
- •2006. — 295 С
- •Isbn 966-346-015-6
- •Тема 1. Проблеми розвитку аудиту в Україні 10
- •1.1. Проблеми виникнення та становлення вітчизняного аудиту
- •Тема 1
- •Тема 1
- •1.2. Перспективи розвитку аудиту в Україні
- •Тема 1
- •Тема 1
- •1.3. Методика проведення аудиту в зв'язку з існуванням бухгалтерського та податкового обліку
- •Тема 1
- •2.1. Сутність об'єктів аудиторської діяльності
- •2.2. Прості і складні об'єкти аудиторської діяльності
- •Тема 2
- •2.3. Класифікація об'єктів аудиторської діяльності
- •Тема 2
- •Тема 2
- •3.1. Мета діяльності аудиторських фірм та умови їх створення
- •3.2. Права, обов'язки та відповідальність аудиторських фірм (аудиторів)
- •3.3. Забезпечення аудиторських фірм
- •3.4. Контроль якості аудиторської роботи та витрати часу на її виконання
- •3.5. Звітність аудиторських фірм (аудиторів)
- •4.1. Користувачі фінансової звітності та графік виконання аудиторських перевірок
- •4.2. Лист-замовлення на здійснення аудиту і договір на його проведення
- •Лист-замовлення
- •Тема 4
- •Тема 4
- •1. Предмет договору
- •2. Зобов'язання сторін
- •2.1. Виконавець зобов'язується:
- •2.2. Виконавець має право:
- •2.3. Замовник зобов'язується:
- •2.4. Замовник має право:
- •Тема 4
- •4. Термін виконання робіт
- •5. Оплата робіт і послуг
- •6. Відповідальність сторін
- •7. Особливі умови
- •4.3. Організація аудиту фінансової звітності
- •54 Тема 4
- •Тема 4 56
- •Тема 4
- •5.1. Суть та призначення аудиторських послуг
- •Тема 5
- •Тема 5
- •5.2. Види аудиторських послуг за сферою їх діяльності
- •Тема 5
- •Тема 5
- •5.3. Класифікація аудиторських послуг
- •Тема 5
- •Тема 5
- •Тема 5
- •5.4. Контроль якості аудиторських послуг
- •Тема 5
- •6.1. Суть внутрішнього аудиту і його організація
- •Тема 6
- •Тема 6
- •6.2. Об'єкти внутрішнього аудиту
- •Тема 6
- •6.3. Реалізація результатів внутрішнього аудиту
- •Тема 6
- •Тема 6
- •7.1. Програмне забезпечення для аудитора
- •Тема 7
- •Тема 7
- •7.2. Автоматизовані програми із ведення бухгалтерії
- •Тема 7
- •Тема 7
- •8.1. Методика аудиту установчих документів
- •Тема 8
- •8.2. Методика аудиту облікової політики підприємства
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 8
- •9.1. Методика аудиту основних засобів
- •Тема 9
- •Тема 9
- •Підприємства
- •Тема 9
- •Тема 9
- •Тема 9
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.2. Методика аудиту матеріальних цінностей
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •11.1.1. Методика аудиту грошових коштів у касі підприємства
- •11.1.2. Методика аудиту грошових документів та грошових коштів у дорозі
- •Тема 11
- •11.1.3. Методика аудиту операцій з еквівалентами грошових коштів
- •Тема 11
- •11.1.4. Методика аудиту грошових коштів на поточному рахунку в банку
- •Тема 11
- •11.2. Методика аудиту дебіторської заборгованості
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •12.2. Методика аудиту фінансових результатів
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 1 з
- •13.2. Аудит довгострокових позик і векселів
- •Тема 13
- •13.3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик
- •Тема 13
- •13.4. Аудит і оцінка кредитного портфеля банку
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 14
- •14.1. Мета, загальні принципи і джерела інформації аудиту фінансової звітності
- •Тема 14
- •Тема 14
- •14.2. Аудит фінансової звітності
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •14.3. Види фінансової звітності, що підтверджуються аудитором
- •Тема 14
- •14.4. Відповідальність аудитора за фінансову звітність
- •Тема 15
- •Тема 15
- •15.2. Види інформаційного забезпечення аудиту
- •Тема 15
- •Тема 15
- •15.3. Кодування економічної інформації
- •Тема 15
- •2. Права і обов'язки сторін
- •3. Відповідальність сторін
- •4. Ціни та порядок розрахунків
- •Протокол
- •2. Вартість робіт та порядок розрахунків
- •Завдання
- •Аудиторський висновок
Тема 10
пересортування, інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням виробничих запасів.
Не вносяться до собівартості запасів понаднормовані убутки і нестачі запасів, відсотки за користування кредитом, витрати на збут, загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів.
Виробничі запаси списують у виробництво за одним із таких методів оцінки запасів:
метод ідентифікованої собівартості —застосовується для тих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку за кожним видом запасів;
метод ФІФО —ґрунтується на припущенні, що ті одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Спочатку записують залишки запасів на початок періоду, потім вартість запасів, що надійшли першими у звітному періоді. Ті запаси, що надійшли першими, належать до собівартості реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображаються на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду;
метод ЛІФО —базується на допущенні, що запаси відпускаються у виробництво у послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів;
метод нормативних затрат —полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції: (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін;
оцінка за цінами продажу заснована назастосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгівельної націнки.
Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця
Методика аудиту запасів і витрат діяльності
139
і торгівельних націнок у продажній вартості, отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості, отриманих у звітному місяці товарів.
Приклад: на початок звітного періоду на торгівельному підприємстві значаться товари. Сальдо 282"Товари в торгівлі" — 40 000грн. Сальдо 285"Торгова націнка" становить 12 000грн.
У звітному періоді було придбано товарів на суму 42 000грн, у т.ч.ПДВ — 20 % .Торгівельна націнка — 10 000грн, реалізовано товару на 22 800грн.
Розрахуємо середній відсоток торгівельної націнки:
С. в. % =(сальдо по кредиту 285pax.на початок звітного періоду +обороти по кредиту 285pax.) /(сальдо по дебету 282pax.на початок звітного періоду +обороти по дебету 282pax.)
С. в. = (12 000 +10 000) І (40 000 + 35 000) = 0,29
Торгівельна націнка на реалізовані товари дорівнює:
22 800x0,29 = 6612 грн Собівартість реалізованого товару дорівнює: 22 800-6612 = 16188 грн
Незавершене виробництво може відображатися в балансі за фактичною виробничою собівартістю або за прямими статтями, а також за собівартітю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
Метод оцінки виробничих запасів відображається в наказ і облікової політики підприємства.
Аудитору необхідно пам'ятати, що в податковому обліку використовують одну з двох оцінок списання виробничих запасів на виробництво, метод ФІФО або метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.
Джерелами аяудиту операцій з матеріальними цінностями є первинні облікові документи: журнал обліку надходження вантажів; доручення; журнал обліку виданих доручень, прибутковий ордер, акт про прийняття матеріалів; вимоги; прихідні накладні; накладні на внутрішнє переміщення матеріальних цінностей; видаткові накладні; податкові накладні; матеріальні звіти; відомість обліку залишків матеріалів на складах; договори доставки матеріалів; розрахункові
140