Gidens_Sotsiologiya2

358 11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

жучи, компанія являла собою бюрократичне утворення у веберівському розумінні. Рішення про надання позики розглядалося у середньо­ му протягом тижня, а іноді й двох. Дехто за цей час звертався у пошуках кредиту до інших компаній.

Щоб перевірити, чи не можна спростити та прискорити цю проце­ дуру, група консультантів з питань управління сама пройшла із заяв­ кою через всі етапи процесу затвердження. Службовців у кожному офісі просили дати хід заявці у звичний спосіб, проте зробити це не­ гайно, а не додавати її до стосу паперів на столах. Консультанти ви­ явили, що фактично вся робота потребувала лише 90 хвилин. Решта часу — більша частина тижня — забрала передача заявки з одного відділу до іншого.

Для покращення ефективності необхідно було змінити не окремі етапи роботи, а увесь процес. Фахівців у кожному офісі замінили працівниками широкого профілю, котрі знали процес кредитування від початку до кінця. Результат виявився вражаючим. Тижнева тяга­ нина скоротилася до чотирьох годин, і для цього було потрібно мен­ ше людей, ніж за старого, занадто ускладненого порядку.

ЗМІНА ТЕХНОЛОГІЇ ТА СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Організації в сучасному суспільстві стають на шлях перебудови часу і простору. Сьогодні інформаційна технологія та електронна комуні­ кація уможливлюють переміщення в просторі та управління часом у такий спосіб, котрий був невідомий ще у відносно недалекому минулому. Той факт, що закладена в комп'ютерах комплексна ін­ формація може миттєво облетіти світ, впливає на багато аспектів нашого життя. Крім того, глобальні процеси, спричинені цими тех­ нологіями, та провідна роль цих технологій сприяють змінам у самій формі багатьох організацій. Це дістає підтвердження на прикладі ділових корпорацій, котрим доводиться конкурувати одна з одною на світовому ринку.

Організаціям треба десь розміщуватися, чи не так? Так, без сум­ ніву, думав Фуко. З погляду здорового глузду його думка є слушна. Ділова частина будь-якого великого міста, з рядами імпозантних бу­ дівель, що здіймаються до неба, переконливо свідчить на користь цієї думки. Ці будівлі, де розміщуються чиновники і службовий персонал великих корпорацій, банків та фінансових установ, тяжіють до кон­ центрації на невеликій площі.

І водночас великі організації сьогодні перебувають, так би мови­ ти, «ніде». Вони складаються з багатьох окремішніх осіб та груп, оскільки зводять разом групки людей, що працюють в одному фі­ зичному просторі — в будівлях офісів. Це частково пояснюється лег­ кістю, з якою люди тепер можуть спілкуватися коли завгодно і з ким завгодно, а такий спосіб розвиватиметься й надалі завдяки інформа­ ційному обміну. Це, крім того, пояснюється дедалі більшою вагою

інформації, аніж матеріальних цінностей, у формуванні нашого су­ спільного буття.

Фізичні місця знаходження фірми і товари не можуть перебувати в одному й тому самому просторі, однак фізичні місця та інформація, тобто послідовність електронних сиґналів, можуть. Тому самі органі­ зації не обмежуються, як раніше, рамками «перебування» в певному місці. Де, наприклад, міститься акціонерна біржа? У лондонському Сіті, де біржовики метушаться, обмінюючись папірцями? Ні, не сьо­ годні. Акціонерна біржа вже не є, як колись, фізичним місцем, де купують акції. Можна сказати, що вона є всюди і ніде. Акціонерна біржа складається з великого числа дилерів, більшість з яких пра­ цює, сидячи за монітором комп'ютера у різних офісах і середовищах, підтримуючи постійний контакт зі своїми партнерами у Нью-Йорку, Парижі, Токіо та Франкфурті. Велика корпорація має дедалі менший вплив порівняно з «підприємницькою павутиною» — центральною організацією, яка з'єднує разом невеликі фірми. Наприклад, «IBM» котра була найбільш ревним прихильником економічної самостійнос­ ті серед усіх великих корпорацій, наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років об'єдналася з десятками компаній, розташованих у США, і більше ніж 80 компаніями, розташованими за кордоном, аби розподілити стратегічне планування і розв'язати проблеми вироб­ ництва.

Деякі корпорації залишаються надміру бюрократизованими і зо­ середженими в певній країні. Проте місце розташування більшості фірм вже не так чітко визначене. Колись транснаціональна корпора­ ція працювала переважно зі свого центрального офісу, звідки контро­ лювала свої заокеанські виробничі підприємства та філії. Нині, вна­ слідок згаданої вище трансформації простору і часу, групи, розташо­ вані у будь-якому реґіоні світу, можуть співпрацювати через телеко­ мунікації та комп'ютерну мережу. Країни досі намагаються впливати на потоки інформації, ресурсів та грошей через їхні кордони. Однак сучасні комунікації все більше ускладнюють, а то й унеможливлю­ ють ці спроби. Знання та фінанси можна переміщувати по світу, як і електронні сигнали, що рухаються зі швидкістю світла.

ВИСНОВКИ

Чи поведуть нас до майбутнього, на противагу песимістичним по­ глядам Вебера, мережі, в яких значна кількість рішень приймається нетрадиційним шляхом? Дехто відповідає ствердно, проте нам слід підходити до цього обережно. Бюрократичні системи відзначаються більшою, ніж гадав Вебер, внутрішньою мінливістю, і вони постійно зазнають конкуренції з боку інших, не таких ієрархізованих форм організацій. Однак вони, певна річ, не зникнуть зовсім, як дино­ заври. У найближчому майбутньому, ймовірно, триватиме боротьба між тенденціями до великих масштабів, безликості та ієрархії в організаціях, і навпаки.

1.У наш час організації відіграють величезну роль у житті суспіль­ ства. Організацію можна визначити як велике об'єднання людей, створене для досягнення конкретних цілей. Прикладами органі­ зацій є ділові корпорації, урядові структури, школи, університе­ ти, лікарні та в'язниці.

2.Всі сучасні організації за своєю природою певною мірою бюро­ кратичні. Бюрократія означає чітко визначену ієрархію влади; писані правила, котрі реґулюють поведінку службовців (що пра­ цюють повний робочий день і одержують платню), а також роз­ межування діяльності службовця в межах організації та його життя поза нею. За твердженням Макса Вебера, сучасна бюро­ кратія є високоефективним засобом організації великого загалу людей, що ґарантує прийняття рішень згідно із загальноприйня­ тим критерієм.

3.Неформальні відносини зазвичай виникають на всіх рівнях, як у межах організації, так і між різними компаніями. Дослідження цих неформальних стосунків не менш важливе, ніж більш офі­ ційних характеристик, на яких наголошував Вебер.

4.У працях Вебера та Мічелза підкреслюється протистояння бюро­ кратії та демократії. З одного боку, довготривалий процес центра­ лізованого прийняття рішень пов'язується з еволюцією сучасного суспільства. З іншого боку, однією з головних рис останніх двох десятиліть є дедалі більше прагнення до демократії. Відбувається боротьба цих двох тенденцій, в якій немає переможців.

5.Фізичні рамки організацій істотно впливають на їхні соціальні характеристики. Архітектура сучасних організацій тісно пов'я­ зана з наглядом як засобом забезпечення покори особам, котрі перебувають при владі. Нагляд означає контроль за діяльністю людей, а також заведення на них особових справ та інших даних.

6.Японські корпорації як організації значно відрізняються від за­ хідних компаній своїми характеристиками. Керівні особи частіше інструктують працівників нижчого рівня; зарплатня та відпові­ дальність пов'язані зі стажем роботи; оцінку виконаної роботи одержують не окремі особи, а групи осіб. Хоча це жодною мірою не пояснює того факту, чому Японія в економічному відношенні випередила більшість країн Заходу, деякі західні фірми останніми роками впровадили певні аспекти японської системи управління.

7.У сучасній капіталістичній економіці домінують великі ділові корпорації. Корпорація, що посідає провідне становище у галузі,

ємонополією. Поширенішим явищем є олігополія, за якої в га­ лузі домінує невелика група великих корпорацій.

Уміру глобалізації економіки більшість великих корпорацій перетворюється на транснаціональні, або мультинаціональні, компанії. Вони діють через національні кордони у двох і більше країнах.

8.Великі ділові корпорації останніми роками почали внутрішню реструктуризацію. Завдяки «зменшенню» (скороченню персона­ лу через внутрішню реорганізацію) вони звужують свої розміри та свій бюрократичний апарат. Багато з них перетворилося на нежорсткі об'єднання груп, а не на бюрократичні ієрархії у веберівському розумінні.

9.Бюрократичні організації навряд чи коли-небудь зникнуть. Вони співіснуватимуть з іншими типами організацій та груп.

10.Усі сучасні організації залежать від спеціалізації за знаннями та передачею інформації. Професіоналізм, поряд із інтенсивним використанням інформаційної технології, може привести до за­ гального збільшення гнучкості організації. Вплив цих змін — принаймні поки що — часто перебільшують.

John Allen et al., Political and Economic Forms of Modernity (Cambridge: Polity Press and Open University, 1992). Видання містить кілька корисних статей про зміни природи політичних та економічних організацій сьогодні.

Richard Brown, Understanding Industrial Organisations (London: Routledge, 1992). Огляд різних теоретичних підходів розуміння індустріальних орга­ нізацій.

Jeff Hearn et al. (eds), The Sexuality of Organisations (London: Sage, 1989). Критика ігнорування проблеми тендеру та сексуальності традиційною со­ ціологією організацій.

Christel Lane, Management and Labour in Europe (London: Elgar, 1989). Дискусійний розгляд бізнесових організацій Франції, Німеччини та Спо­ лученого Королівства.

David Lyon, The Electronic Eye: The Rise of Surveillance Society (Cambridge: Polity Press, 1994). Інтригуючий аналіз ролі інформаційної технології як засобу соціального контролю.

John McDermott, Corporate Society (Boulder, Colo.: Westview, 1991). Диску­ сія про роль корпорації в сучасному світі.

Michael Reed, The Sociology of Organisations: Themes, Perspectives and Pros­ pects (London: Harvester Wheatsheaf, 1992). Корисний узагальнений під­ ручник з соціології сучасних організацій.

У більшості з нас праця забирає більшу частину життя, ніж будьяка інша діяльність. Часто ми асоціюємо поняття праці з нудними обов'язками — переліком завдань, котрі ми хотіли б звести до міні­ муму або взагалі знехтувати. Можливо, приступивши до читання цього розділу, ви думаєте так само! Якщо до своєї праці так ставиться біль­ шість людей, то чому? Спробуймо знайти відповідь на це питання.

Робота означає щось більше, ніж просто марудні обов'язки, інак­ ше люди, втративши її, не почувалися б такими покинутими та роз­ губленими. Як би ви почувалися, знаючи, що ніколи не знайдете ро­ боту? У сучасному суспільстві мати роботу означає зберегти самопо­ вагу. Навіть там, де умови праці доволі неприємні, а поставлені за­ вдання нудні, робота виявляється конструктивним елементом психо­ логічного стану та щоденної діяльності людей. Доречно навести кіль­ ка характеристик праці.

•Гроші. Зарплатня є головним ресурсом, від якого залежать люди, задовольняючи свої потреби. Без такого доходу стурбованість про завтрашній день, як правило, зростає.

•Рівень активності. Робота часто уможливлює набуття і вдоско­ налення навичок та вмінь. Навіть рутинна праця створює структуроване середовище, в якому поглинається енергія особи. Без цього можливості вдосконалювати такі вміння та навички може й не бути.

•Різноманітність. Праця уможливлює доступ до середовища, що контрастує з домашнім оточенням. У робочій атмосфері індивіди, виконуючи навіть доволі марудні обов'язки, можуть бути раді діяльності, відмінній від домашньої поденної роботи.

•Часова структура. Для людей, зайнятих на регулярній роботі, день переважно організований згідно з ритмом праці. Хоча іноді це може пригнічувати, але все-таки дає відчуття спрямованості в повсякденній діяльності. Непрацюючі особи часто називають своєю головною проблемою нудьгу і поступово втрачають відчут­ тя часу. Як зауважив один безробітний: «Час втратив своє ко­ лишнє значення... Його так багато» (Fryer and McKenna, 1987).

для чоловіків самоповага часто пов'язана з економічним внеском до сімейного бюджету.

На фоні цього довжелезного списку неважко зрозуміти, чому втрата роботи може зашкодити впевненості людей у своїй соціальній значущості.

ОПЛАЧУВАНА І НЕОПЛАЧУВАНА ПРАЦЯ

Ми часто думаємо про працю, керуючись поняттями «безробіття» та «оплачувана робота», однак у дійсності це надто спрощений погляд. Неоплачувана праця (наприклад, ремонт власного автомобіля або ви­ конання домашніх обов'язків) посідає значне місце у житті багатьох людей. Багато видів роботи не відповідають традиційним категоріям оплачуваної трудової зайнятості. Скажімо, великий обсяг роботи, що виконується в неформальній економіці, безпосередньо не реєстру­ ється в офіційній статистиці зайнятості. Термін «неформальна еко­ номіка» означає операції поза сферою постійного найму, що іноді зводяться до обміну грошей на надані послуги, але часто і до прос­ того обміну товарами чи послугами.

Майстер, який приходить полагодити телевізор, може одержати плату готівкою, без видачі квитанції або фіксованого переліку дета­ лей виконаної роботи. Люди обмінюються «дешевизною», тобто кра­ деними речами, з друзями або колегами, віддячуючи за інші послуги. Неформальна економіка включає не тільки «приховані» операції з готівкою, але й багато форм самозабезпечення, які люди здійснюють удома та поза ним. Самостійна діяльність, домашнє устаткування та побутові інструменти створюють товари і послуги, за які інакше до­ велося б платити (Gershuny and Miles, 1983).

Домашня робота, що її традиційно виконують жінки, переважно не оплачується. І все-таки це робота, часто-густо важка й виснажли­ ва. Важливу суспільну роль має добровільна праця на добродійні по­ треби або на інші організації. Мати оплачувану роботу важливо з усіх перелічених вище причин, однак категорія «праця» означає щось більше.

Ми можемо визначити РОБОТУ, оплачувану чи неоплачувану, як виконання завдань, що вимагає розумових та фізичних зусиль і має на меті виробництво товарів і послуг, що задовольняє людські пот­ реби. Професія, або посада, є праця, що виконується в обмін на ста­ більну заробітну платню. У будь-якому суспільстві праця є основою ЕКОНОМІКИ. Економічна система складається з організацій, що від­ повідають за виробництво та розподіл товарів і послуг.

У цьому розділі ми проаналізуємо природу праці в сучасному сус­ пільстві і розглянемо ті головні зміни, що впливають сьогодні на еко­ номічне життя. Праця завжди вписується у ширшу економічну систему. У сучасному суспільстві така система залежить від промис­ лового виробництва. Як зазначалося в інших розділах цієї книги,

сучасне суспільство докорінно відрізняється від давніших систем ви­ робництва, заснованих здебільшого на сільському господарстві. Біль­ шість людей працювала в полі або доглядала худобу. Натомість у су­ часному суспільстві лише незначний прошарок населення працює у сфері сільського господарства, а сама праця фермера індустріалізува­ лася і значною мірою виконується не вручну, а машинами.

Сучасна промисловість постійно змінюється. Здебільшого це сто­ сується технології. Технологія означає науково обґрунтоване вико­ ристання обладнання з метою досягнення більшої ефективності виробництва. Природа промислового виробництва змінюється також під впливом широкомасштабних соціальних та економічних чинни­ ків. У цьому розділі ми зосередимо увагу і на технологічних, і на економічних змінах, продемонструвавши їхню роль у трансформації і промисловості сьогодні.

Для початку ми розглянемо оплачувану працю — працю в про­ мисловому середовищі. Ми дослідимо зміни у виробничих процесах промисловості, а також їхній вплив на зайнятість. Промислове ви­ робництво в жодному разі не слід розглядати як гармонійну сферу. У наступних підрозділах ми розглянемо походження виробничих конф­ ліктів, зосередивши увагу на ролі страйків. Далі ми проаналізуємо роль жінок у промисловості. Зараз оплачувану роботу виконує біль­ ше, ніж будь-коли раніше, жінок, тож ми простежимо причини та наслідки такого явища. У заключній частині розділу ми дослідимо проблему безробіття і поставимо питання про майбутнє праці.

Почнемо з аналізу мінливих різновидів сучасного промислового виробництва.

ПОДІЛ ПРАЦІ ТА ЕКОНОМІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Однією з найяскравіших характеристик економічної системи сучас­ ного суспільства є існування надзвичайно складної системи ПОДІЛУ ПРАЦІ. Праця поділилася на незліченну кількість різних професій. У традиційному суспільстві незайнятість у сільськогосподарському виробництві означала спеціальність ремісника. Навички ремесла здобувалися протягом тривалого періоду навчання, а робітник пере­ важно виконував від початку і до кінця всі операції виробничого процесу. Наприклад, металіст, який виготовляв плуги, мусив сам кувати залізо, надавати йому форми і складати готові деталі. З роз­ витком сучасного промислового виробництва більшість традиційних ремесел одразу зникла, звільнивши місце професійним навичкам, що складають частину більш широкомасштабних виробничих проце­ сів. Скажімо, електрик, котрий працює сьогодні у промисловому середовищі, може перевірити і полагодити тільки деякі частини одного типу машини; рештою частин та машин опікуватимуться інші люди.

Контраст у поділі праці в традиційному та сучасному суспільствах вражає. Навіть у найбільшому традиційному суспільстві, поряд з

такими спеціалізованими заняттями, як купець, військовий та свя­ щеник, як правило, існувало не більше двадцяти-тридцяти найголов­ ніших ремесел. У сучасній промисловій системі наявні в буквальному розумінні тисячі різноманітних професій. Перепис населення Вели­ кої Британії засвідчив 20 тисяч різних професій та занять у британсь­ кій економіці. У традиційних спільнотах більшість населення працю­ вала на фермах і в економічному сенсі забезпечувала сама себе. Люди виробляли для себе харчові продукти, одяг та інші необхідні для життя речі. Натомість однією з головних рис сучасного суспільства є неймовірне зростання економічної взаємозалежності. Всі ми зале­ жимо від гігантської армії інших працівників, розсіяних по всьому світу, які створюють товари і послуги, необхідні для нашого життя. За невеликими винятками, переважна більшість людей у сучасному суспільстві не виробляють їжу, яку споживають, не зводять будин­ ків, у яких мешкають, і не створюють матеріальні цінності, якими користуються.

Тейлоризм та фордизм

Близько двохсот років тому Адам Сміт, один з основоположників сучасних економічних теорій, визначив переваги, які надає поділ праці, у показниках зростаючої продуктивності. Його найвідоміша праця «Про багатства націй» відкривається описом поділу праці на фабриці, де виробляються шпильки. Окрема людина могла вигото­ вити приблизно двадцять шпильок на день. Однак, поділивши ви­ робниче завдання на ряд простих операцій, десять робітників, спів­ працюючи між собою, могли виготовити за день 48 тисяч шпильок. Інакше кажучи, норма виробітку на одного робітника зросла від 20 до 4800 шпильок, при чому кожен оператор виробляв у 240 разів більше, ніж працюючи самотужки.

Понад століття потому ці ідеї дістали найповніший вияв у працях Фредеріка Вінслоу Тейлора, американського консультанта з питань управління. Підхід Тейлора до того, що він називав науковим менед­ жментом, полягав у детальному дослідженні виробничих процесів з метою їх поділу на нескладні операції, які можна чітко організувати, визначивши точну тривалість. Тейлоризм, як почали називати на­ уковий менеджмент, був не просто академічним дослідженням. Це була призначена для максимізації обсягу промислової продукції си­ стема виробництва, яка мала широкомасштабний вплив на організа­ цію промислової діяльності і технологію.

Тейлор був зацікавлений у підвищенні ефективності виробництва, проте приділяв мало уваги результатам цієї ефективності. Масове ви­ робництво потребує масових ринків збуту, і одним з перших, хто по­ бачив цей зв'язок, був промисловець Генрі Форд. Фордизм — поглиб­ лення тейлорівських принципів наукового менеджменту — є систе­ мою масового виробництва, прив'язаною до культивації масових рин­ ків. Форд створив свій перший автомобільний завод у Гайленд-парку, штат Мічіґан, 1908 року, щоб виробляти лише один продукт —