Міністерство освіти і науки України

Інститут вищої освіти АПН України

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

Науково-дослідний центр

“Педагогіка і психологія вищої школи”

Богдан Ковбас

Володимир Костів

Родинна педагогіка

Том І

Основи родинних взаємовідносин

Івано-Франківськ

2002

ББК 74.2

К 72

Рецензенти:

доктор педагогічних наук В. Вихрущ;

член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук Б. Ступарик;

доктор психологічних наук З. Карпенко;

доктор психологічних наук В. Москалець

К 72 Ковбас Б., Костів В.

Родинна педагогіка: У 3-х т. Том І. Основи родинних взаємовідносин. – Івано-Франківськ, 2002. – 288 с.

Навчальний посібник містить систему інтегрованих відо­мостей, отриманих у результаті вивчення теорії, узагальнення практичного досвіду з основ родинних взаємовідносин.

Для викладачів, студентів, соціальних працівників, вчи­телів, практичних психологів та всіх, хто підвищує свою психо­лого-педагогічну культуру в сфері родинних взаємовідносин.

Схвалено Вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол № 1 від 30 серпня 2000 р.)

ISBN 966-640-106-1 © Ковбас Б., Костів В.

ВСТУП

Серед актуальних проблем зміцнення Української держави важливе місце займає засвоєння традиційного досвіду українського народу у формуванні сім’янина. Як найбільш чи­сельний динамічний первинний осередок суспільних відносин, сім’я постійно розвивається з усією складністю своїх багато­гранних взаємозв’язків і взаємозалежностей. Звернення до основ родинних взаємовідносин українського народу дозволяє не тільки об’єктивно й правдиво висвітлювати зміни на історич­ному шляху розвитку соціального інституту сім’ї, найважли­вішою з яких постала сучасна моногамна сім’я, але й творити інформаційну базу прогнозування і трансформації поколінь, розвитку наступних сімейних процесів.

Проблеми соціальної політики держави у сфері сім’ї набувають надзвичайно важливого значення у всьому світі. Уряди різних країн ведуть пошуки оптимальних варіантів розв’язання проблем сучасної сім’ї, охопленої глобальною кризою. Як зазначають автори, такими проблемами для більшос­ті країн світу стали: нуклеаризація й малодітність сімей; руйнування природної, що складалася віками, структури повної сім’ї і поява різних типів сімей з порушеною структурою (переважно сімей неповних); занепад моногамної сім’ї, легковажне створення і наступний розрив сімейних стосунків (що відбувається в окремих випадках неодноразово); статеве життя сімейних партнерів поза сім’єю тощо. У свою чергу ці проблеми спричиняють нові труднощі: занедбаність дітей та підлітків, їх девіантну поведінку, активізацію негативного середовища неспроможних сімей (з батьками /опікунами/ та дітьми, хворими на алкоголізм, наркоманію, СНІД, недієздатними, з асоціальною поведінкою тощо) і, відповідно, необхідність соціальної реабілітації, адаптації та соціалізації дітей, які перебувають в особливо складних морально-психологічних умовах.

На жаль, сучасна родина перестала служити монополістом у передачі досвіду старших поколінь, тим безпосереднім природним осередком наслідування й копіювання досвіду реальних взаємин чоловіка й дружини, батьків та дітей, старших і молодших. Нинішні юнаки та дівчата мають поверхові уявлення про ту складну культуру взаємин, якої вимагає родинне життя: “Їм ніхто не говорив, і вони не знають, що жити в шлюбі, жити день у день разом в одній кімнаті, не в щасливі години побачень, а все життя – це не стільки черпати воду з криниці щастя, скільки відкривати нові джерела – це великий ні з чим не порівнянний труд, напруження… Для цього потрібна величезна культура, моральна підготовка, школа мудрості” [Сухомлинський В., 1978, 185].

Центральне місце в організації підготовки молоді до сімейного життя, передачі багатого позитивного досвіду родинних взаємин минулого повинна займати система соціальних служб для молоді, психологічна служба сім’ї і школи, представниками якої є, насамперед, соціальні педагоги та соціальні психологи. Підготувати їх до цієї важливої місії, озброїти відповідними знаннями з питань родинних взаємин, досвіду сімейного виховання, підготовки молоді до родинного життя, психоконсультування учнів, батьків, учителів з цих проблем – основна мета курсу “Педагогіка і психологія родинного життя” і підготовленого навчального посібника, який пропонується для спеціальностей “соціальний педагог” та “соціальний психолог”. Курс складається з циклу навчальних книг, перші три з яких мають назви: “Основи родинних взаємо­відносин”, “Основи родинного виховання” та “Підготовка моло­ді до сімейного життя”. У цих посібниках вміщено достатній матеріал, який допоможе соціальним педагогам і психологам засвоїти відповідні розділи курсу “Педагогіка і психологія родинного життя”, організувати відповідні навчальні заняття в загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, налагодити систему соціальної допомоги родині у вихованні дітей.

Завдання курсу “Педагогіка і психологія родинного життя”:

1. Озброєння майбутніх соціальних педагогів і психологів основними знаннями про шлюб та сім’ю.

2. Системне висвітлення основ родинних взаємовідносин (соціально-правових, анатомо-фізіологічних, морально-етичних, соціально-психологічних, господарсько-еконо­мічних, естетичних, педагогічних).

3. Прищеплення майбутнім соціальним працівникам знань з психології сім’ї, родинного виховання, підготовки молоді до сімейного життя, консультативної допомоги сім’ї.

4. Формування практичних навичок психолого-педагогічних досліджень, методики вивчення сім’ї, впливу умов сімейного середовища на розвиток і поведінку дитини.

5. Засвоєння соціальними працівниками методик з психо­діагностики та психокорекції сімейних взаємин, консуль­тування учнів, батьків і вчителів з питань шлюбу та сім’ї.

Перший посібник - “Основи родинних взаємовідносин” – написаний на основі авторських програм різноманітних курсів та спецкурсів із сімейної проблематики (“Психологія сім’ї”, “Етика і психологія сімейного життя”, “Родинна педагогіка”, “Наукові основи підготовки молоді до сімейного життя”), реалі­зованих у ході їх читання в Івано-Франківському педагогічному інституті, а потім Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника для студентів різних спеціальностей.

Посібник містить систему інтегрованих відомостей, отри­маних також в результаті вивчення, узагальнення досвіду написання попередніх посібників такого типу: відомих авторів – корифеїв української педагогіки – А. Макаренка (“Книга для батьків”, “Лекції про виховання дітей” та ін.), В. Сухомлин­ського (“Батьківська педагогіка”, “Серце віддаю дітям” та ін.), М. Стельмаховича (Українська родинна педагогіка”, “Україн­ська народна педагогіка” та ін.) та вдалих спроб видання посібників такого типу – роботи В. Кравця (“Психологія сімей­ного життя”, “Психолого-педагогічні основи підготовки школя­рів до сімейного життя”, “Діяльність шкільного психолога з дошлюбної підготовки школярів” та ін.), зарубіжних авторів (список і назви праць вміщені у переліку рекомендованих джерел). Ряд теоретичних позицій з основ родинних взаємо­відносин подаються авторами вперше, окремі з них отримали апробацію у працях В. Костіва (“Народно-педагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного сім’янина”, “Методика вияв­лення рівня моральної вихованості дітей із неповних сімей”, “Консультативна робота з проблем родинного виховання у неповній сім’ї”, “Родинні взаємини та проблеми виховання дітей” (ред.), “Педагогічна співпраця вчителів і батьків у формуванні сім’янина” (ред.) та ін.).

До тем подаються контрольні запитання, проблемні зав­дання, різноманітні методики психодіагностики, психокорекції якостей сім’янина. У кінці тем та посібника вміщено хресто­матійний матеріал (підбір навчальних матеріалів до тем курсів, тематику підсумкових рефератів з даної проблематики, невелич­кий словник термінів).