- •2. Народні легенди та перекази.
- •7.Своєрідність українських народних балад.
- •7.Своєрідність українських народних балад.
- •8.Дитячий фольклор.
- •10. Фольклорна проза. Казки.
- •11.Українська народна драма.
- •14. Повість временних літ" (генезис редакції списки)
- •16. Слово о полку Ігоревім
- •1.Історичний характер соціально-побутових пісень
- •2. Родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
- •2. Жартівливі та сатиричні пісні
- •21.Козацькі літописи- своєрідне явище в історії української історичної прози.
- •23.Творчість і. Мазепи.
- •24.Творчість Григорія Сковороди
- •25.Енеїда перший твір нової укр.. Літ.Іван Котляревський 1769 - 1838
- •27.Особливості розвитку жанру байки в українській літературі 20-60-х років 19 століття
- •29. Романизтизм як напрям у світовій літературі
- •31. Художня реалізація ідей державності у романі п.Куліш «Чорна рада».Центральний конфлікт твору.
- •32.П.Куліш і його творчість.Аналіз роману «Чорна рада»
- •34. Демократична концепція історії України у Творчісті періоду Трьох Літ.
- •37. Проблематика, художня своєрідність поеми "Кавказ"
- •38. Прозова спадщина Тараса Шевченка
- •Видання повістей
- •Перелік
- •Історія видань
- •Діячі культури, згадані у повісті
- •Історія написання
- •Історія видань
- •39. Інтимна лірика Тараса Шевченка
- •40.Романтичний образ поета-пророка у творчості т.Шевченка.(*На вічну пам'ять Котляревському* *До Основяненка* *Думи мої думи мої* *Перебендя*)
- •43.Рання творчість т. Шевченка.*Кобзар* 1848 його епохальне значення для укр.. Літ. Жанрово- естетичний аналіз.
- •Перше видання
- •44. Ідейно-естетичний аналіз творів т. Шевченка («Сон», «і мертвим і живим», «Великий льох», «Розрита Могила»).
- •Характер і художні особливості циклу
- •47. Проблематика збірок Марка Вовчка.
- •50.Розв язання проблеми героя у прозі п. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?
- •51.Проблематика прози Івана Франка( перехресні стежки, для домашнього вогнища).
- •54. Проблема модернізму і народництва в укр.Літ. Початку XX ст. Творчість «молодомузівців».
- •55 .Тема богошукання у творчості Лесі Українки
- •56.Ідея національної самосвідомості у п’єсах Лесі Укранки.П’єси «Бояриня» і «Оргія»
- •58.Жанрово- стильові особливості прози м. Коцюбинського.
- •59.Проблематика, образи, поетика творчості м.Коцюбинського.
- •60.Морально- етична проблематика прози б. Грінченка
- •61. Жанрово- стильові особливості творчості о. Кобилянської.
- •62.Поетика творчості в.Стефаника.
- •63. «П’ятірне гроно» українських неокласиків – м.Зеров, м. Драй-Хмара, п. Филипович, о.Будгардт, м.Рильський; їх роль в українській літературі хх ст.
- •67.Проза Миколи Хвильового
- •69. В.Підмогильний « Місто»
- •70. Художні особливості творчості Валер»яна Підмогильного ( оповідання, романи «Невеличка драма» , «Місто», « Повість без назви».
- •71. Ідейно-художні особливості великої та малої прози в. Винниченка («Сонячна машина», «Слово за тобою, Сталіне», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Кумедія з Костем»).
- •72.Творчість Олександра Олеся (лірика і драматургія), її ідейно-естетичні особливості.
- •73. «Празька школа».
- •75. Іван Кочерга як представник романтично-символічної драми («Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий», «Майстри часу»): традиція і новаторство.
- •76.Інтимна лірика в. Сосюри.
- •77. Із поверненої спадщини Остапа Вишні (чукрен, чухраїнці, збірка українізуймося, вишневі усмішки закордонні, п»єса мікадо, щоденникові записи)
- •81"Замість сонетів і октав"
- •83.Образ жінки у ліриці в. Симоненка.
- •85.Проза, щоденник.
- •86. У поетичному світі Івана Драча
- •88.Інтимна лірика л. Костенко.
- •89. Історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко» Ліни Костенко. Жанрово-стильові особливості.
- •90.Поеми Ліни Костенко«Сніг у Флоренції».
- •«Дума про трьох братів неазовських»: проблема вибору (Ліни Костенко)
- •91. Історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко» Ліни Костенко. Жанрово-стильові особливості.
- •92.Поезія Ліни Костенко
- •96.Жанр кіноповісті у творчості о. Довженка («Звенигора», «Земля», «Україна в огні», «Зачарована Десна»). Щоденники митця. Світове значення спадщини письменника.
- •97.Мала проза о. Гончара.Риси поетичного стилю.
- •98.Проблематика Роману „Собор”.
- •100.Жанрово- стильові особливості прози Григорія Косинки
- •42. Три цвітіння м.Рильського.
- •56.Особливості розвитку сучасної історичної романістики
- •Тези лекції
75. Іван Кочерга як представник романтично-символічної драми («Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий», «Майстри часу»): традиція і новаторство.
Творчим успіхом І. Кочерги стала історична драма «Алмазне жорно» (1927), заснована на подіях 1768 р. Вихідна позаетнічна ситуація — придушення Коліївщини російським військом, коднянська розправа, під час якої щербилися польські «сокири на гайдамацьких шиях». Напружена і символічна драматична дія сконцентрована навколо пригодницького мотиву розшуків дорогоцінного алмаза. Ця родинна коштовність князів Вількомірських, названа за величину жорном, зникла у вирі бурхливих подій. Урешті алмаз відшукала дівчина Стеся, ведена бажанням урятувати в такий спосіб життя коханому—ватажкові повсталих Василю Хмарному. Та алмазне жорно відбирає в неї граф Ружинський. За напруженими перипетіями—трагічна розв'язка. Стеся божеволіє; Василь же провалює голову графові справжнім млиновим каменем, що протиставлений «неоціненному, але цілком нікчемному панському алмазу» як символ «і праці, і помсти поневоленого народу».
Драматург композиційно вправно синтезував ліро-драматичність любовної лінії та героїку козацько-гайдамацької зневаги до смерті (мужні троїсті музики, Хмарний) із гумористикою народного дотепу та емоційних розрядок (комічний дует Лозки і Прозки); поєднав трагізм історичної народної (страждання українців у магнатському ярмі) та особистої доль (Офелії-Стесі); навантажив найважливіші образи —Стесі, цього живого втілення самопожертви в ім'я визволення людини; милосердного, попри втрату рідних від гайдамацьких рук, єврея Цвікловіца; схильного до задуми, контрастуючого з пихатою шляхтою судді Дубровського — шляхетною непідлеглістю злим вітрам доби. Піднісши перемогу гуманності й справедливості над помстою, Кочерга в добу сталінщини подав голос на захист благородніших засад суспільного і міжлюдського життя, міжетнічних стосунків, чим оновив класичну традицію.
«Ярослав Мудрий» «Свіччине весілля» справедливо вважають одним з найпоетичніших творів української драматургії. Ця поетичність — у самому задумі п’єси, у вдалому використанні незначних літописних свідчень.
Життя середньовічного Києва Кочерга відтворив яскраво і по-справжньому талановито. Литовські князі прагнули не тільки якнайбільше зідрати з київських ремісників, але й задушити у них будь-яке прагнення до вільного життя. Символом і водночас фактом діяльності феодалів є у драмі заборона світити світло в домах ремісників. У боротьбі за повернення народу світла розкриваються характери героїв твору, мужня відданість зброяра Івана Свічки. Свічка — не прихильник кровопролиття і спочатку старається переконати своїх супротивників у неправоті, та переконавшись, що мирні акції не допоможуть, Іван Свічка закликає весь трудовий Поділ до збройної боротьби, щоб силою утвердити правду в житті. Свічка сміливо висловлює воєводі протест проти заборони світла на Подолі і свавілля його слуг, а потім при сприянні Гільзи — дружини воєводи — здобуває князівську грамоту про скасування «темного закону» і передає його киянам. Тепер князівська грамота привілей в руках ремісників, і всі цехи готують урочисто відзначити шлюб Івана з Меланкою.
Символічними є образи Івана і Меланки, вони - втілення героїзму і прагнення українського народу до незалежності. Та не вдалося до кінця відсвяткувати весілля, бо налетіли воєводині люди й забрали коханого Меланки до замку воєводи. Змучена, але стійка, рішуча, йде вона до замку, вирішивши будь-якою ціною врятувати свого Івана, навіть кидається до ніг воєводи. Наче повертається життя до цієї дівчини, коли почула відповідь воєводи: якщо вона донесе свічку незгаслою до в’язниці, де знаходиться її коханий, то звільнять його. Не може не зворушити трагічний шлях Меланки, коли вона береже, більше, ніж власне життя, вогник свічі, який має врятувати життя Іванові. Але не судилося Меланці бути разом з Іваном Свічкою, гине вона, хоч і на руках коханого. Гине через ненависного князя Ольшанського, який хотів силою домогтися кохання Меланки.
«Свіччине весілля» відтворює дивовижні картини народного життя і побуту, народних звичаїв, розповідає про чудові людські почуття, і тому цей твір такий привабливий.