рахунки вартості податку на додану вартість;

• чи були випадки віднесення на затрати основної діяльно­сті вартості матеріалів, використаних на будівництво, ремонт, мо­дернізацію основних фондів більше, ніж встановлено законодав­ством; підприємство має право протягом звітного періоду віднести до витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що не перевищує 10 %сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують загаль­ну суму, збільшують балансову вартість основних фондів пропор­ційно сукупній балансовій вартості таких основних фондів;

• чи правильно оцінені і списані повернені відходи. Повер­нені відходи оцінюються за ціною можливого використання;

• чи обґрунтовано вимогою в собівартість продукції внести витрати на оплату брокерських послуг, на виплату комісійних винагород посередницьким організаціям;

• чи правильно відображено в обліку затрати на тару і упаков­ку. При цьому необхідно пам'ятати про те, що якщо вартість тари входить у ціну матеріальних цінностей, то фактичну собівартість матеріалів необхідно зменшити на вартість тари. Якщо вартість тари оплачується покупцем вище ціни матеріальних цінностей, то вона вноситься в затрати на її придбання;

• чи правильно списана нестача і втрати в межах норм при­родних збитків;

• чи правильно віднесена на затрати сума безнадійної забор­гованості, строк позовної давності яких минув;

146 Тема 10

• чи правильновіднесено на витрати суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих для цільового використання з метою охорони культури, медицини, установам науки, осві­ти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також непри­бутковим установам і організаціям. При цьому необхідно пам'я­тати, що такі перерахування здійснюються в межах не менше двох та не більше п'яти відсотків оподаткованого прибутку поперед­нього звітного періоду;

• чи правильно віднесено суми витрат, пов'язаних з придбан­ням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію.

Не вносять у собівартість продукції: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, при­дбання та розповсюдження подарунків; придбання, реконструк­цію, будівництво, модернізацію, ремонт та інші поліпшення ос­новних фондів.

Під час перевірки затрат на оплату праці необхідно керуватися вимогами Інструкції про склад фонду заробітної плати і виплат со­ціального характеру, Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств". При цьому необхідно звернути увагу на те, чи є на підприємстві накази, положення про порядок виплати премій, матеріальної допомоги, витрат на виплату авторських винагород та інше. У випадку їх відсутності суми цих виплат не повинні належати до собівартості продукції.

Слід пам'ятати, що до складу витрат підприємства належать суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового соціального страхування фізичних осіб.

Не вносяться до складу витрат добровільні внески до пенсійного рахунку працівника, що відкритий у межах пенсійних планів.

Під пенсійним планом розуміють порядок управління та розмі­щення накопичених пенсійних внесків.

Під час перевірки амортизації основних фондів необхідно вста­новити правильність нарахування амортизації.

Необхідно пам'ятати, що нарахуванню амортизації, внесення її в собівартість підлягають ті основні фонди, які використову­ються для власного виробничого використання.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складаєть­ся з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована про-

Методика аудиту запасів і витрат діяльності

147

тягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновироб-ничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) належать (рис. 10.2):прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

За умов ринкової економіки перелік і склад статей кальку­лювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) вста­новлюються самим підприємством.

Контролю підлягають правильність належності загально-вироб­ничих витрат до постійних і змінних (рис. 10.3).

Рис. 10.3показує, що витрати на обслуговування й управлін­ня виробництвом змінюються прямопропорційно зміні обсягу ді­яльності й розподіляються на кожен об'єкт витрат із викори­станням бази розподілу (години праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. І навпаки, постійні виробничі витрати залиша­ються незмінними при зміні обсягу діяльності.

Схема групування витрат операційної діяльності за економіч­ними елементами зображена на рис. 10.4.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати вносяться до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виник­нення.

Шляхом зіставлення даних матеріальних складів про відпуск сировини і матеріалів у виробництво з показниками цехів про на­дходження їх у виробництво та на підставі аналізу записів з кре­диту рахунка 201"Сировина і матеріали" і дебету рахунка 23"Ви­робництво" аудитор може підтвердити списання матеріальних ви­трат на виробничі потреби і внесення їх у собівартість продукції.

З іншого боку, аудитор перевіряє правильність списання суми витрат на фінансові результати наприкінці звітного періоду.

Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини і матеріалів аудитору необхідно дослідити первинні Документи постачальника (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровано ціну, зокрема на­цінки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з при­дбанням матеріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють­ся з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером,відомістю), у яких Показано кількість отриманих матеріалів за їхню вартість. Затрати

Методика аудиту запасів і витрат діяльності 149

на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення пра­вильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витра­чання.

Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо пере­вірити фактичну собівартість окремих видів продукції за кальку­ляційними статтями витрат. Схематично групування витрат за ви­дами діяльності наведено на рис. 10.5.

Причому загальна сума розподілених і нерозподілених постій­них загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фак­тичної величини, що показано в розрахунку розподілу загально-виробничих витрат (табл. 10.2).

Методика аудиту запасів і витрат діяльності

151

Таблиця 10.2. Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат фірми за 200_ р.

№ а/п	Показник	Усього	На одиницю бази розподілу (1 маши­но-годи­на)	Внесення загальнови­робничих витрат до
				Витрат на виробниц­тво продук­ції, робіт, послуг (pax. 23 "Вироб­ництво"), грн	Собівар­тості реаліз. продукції, робіт, по­слуг (pax. 00 "Собівар. реа­ліз.") грн
1	2	3	4	5	6
1 2 3	База розподі­лу за норма­льною потуж­ністю, ма­шино-годин Загальновироб-ничі витрати за нормаль­ною потуж­ністю, грн. 3 них: Змінні (ряд. 2 гр. 3: ряд. 1 гр. 3 = ряд. 2 гр. 4) Постійні (ряд. 3 гр. 3: ряд. 1 гр. 3 = ряд. 2 гр. 4)	20 000 90 000 60 000 30 000	X 3.0 1.5	X X X	X X X
4 5	Ваза розпо­ділу за фак­тичною по­тужністю, машино-годин 1-й звітний період 2-й звітний період	8 000 12 000	X X	X X	X X

152

1	2	3	4	5	6
	Фактичні зага-льновиробничі витрати, грн
6	1-й звітний пе-ріод, з них:	80 000	X	24 000	X
7	змінні (ряд. 2 гр. 4 * ряд. 4 гр.З)	24 000	X	X	X
8	постійні — усього (ряд. 6 гр. 6 — ряд. 7 гр.З)	56 000	X	12 000	X
9	постійні розпо-ділені (ряд. 4 гр. 3 * ряд. 3 гр. 4)	12 000	X	X	44 000
10	постійні нерозподілені (ряд 8 гр. 3 — ряд. 9 гр. 3)	44 000
11	2-й звітній пе-ріод	54 000
12	змінні (ряд. 2 гр. 4 * ряд. 5 гр.З)	36 000	X	36 000	X
13	постійні — усього (ряд. 11 гр. 3 — ряд. 12 гр. 3)	18 000	X	X	X
14	постійні розпо-ділені (ряд. 5 гр. 3 *ряд. 3 гр. 4), але не більше суми фактичних по-стійних загаль-новиробничих витрат	18 000	X	18 000	X
15	постійні нерозподілені (ряд. 13 гр.З -ряд.14 гр.З)	0	X	X	0