11. Основні ідеї німецької класичної філософії (і.Кант…)

Філософія І. Канта

Родоначальником німецької класичної філософії виступив Кант (1724 -1804). У його філософії виділяють 2 етапи: до критичний і критичний.

До критичний етап - розвиток стихійного матеріалізму. Кант займається питаннями природи.

Критичний етап починається з 1770 року. Кант виділяє 2 ствола пізнання - чуттєвість і розум. Він долає крайнощі емпіризму і раціоналізму. Сьогодні тверджують, що Кант здійснив переворот в теорії пізнання. Він розглянув процес пізнання, як активний. Суб'єкт активний в пізнанні і в

своєму мисленні, творить світ. Кант виділяє 2 поняття:

- Річ у собі - світ, що існує незалежно від нас;

- Річ для нас - це те, що ми знаємо про цей світ. Річ для насє стороною речі в собі. Кант виділяє 2 світу:

1) Світ феноменів чи явищ (позн.наукой, меж позн-а немає) 2) Світ ноуменов (речей в собі, сутностей) - непізнаванне. Три сфери: а) всесвіт, космос (ми не дізнаємося мета істот. природи, чел-ка)

б) Ідея Бога (К-й сам вирішує є Бог чи ні, Бог непізнаванне) в) Душа людини (Канта дивувало 2 речі: зоряне небо і моральний закон всередині нас.Кант сформулював категоричний імператив: роби так, щоб максима (вислів) твоєї волі могла стати основою загального законодавства (стався до інших так, як би ти хотів, щоб надходили з тобою). Людина - найвища цінність.Матеріалісти звинуватили Канта в агностицизм (філософське вчення, згідно з яким не може бути остаточно вирішено питання про істинність пізнання навколишнього людини дійсності.)

ГЕГЕЛЬ- нем.філософ, об'єктивний ідеаліст, представник нем.классіч.філ-ии. У молодості Г.отлічался радикальним способом мислення, привітав фр.революцію, виступав проти фео-дальн.порядков прусської монархії. Реакція, кот.началась після Віденського конгресу, вплинула і на Г. Філософія Г.своеобразно відбила протіворечіивй хар-ер розвитку Гер-манії напередодні буржуазної револю-ції, в ній позначилася двоїста природа нем.буржуазіі, ідеологом кот.бил Г. Звідси , з одного боку, прогресивні і навіть рево-люц.тенденціі його філософії як вираження ідейної підготовки буржуй-азной революції в Німеччині, а з ін - консервативні й реакційні ідеї як результат непослідовності і боягузтва нем.буржуазіі, її схильності до компромісів з реакційним юнкер-ством. Аналізуючи категорію відчуження ня, Р., хоча і в ідеалістичної формі, "вхоплює сутність праці", т.е.многіе важливі сторони предметної діяльності людини, розглядає людину та її історію як "результат його власної праці", а слідові-тельно, здогадується про некотоих реальних закономірностях історії. Г.обосновивает теза про субстанцію як суб'єкт, як діяльну, активному початку. Початкове положення філософію фії Г. - тотожність буття і мислення, т.е.поніманіе реального світу як прояв ідеї, поняття, духу. Це тотожність Г.рассматрівал як історія-но розвивається процес самопо-знання абсолютною ідеєю самої себе. У розвиненому вигляді утримання системи абсолютного (об'єктивного) ідеалізму Г.состоіт в наступному. В основі всіх явищ природи і заг-ва лежить абсолют, духовний та розумне початок - "абсолютна ідея", "світовий розум" або "світовий дух". Це початок активно і діяльно, причому діяльність його полягає в мисленні, а точніше, в само-пізнанні. У своєму розвитку абсолютна ідея проходить три етапи: 1) розвиток ідеї в її власному лоні, в "стихії чистого мислення" - Логіка, де ідея розкриває свій зміст у системі зв'язаних і переходять один в одного логічних категорій; 2) розвиток ідеї у формі "інобуття ", тобто в формі приро-ди, - Філософія природи; природа не розвивається, а служить лише зовнішнім проявом саморозвитку логічних категорій, що становлять її духовну сутність; 3) розвиток ідеї в мисленні та історії (в" дусі ") - Філософія духу. На цьому етапі абсолютна ідея знову повертається до самої себе й осягає свій зміст в різних видах человеч.сознанія і діяльності. Його власною системою завершується, на погляд Г., процес саморозвитку абсо-лютно ідеї і разом з тим її самопо-знання. Найціннішим придбанням філософії г.била діалектика, ізло-женная особливо повно в "Науці логи-ки" (1812-16). Виключно великий внесок Г.В теорію пізнання, зокрема велике значення має його глибока критика споглядальності, кантівського дуалізму "речей в собі" і явищ. Великий інтерес представляють також такі роботи Р., як "Філософія права", "Лекції з історії філософію фії", "Лекції з естетики", "Лекції з філософії історії". У всіх облас-тях філ-ії він залишив глибокий слід, застосовуючи діалектику, глибоко аналі-зіру актуальні проблеми науки. Однак діалектика г.била одягнена в містичну оболонку. Ідеалізм філософії Г.прівел до прямої зраді його власним діалектичним ідеям (визнання завершеності розвитку світу і пізнання, містифікація діа-лектики, поширення принципу розвитку тільки на ідеальні явища, схематизм і штучність в роз-критті низки логічних категорій, замк-нутость їх системи, невміння і неже-жання зробити послідовні соціальні висновки з діалектики тощо), до националистич.предрассудкам і т.д.

Фейєрбаха. Хар-а особливість мат-ма Фейєрбаха-антропологізм, що з'явився наслідком історіч.условій предреволюц-ої Німеччини і виразом ідеалу рево-люц.буржуазн.демократіі.вихідним пунктом фил-ий еволюції Ф.била критика ідеалістичного розуміння Гегелем человеч.сущності, зведення її до самосвідомості. Відмова від подібної точки зору неминуче вів і до відмови від ідеалізму вооюще.Заслугою Ф.явл.подчерківаніе зв'язку ідеалізму з релігією.Різкій критиці піддає Ф.также ідеалістіч.хар-ер гегелівської діалектики. Критика Гегеля відкривала шлях до використання раціон-го міс-жанія гегелівської філософії і в цьому відношенні сприяла формуванні-ня марксизму. Однак Ф.просто відкинув фил-ію Гегеля і тому не зумів побачити головного його досягнення-діалектики. Осн.содерж.і сенс філ-ії Ф.-відстоювання мат-ма. Антрополого-Гизмо Ф.проявл-ся у висуванні на перший план сутності людини, кот.рассм-ся ним як "єдино., Універс-ий і вищий" предмет філ-ії. Але провести послідовно-вательно матер-ую точку зору в цьому питанні Ф.не вдається, т.к.человек для нього-абстрактний індивід, чисто біологіч.существо. в теорії пізнання Ф.отстаівает точку зору емпіризму і сенсуалізму, рішуче виступає проти агностицизму. Разом з тим він не заперечував і значення мислення в пізнанні, намагався хар-ть об'єкт у зв'язку з діяльністю суб'єкта, ви-цсказивал здогади про суспільну природу человеч.познанія і свідомості і т.д.Але в цілому Ф.не подолав созер-цательной домарксовского матеріа-лізм. Це пов'язано з тим, що в розумі-нии історії Ф.еще цілком залишався на позиціях ідеалізму. Ідеали-стіч.воззренія на обществ .явл-я витісняє похмурі U-кают з прагнення Ф.пріменіть антропологію як універсальну науку до вивчення суспільного життя. Ідеалізм Ф.особенно яскраво проявляється в дослідженні релігії і моралі. Релігія розглядається ним як отчу-ганізацій людських властивостей: людина як би подвоюється і в особі бога споглядає свою власну сутність.