65. Типи етнічних спільнот, їх ґенеза.

Етнічні спільності — один із ключових елементів соціальної структури суспільства і невід'ємний фактор його соціального розвитку. Ліберали та неокомуністи намагаються будь-як нівелювати політичне значення етносів. Вони за фінансової підтримки глобального капіталу, що прагне продавати уніфіковану продукцію та послуги, борються проти націоналізму та в умовах інорасової колонізації Європи та нав'язують її корінним народам ідеї "громадянської нації" та "прав людини". Значимість етнічних спільностей у суспільному прогресі полягає у тому,що вони:

1) є одними з найдавніших соціальних утворень;

2) являють собою численні групи індивідів;

3) так як етноси є носіями специфічних соціокультурних цінностей, історичного досвіду, вони відіграють велику роль в соціалізації як окремих індивідів, так і соціальних груп;

4) беруть активну участь в політичних, культурних, економічних процесах і є, таким чином, однією з найважливіших соціальних складових суспільства.

Тому очевидною є актуальність вивчення законів та закономірностей виникнення, функціонування та розвитку етносів та націй як соціальних груп через призму їх взаємодії між собою, відносин і взаємозв'язків між членами відповідних груп, а також механізи їх включення в систему соціальних відносин. Дослідженням цих питань займається етносоціологія — спеціальна суспільствознавча наука, що виникла на межі етнографії та соціології і в загальному являє собою вчення про супільство і місце в ньому націй, народів та інших етнічних груп.

У сучасному суспільстві інтерес до вивчення етносів та націй зріс, що пояснюється рядом об'єктивних факторів. Один з них — пожвавлення активності окремих народів та націй, викликане в першу чергу політичними процесами, зокрема:

1) розпадом колоніальних систем;

2) закінченням холодної війни;

3) падінням тоталітарних комуністичних режимів у Східній Європі;

4) утворення та розвиток нових незалежних держав.

Інший фактор, що поглибив інтерес до даної проблематики — це загострення міжетнічних відносин у сучасному світі, що призвело до конфліктів у ряді регіонів світу. Це також свідчить про активізацію етнічних спільнот, розширення їхньої участі в сучасних соціальних процесах.

66. Соціальний інститут сім’ї, йоги розвиток і функції

сім’я є мікромоделлю суспільства. На мікрорівні вона виступає як соціальна група, на макро¬рівні – як соціальний інститут. Інститут сім’ї не є сталим, він постійно змінюється відповідно до змін і розвитку потреб суспільства. Характер і структу-ра сім’ї залежать від конкретних соціально-історичних умов. Змінюють¬ся форми сім’ї, деякі її функції, з’являються нові типи сімей, але все одно сім’я залишається однією з головних клітин суспільства, будучи вільним союзом, що заснований на коханні, співробітництві, спільному ведені домашнього господарства і вихованні дітей.

функції у суспільстві:

1. Забезпечення соціальної та культурної безперервності розвитку суспільства. Певні традиції, звичаї суспільства, перш за все, зберігаються у сім’ї, будь-які здобутки у праці, побуті, життєві навички і т.п.

2. Відтворення населення як біологічне, так і соціальне.

3. Виховання нового покоління. Ця функція є складовою частиною первинної соціалізації індивідів і відіграє визначну роль у становленні особистості.

4. Економічна, матеріально-виробнича, господарсько-побутова функція, функція накопичення матеріальних благ та передачі соціального статусу. Деякі з перелічених вище функцій у сучасній сім’ї поступово зникають або,принаймні, відходять на другий план . 5. Комунікативна функція забезпечує організацію і використання вільного часу. Переважна кількість людей про¬водить вільний час у колі своєї сім’ї., його до¬звілля.

6. Функція емоційної стабілізації (рекреативна). Або її ще нази¬вають психологічною терапією. У наш час з нап¬руженим життям, зі збільшенням психологічного тиску на людину і появою різних стресових ситу¬ацій особливо важливо мати змогу зняття цього стресового навантажен¬ня. Сім’я по¬винна бути таким чинником. Саме у колі сім’ї людина може розслабитись, відпочити душею і тілом і тим самим відновити свої сили до наступного робочого дня, зберегти своє здоров’я.

7. Піклування один про одного. Навіть важко уявити яке б, крім іс¬нуючих, навантаження прийшлось узяти на себе державі у випадку, коли б не було сім’ї. Хвору людину треба доглядати – про це піклуються, головним чином, члени сім’ї. Те ж стосується догляду за старими

8. Регулятивна функція, яка сприяє і забезпечує моральну регламентацію поведінки особистостей. Це функція первинного соціального контролю. Вона формує і підтримує правові і моральні санкції за нале¬жну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї, що позитивно відбивається і на їх поведінці у суспільстві вза-галі.