Українська мова.

Методика навчання української мови.

1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи….3

2. Текст як одиниця мовлення. Членування тексту. Складні синтаксичні цілі, граматичні засоби їх організації. Методика опрацювання розділу “Текст” на уроках рідної мови в початковій школі…

3. Речення, його ознаки. Типи речень за метою висловлювання, емоційним насиченням, структурою. Система вивчення речення у початковій школі.

4. Предикативний центр речення. Підмет і присудок, їх типи та способи вираження. Методика вивчення головних членів речення у початковій школі.

5. Другорядні члени речення, їх види та способи вираження. Вивчення другорядних членів речення на уроках рідної мови в початковій школі.

6. Слово як основна одиниця мови. Лексичне значення слова Типи лексичних значень слів. Полісемія. Типи переносних значень слів. Вивчення прямого і переносного значення слова та багатозначних слів на уроках рідної мови у початковій школі.

7. Омоніми, їх типи. Розмежування явищ омонімії та багатозначності. Вивчення слів, які звучать і пишуться однаково, у початковій школі.

8. Синоніми, типи синонімічних рядів. Антоніми. Слова, що не утворюють антонімічних пар. Вивчення близьких та протилежних за звучанням слів у початковій школі.

9. Структурні ознаки слова. Морфема. Морфеми, їх типи. Методика вивчення розділу “Будова слова” у початковій школі.

10. Графіка. Види письма: піктографія, ідеографія, звукове письмо. Буква як одиниця української графіки. Співвідношення між буквами і звуками у системі навчання грамоти молодших школярів.

11. Українська орфографія, її принципи. Вивчення правил уживання апострофа у початковій школі. Позначення на письмі м’якості приголосних. М’який знак та вивчення правил його вживання молодшими школярами.

12. Орфоепія. Орфоепічні норми, причини їх порушень. Правила вимови голосних і приголосних звуків та звукосполучень. Робота над формуванням правильної звуковимови у молодших школярів.

13. Засади та правила уживання великої літери. Методика вивчення написання великої літери на уроках рідної мови.

14. Іменник. Лексико-граматичні розряди іменника. Система їх вивчення на уроках рідної мови в початковій школі.

15. Категорія роду і числа іменника. Вивчення цих категорій за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи. Моделювання структури уроку вивчення іменника в 2 класі.

16. Категорія відмінка іменника. Система відмін іменників. Вивчення відмінювання іменників на уроках рідної мови у початковій школі.

17. Прикметник як частина мови. Розряди прикметника. Ступені порівняння якісних прикметників. Відмінювання прикметників. Система вивчення прикметника в початковій школі. Моделювання структури уроку вивчення прикметника в 3 класі.

18. Числівник. Розряди числівників. Відмінювання числівників. Методика вивчення числівника у початковій школі.

19. Специфіка займенника як частина мови. Розряди займенників, їх відмінювання. Методика вивчення займенника у початковій школі.

20. Дієслово. Неозначена форма дієслова, категорія виду дієслова. Вивчення неозначеної форми дієслова на уроках рідної мови. Моделювання структури уроку вивчення дієслова в 4 класі.

21. Категорія часу дієслова. Теперішній час дієслів. Дієвідміни дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів теперішнього часу у початковій школі.

22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу у початковій школі.

23. Прислівник, його морфологічні ознаки. Розряди прислівників, їх творення. Правопис прислівників. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.

24. Прийменник. Сполучник. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.

25. Частки. Їх класифікація. Вигуки. Звуконаслідувальні слова. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.

26. Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Монолог. Розвиток діалогічного та монологічного мовлення на уроках рідної мови у початковій школі.

27. Звуки як фонетичні одиниці мови. Класифікація голосних і приголосних звуків. Звуковий аналіз на уроках навчання грамоти у початковій школі.

28. Однорідні члени речення. Вивчення однорідних членів речення у початковій школі.

29. Складносурядні і складнопідрядні речення. Їх типи та засоби зв’язку. Методика ознайомлення зі складним реченням на уроках рідної мови.

30. Просте речення і висловлювання. Актуальне членування речень. Функції порядку слів у реченні.

31. Неповні речення. Їх типи. Комунікативні умови їх функціонування. Методика опрацювання казки на уроках читання у початковій школі.

32. Наголос. Види наголосу. Словесний, фразовий, логічний наголос. Методика формування навичок виразного читання в початковій школі.

33. Склад, типи складів. Закономірності фонетичного складоподілу і правила переносу слів, їх вивчення у початковій школі.

34. Cкладні речення з кількома частинами. Моделювання структури уроку позакласного читання в початковій  школі.

35. Чергування їх типи. Історичні чергування фонем. Методика вивчення чергувань звуків у початковій школі.

1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи.

Мова- це система знаків (одиниць, звуків, складів, слів, словосполучень, речень), які забезпечують передачу інформації між людьми.

Кожна мова виникає, як усна, потім з мови племені стає мовою народу тобто загальнонародною. Загальнонародна мова- це мова народу, що включає в себе всі прояви- літературну форму, діалекти, жаргони, сленги, суржик, професійні слова, вульгаризми. Розвинута загально-народна мова має усну і писемну форми. Коли народ досягає найвищого етапу розвитку він стає національною мовою.

Українська мова- національна мова, загальнонародна, її визнали рідною 83% українців.

Літературна мова — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.

Українська літературна мова має систему норм, що складає норми усного мовлення, зокрема орфоепічні, граматичні, лексичні, стилістичні, синтакс

Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:

• орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба)

• акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

• лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

• словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

• морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

• синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

• стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

• орфографічні норми (написання слів);

• пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

Без норм мова не може існувати.

Поліфункціональність- це властивість літературної мови забезпечити всі функції життя суспільства. Вона забезпечує функції усного та писемного спілкування.

Для України- це державна мова. ЇЇ державність закріплена 1996 року. Станом на сьогодні українська літературна мова забезпечує мовне функціонування державних органів, громадських установ, освіти, культури, спорту і щоденного спілкування.

Загальнонародна мова продовжує розвиватись за рахунок мовців, а з нього розвивається і літературна. В незалежній Україні статус державної мови підтримується такими державними документами , як :

• Конституція;

• Концепція розвитку освіти;

• Закон про вищу школу.

Мовлення- це процес використання мовної системи, якщо мова- це є загальне, властиве для всіх носіїв об’єктивне явище, то мовлення- це суто індивідуальний, одиничний процес використання цієї системи одним індивідуумом. Мова має 300 тисяч знаків, а мовлення однієї людини складає 5,6 тисяч слів.

В початковій школі, зокрема у 2 класі учні отримують уявлення про мову як засіб людського спілкування. Ознайомлюються з мовними і немовними знаками. Пояснюють коли використовується усне та писемне мовлення. Вживають у своєму мовленні і спілкуванні слова ввічливості, слова-звертання. Володіють у процесі читання монологічними і діалогічними текстами, силою голосу і темпом мовлення, наближеними до природного говоріння і спілкування. В 3 класі учні пояснюють значення мови в житті людей; розрізняють поняття державна (українська) і рідна мова; знають основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіють словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкуються. А в 4 класі учні пояснюють значення мови в житті народу, упізнають нові і старі слова в художніх текстах, знають основні ознаки культури усного та писемного мовлення, володіють лексичними засобами її вираження з огляду на ситуації та учасників спілкування.