9. Структурні ознаки слова. Морфема. Морфеми, їх типи. Методика вивчення розділу “Будова слова” у початковій школі.

Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.

Кожне слово має певну будову. Розрізняють структурну одиницю- морфему. Морфема- це структурна одиниця, що виділяється шляхом зіставлення даного слова з іншими в якого є такі самі морфеми.

Є такі типи:

1. -Кореневі-корінь слова. Кореневі є з вільним значенням (можуть вживатися ізольовано, окремо без інших морфем), Напр.:сон, сад, ліс, рука. З зв’язаним значенням. Це такі корені, що вживаються тільки в поєднанні з іншими морфемами. Напр: роззутися, взутися. Під час вивчення будови слова вчитель повинен працювати з коренями тільки з вільним значенням.

2.- афіксальні (префікси, суфікси, інтерфікси). Інтерфікс не є окремою морфемою. Його назвали між морфемна прокладка. Постфікс стоїть після закінчення. Напр.: зустрічаються. Вчитель початкової школи повинен звертати увагу на префікси і суфікси у словах.

Флексія- закінчення. Найчастіший засіб вираження граматичних значень. Може бути матеріально-виражена. Це та, яка виражається звуками і нульова- рук, ніг. Але не можна вважати, що всі слова матеріально виражені закінчення мають нульову флексію. В українській мові є слова, що не мають системи словозміни, прислівник, дієприслівник, прийменник, сполучник, частка, вигук.

Учитель початкової школи повинен для роботи над нульовим закінченням брати іменники.

Опановуючи розділ «Будова слова», учні початкових класів мають практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти значущі частини слова (корінь, суфікс, префікс). Разом з тим спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про основне джерело поповнення нашої мови новими словами. Але при вивченні цього матеріалу виникає ряд труднощів, оскільки вживаються подібні терміни: основа, суфікс, префікс. Ці труднощі пов’язані з тим, що діти:

-   аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

-        враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими, скажімо слова парк і сад (місце де ростуть дерева);

-        не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг, сніжок);

-        не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

-        «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня із слів заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак -корінь буде виділено правильно);

-        «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий визначити корінь  робот-, робіт-, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів в тому, -от-, -іт- - суфікси, а не частини кореня;

-        «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс -енятк- або -ятк- насправді ж тут три суфікси -ен-,

- ят-, -к-);

-   «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають, як суфікс -ка-).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, вчитель приділяє належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок. Лише тоді, коли учні навчаться розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що матеріал вони засвоїли свідомо. Вивчення такого матеріалу відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом. Тому опрацювання його потрібно будувати так, щоб зацікавити учнів, якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника.