29. Романизтизм як напрям у світовій літературі

Один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей.          Визначальні риси романтизму:         - заперечення раціоналізму доби Просвітництва;         - ідеалізм у філософії;         - вільна побудова творів;         - апологія (захист) особистості;         - неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);         - культ почуттів;         - ліричні та ліро-епічні форми;         - захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;         - інтерес до фантастики, екзотичних картин природи.         Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького.         Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».        Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск, поряд з яким використовуються й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює, «романтизує» її. І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим за реальний. Хоча ці «два світи» далеко не завжди співіснують у гармонійній єдності. Митці часто відчувають цілковитий розлад між мрією та дійсністю, що спричиняє настрої безнадії та відчаю. Такий романтичний умонастрій дістав назву «світової скорботи». Світового значення набула творчість таких представників романтизму:Байрон(анг.),Шеллі(анг),Томас Мур,Роберт Берн (шотл.),В.Скотт,Гете «Фауст»(нім),Гофман «Золотий горшок», Гюго (франц.);у пол.лі-рі:А.Міцькевич,Юр.Словацький,Тимко Падура, Антоній Майчевський-романтики укр.школи в пол.романт. Шафарек, В.Ганка в чеській лі-рі;Вас.Жуковський у рос.лі-рі.

30.Літературно – естетичні погляди Григорія Квітки - Основ'яненка. Поділ прози письменника за жанрово – стильовими озаками.Специфіка стилю.

Народ.Г.Федорович Квітка-Основ.28 листоп. 1778р.в с.Основа у дворянській сім'ї.Початкову освіту здобув у дома потім навч.у дворянській монастирській школі.У 1793-97рр.служив у війську,у відставку вийшов капітаном.1802 р.вступив послушником у монастир, перебував там із перервами 4 роки.Він- один із засновників і директор профес.театру в Харкові,співвидавець першого у Харкові й в Україні «Українського журнала».Літ-ну дія-сть почав критачними замітками «Супліка до пана іздателя».У 1834,1836р.вийшли друком дві книги«Малоросійських повістей...»,скомпоновані як безпосередня оповідь простолюдина Грицька з Основи.Помер 20 серпня 1843 в Харкові, там і похований.

Квітка-Основ.-зачинатель нової укр. прози,драматург,культурний і гром.діяч.Його перу належать 80 творів:вірші й фейлетони,п'єси російською мовою,гумористичні оповідання й повісті «Солдатський патрет»1833, «Мертвецький Великдень»1833,«Пархомове снідання»1841,«Конотопська відьма»1833; сентиментально-реалістичні твори:повісті «Маруся»,«Козир-дівка»1836,«Сердешна Оксана»1838, драмат.твори укр.мовою: «Сватання на Гончарівці»,«Шельменко-денщик»;романи та повісті рос. мовою: «Панна сотникова»,«Пан Халявский»,та ін. Як народний прозаїк,він поглибив зв'язки літ-ри з уснопоетичною творчістю українців, їхніми звичаями,мовою,створив галерею виразно національних характерів.

«Маруся» (1832)-сентиментально-реалістична повість.Письм.поставив за мету не лише зачепити душу читача оповіддю про долю прекрасної, сповненої доброчесностей дівчину та її коханого, яким,незважаючи на силу їхніх взаємних почуттів,не судилося пізнати родинного щастя,а довести спроможність укр.мови виявити найтонші порухи людської душі.В основу сюжету повісті покладено історію ідеального кохання сільської дівчини Марусі та міського парубка Василя. Сільський багач Наум Дрот відмовляється віддати єдину доньку за бідного сироту,якого ще й в рекрути записано.Щоб відкупитися від сол­датчини,парубок іде на заробітки.У той час Маруся, застудившись, поми­рає.Повернувшись із заробітків та не заставши Марусі живою, Василь іде в монастир і там з горя за коханою невдовзі помирає.Реалістичності твору надає зображення правдивих картин сільської дійсності,патріархальної родини працьовитих,богомільних Дротів. Сентиментальним впливом позначені сцени й пейзажі, здатні розчулити: описи любовних сцен, солов'їної ночі.Найяскравіший приклад-передсмертна картина Марусиного прощання з батьками, у якій розкрито ціле море трагічних емоцій.Етнографічно-достовірними є детальні описи побуту, звичаїв, обрядів.

Повість «Конотопська відьма»-бурлескно-реалістичний твір,сатира на дійсність останнього періоду Гетьманщини.У ньому зображ.мора­льно розбещену старшину,пасивність і затурканість селянства,слухняність сотенного козацтва,яке відробляє сотнику- неначе кріпаки панові.

Представниками звироднілої старшини в повісті є конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха та його писар Прокіп Пістряк. Отримавши «предписаніє»іти на Чернігів з усією сотнею,сотник за лукавою порадою писаря лишається в селі,щоб топити відьом у ставку.Задля здійснення своїх планів обидва звертаються до справжньої відьми-Явдохи Зубихи. Забрьоха,щоб здобути Олену Хорунжівну ладен спалити рідне місто.Та Явдоха помстилася за свій сором.У результаті -минулося панство і Забрьохи,і Пістряка.Незрівнянний майстер оповіді,Квітка-Основ.збагатив повість незвичайними гумористичними ситуаціями:епізод з переламаною хворостиною,політ Микити Уласовича над Конотопом,мова писаря-безглузда і неоковирна,портрет Солохи,прийом анафори «Смутний і невеселий»-так розпочинається кожен розділ повісті.Повість завершується 14-тим розділом«Закінченієм»,сповненим моралізаторського повчання про недопустимість використання нечистої сили для здобуття своїх прагнень.

Повість «Сердешна Оксана» надрук.в альманасі «Ластівка»1841. Письм.з великою силою зобразив трагічне кохання сільської дівчини Оксани,обдуреної офіцером.Сирота Оксана жила з своєю матіря»ю Веклою Ведмедихою.Оксана була гарна,весела, моторна, добра,ласкава, ніжно любить і шанує свою матір,піклується про її здоров»я.До неї кращі парубки сваталися,але, Вона всім відмовляла бажаючи жити в достатках і уклінно просила матір не видавати її за мужика,а за купця або поповича.Таке бажання простої дівч.непереконливе,худ.не вмотивоване. Дивни і незрозумілим воно здалося й для матері,яка була глибоко вражена і віщувала неминучість лиха для своєї дочки,що задумала порвати з традиціями селянського життя.Прикро і боляче було Оксані після того,як капітан намагався знеславити її.Долю Оксани автор ототожнює з долею рибки,яку заманюють на гачок.Образ Оксани в своїй основі реалістичний.Він змальований в типових умовах тодішнього сусп.ладу,засобами критичного реалізму Квітка відтворює аморальність панів,безправність і гірку долю жінки.Автор проводить думку ,що Оксана карається за те,що не хоче бути мужичкою,і прагне порівнятись з панами.

«Сватання на Гончарівці»-кращий драмат.твір,комічна опера, Вперше надрук.1836,під назвою «Сватанье,малороссийская опера» Писалася під впливом «Наталки Полтавки».Тут автор звернувся до теми з життя народу.з яким він бів добре обізнаний.Сюжет п»єси нескладний. Багач Кандзюба хоче висватати за свого придуркуватого сина Стецька дочку обивателя Уляну.Мати,бажаючи своїй дочці заможнього життя, теж наполягала на цьому шлюбові.Але Уляна кохала кріпака Олексія і відмовилась вийти заміж за нелюба.Стався родинний конфлікт. Відставний солдат Скорик своїм чаклуванням домагається від забобонної Одарки материнського благословення на шлюб своєї дочки з Олексієм.Перешкодою до одруження Уляни з Олексієм не тільки матеріальна нерівність,а й кріпаччина.Првідним у п»єсі є драматичний конфлікт між щирою любов»ю і користолюбством .Ці мотиви широко зображені у народній пісенній творчості .