- •2. Народні легенди та перекази.
- •7.Своєрідність українських народних балад.
- •7.Своєрідність українських народних балад.
- •8.Дитячий фольклор.
- •10. Фольклорна проза. Казки.
- •11.Українська народна драма.
- •14. Повість временних літ" (генезис редакції списки)
- •16. Слово о полку Ігоревім
- •1.Історичний характер соціально-побутових пісень
- •2. Родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
- •2. Жартівливі та сатиричні пісні
- •21.Козацькі літописи- своєрідне явище в історії української історичної прози.
- •23.Творчість і. Мазепи.
- •24.Творчість Григорія Сковороди
- •25.Енеїда перший твір нової укр.. Літ.Іван Котляревський 1769 - 1838
- •27.Особливості розвитку жанру байки в українській літературі 20-60-х років 19 століття
- •29. Романизтизм як напрям у світовій літературі
- •31. Художня реалізація ідей державності у романі п.Куліш «Чорна рада».Центральний конфлікт твору.
- •32.П.Куліш і його творчість.Аналіз роману «Чорна рада»
- •34. Демократична концепція історії України у Творчісті періоду Трьох Літ.
- •37. Проблематика, художня своєрідність поеми "Кавказ"
- •38. Прозова спадщина Тараса Шевченка
- •Видання повістей
- •Перелік
- •Історія видань
- •Діячі культури, згадані у повісті
- •Історія написання
- •Історія видань
- •39. Інтимна лірика Тараса Шевченка
- •40.Романтичний образ поета-пророка у творчості т.Шевченка.(*На вічну пам'ять Котляревському* *До Основяненка* *Думи мої думи мої* *Перебендя*)
- •43.Рання творчість т. Шевченка.*Кобзар* 1848 його епохальне значення для укр.. Літ. Жанрово- естетичний аналіз.
- •Перше видання
- •44. Ідейно-естетичний аналіз творів т. Шевченка («Сон», «і мертвим і живим», «Великий льох», «Розрита Могила»).
- •Характер і художні особливості циклу
- •47. Проблематика збірок Марка Вовчка.
- •50.Розв язання проблеми героя у прозі п. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?
- •51.Проблематика прози Івана Франка( перехресні стежки, для домашнього вогнища).
- •54. Проблема модернізму і народництва в укр.Літ. Початку XX ст. Творчість «молодомузівців».
- •55 .Тема богошукання у творчості Лесі Українки
- •56.Ідея національної самосвідомості у п’єсах Лесі Укранки.П’єси «Бояриня» і «Оргія»
- •58.Жанрово- стильові особливості прози м. Коцюбинського.
- •59.Проблематика, образи, поетика творчості м.Коцюбинського.
- •60.Морально- етична проблематика прози б. Грінченка
- •61. Жанрово- стильові особливості творчості о. Кобилянської.
- •62.Поетика творчості в.Стефаника.
- •63. «П’ятірне гроно» українських неокласиків – м.Зеров, м. Драй-Хмара, п. Филипович, о.Будгардт, м.Рильський; їх роль в українській літературі хх ст.
- •67.Проза Миколи Хвильового
- •69. В.Підмогильний « Місто»
- •70. Художні особливості творчості Валер»яна Підмогильного ( оповідання, романи «Невеличка драма» , «Місто», « Повість без назви».
- •71. Ідейно-художні особливості великої та малої прози в. Винниченка («Сонячна машина», «Слово за тобою, Сталіне», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Кумедія з Костем»).
- •72.Творчість Олександра Олеся (лірика і драматургія), її ідейно-естетичні особливості.
- •73. «Празька школа».
- •75. Іван Кочерга як представник романтично-символічної драми («Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий», «Майстри часу»): традиція і новаторство.
- •76.Інтимна лірика в. Сосюри.
- •77. Із поверненої спадщини Остапа Вишні (чукрен, чухраїнці, збірка українізуймося, вишневі усмішки закордонні, п»єса мікадо, щоденникові записи)
- •81"Замість сонетів і октав"
- •83.Образ жінки у ліриці в. Симоненка.
- •85.Проза, щоденник.
- •86. У поетичному світі Івана Драча
- •88.Інтимна лірика л. Костенко.
- •89. Історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко» Ліни Костенко. Жанрово-стильові особливості.
- •90.Поеми Ліни Костенко«Сніг у Флоренції».
- •«Дума про трьох братів неазовських»: проблема вибору (Ліни Костенко)
- •91. Історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко» Ліни Костенко. Жанрово-стильові особливості.
- •92.Поезія Ліни Костенко
- •96.Жанр кіноповісті у творчості о. Довженка («Звенигора», «Земля», «Україна в огні», «Зачарована Десна»). Щоденники митця. Світове значення спадщини письменника.
- •97.Мала проза о. Гончара.Риси поетичного стилю.
- •98.Проблематика Роману „Собор”.
- •100.Жанрово- стильові особливості прози Григорія Косинки
- •42. Три цвітіння м.Рильського.
- •56.Особливості розвитку сучасної історичної романістики
- •Тези лекції
Характер і художні особливості циклу
У циклі — думки, настрої, життєві спостереження Шевченка, характерні й для наступних поезій періоду заслання. Тут уперше з'являються мотиви неволі, в яких настрої туги за батьківщиною поєднуються з утвердженням незламності переконань і поглядів поета. За жанровими формамим цикл — ліричні медитації, алегорії, ідилії, варіації на народнопісенні мотиви, романтичні балади, віршовані діалоги тощо.
Поезія часів заслання — це насамперед цикл поезій «В казематі». Мене по-справжньому шокувало одне із зізнань ліричного героя: він радіє, що він сирота, бо через його арешт не страждають рідні йому люди! Вдуматися тільки: людина радіє, що немає рідних! І це не лицемірство і не позування, це природна реакція на те становище, у якому опинився поет.
Поезії з цього циклу перейняті сумом і самотністю, навіть приреченість та розпач часом проглядають крізь рядки. Можливо, заслання зламало поета, покріпачило його дух? У жодному разі. Прямим свідченням безсмертя сили духу Кобзаря здається мені вірш «Садок вишневий коло хати»..
Зразок аналізу ліричного твору: «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка
Минала петербурзька весна 1847 року. У підвалі будинку канцелярії так званого ІІІ відділу було холодно. Не затишно і на верхніх поверхах будинку, куди викликали Тараса Шевченка на допит. Керівники ІІI відділу добре знали, що серед заарештованих членів «украинско-словянского общества» (Кирило-Мефодіївсько -го братства) головною особою був Т. Шевченко, хоча безносе -редніх доказів про його членство у братстві не було. На допитах поет не виказав жодного із кирило-мефодіївців, поводився з гідністю. В камері-одиночці каземату він перебував між 17 квітня і 30 травня 1847 року. У цей час написані поезії, що склали цикл «В казематі». До нього належать поезії «За байраком байрак», «Косар», «Одна я одна», «Рано-вранці новобранці...», «Не кидай матері! — казали ...» та ін. До циклу увійшла і знаменита пейзажна мініатюра «Садок вишневий, коло хати», написана між 19 і 30 травня — як результат пройнятих ностальгією візій далекого травневого краю.
Збереглося 5 автографів твору: три — серед автографів цього циклу (на окремому аркуші паперу, в «Малій книжці» і в «Більшій книжці») і два окремі — один під назвою «Весенній вечір» (без дати) і другий — під назвою «Майський вечір», датований «1858, ноября 28». Уперше твір було надруковано у журналі «Русская беседа» (1859, № 3) під назвою «Вечір» і одночасно — в російському перекладі Л. Мея у журналі «Народное чтение» (1859, № 3). Одразу зазначимо, що сам Т. Шевченко дуже любив декламувати цей твір, дарував автографи своїм знайомим.
«Садок вишневий коло хати» належить до шедеврів української пейзажної лірики. У час його написання у творах Т. Шевченка помітно зменшується кількість метафоричних образів гротескно-фантастичного і символічного планів. Водночас у період арешту й заслання зростає кількість автологічних (безтропних) віршів і віршових фрагментів в окремих творах — тенденція, яка відповідала загальній еволюції Т. Шевченка до дедалі більшої натуральності художнього образу, його «прозаїзації».
У вірші відтворено ідилічну картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи у ньому постають з народних і морально-етичних уявлень. Сила емоційного впливу цього твору — в природності й рельєфності малюнка, в його світлому, життєствердному настрої. У поезії відбилася мрія поета про щасливе, гармонійне життя.
Найдовершеніший аналіз поезії «Садок вишневий коло хати» подав І. Франко в естетичному трактаті «Із секретів поетичної творчості». Він неодноразово зазначав, що творчість Т. Шевченка знаменує нову віху у розвитку художньої майстерності української літератури. У названому трактаті І. Франко розкрив «секрети» майстерності великого поета, показав їх як взірець художності.
І. Франко відносить поезію «Садок вишневий коло хати» до ідилічних творів, тобто таких, у яких автори «добирають» асоціації, що заспокоюють, заколисують уяву читача, або просто висловлюють такі асоціації, які без жодної напруги «напливають» в заспокоєній поетовій уяві. У названій праці І. Франко зокрема писав: «Вся та вірша — немов моментальна фотографія настрою поетової душі, викликаного образом тихого, весняного українського вечора.
Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть»
Франко-критик підкреслював, що Т. Шевченко не використав у цьому творі жодних прикрас, змалював образи майже прозаїчними словами. Але ці слова передають «найлегші асоціації ідей, так що наша уява пливе від одного образу до другого легко, мов би той птах, що граціозними закрутами без маху крил пливе в повітрі все нижче і нижче. В тій легкості і натуральності асоціювання ідей лежить увесь секрет поетичної природи сеї вірші».
Далі І. Франко підкреслював, що «правдиві поети ніколи не позволяють собі ... кольористичних оргій». Він мав на увазі насамперед «Садок вишневий коло хати». Хоча Т. Шевченко, як зазначав перед тим І. Франко, використовує досить широку гаму колористичної символіки, колористичних образів, якими він характеризує українську природу — «вишневий сад зелений і темнії ночі», «синє море», «червона калина», «зелені байраки», «небо блакитне». Дівчина у Шевченка є «рожевим цвітом», а дитина «червоніє, як квіточка вранці під росою». Все-таки поет, як читаємо у трактаті «Із секретів поетичної творчості», не малює виключно «фарбами», а «торкає різні наші змисли, викликає в душі образи різнородних вражень, але так, щоб вони тут же зливалися в одну органічну і гармонійну цілість». У першому куплеті поезії «Садок вишневий коло хати» «перший рядок торкає змисл зору, другий — слуху, третій — зору і дотику, четвертий — зору і слуху, а п'ятий — знов зору і дотику; спеціально кольористичних акцентів нема зовсім, а проте цілість — український весняний вечір — встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами і гуками, як жива».
Поезія «Садок вишневий коло хати» сповнена широкої гами переживань. Тут «автор» прихований, тобто він не конкретизується як певна особа. Картини тихої мальовничої природи, лагідного сільського вечора існують ніби самі по собі. Погляд автора (ліричного розповідача) переходить від подробиці до подробиці, доки мазок за мазком не створиться цілісний образ, у якому все живе та рухається. Теперішній час опису має узагальнений характер, тобто майже таким буває кожний літній вечір, вечір такий повторюється раз у раз.
Оцінна позиція автора яскраво відчутна завдяки ідилічному настроєві, замилування простим, природним ладом трудового життя з чергуванням праці й відпочинку, замилування родинним щастям, духовною красою українського народу — всім тим, що поет звеличує як найвищі духовні цінності. Такий емоційний тон і є головним змістом поезії, як і близьких до неї ідилічних малюнків «Тече вода з-під явора...», «Ой діброво — темний гаю» та ін.
Драматичний контекст кріпосницької реальності, творчості поета та його особистої долі накладається на ці ідилічні малюнки, ці спогади-мрії й оповиває їх сумом.
Інша не менш відома поезія цього періоду — «Мені однаково…» Цей твір викликає у мене справжнє захоплення, бо не кожна людина може ставити долю своєї країни вище за свою особисту. Ліричний герой цілком щиро говорить про свою байдужість до власної долі, до своєї прижиттєвої та посмертної слави, аби тільки його народ був щасливим. Він переймається не своїм життям, а загрозою, що нависає над рідною землею в образі «злих людей», «лукавих»… Насправді, коли згадувати історичні події пошевченківських часів і аж до сьогодні, пересторога поета не видається такою вже безпідставною.