Результати визначення рівня розвитку емоційної емпатії батьків дошкільників

Рівень розвитку емпатії	Батьки дітей 3-4 років		Батьки дітей 5 років		Батьки дітей 6-7 років
	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
Високий	2	3,8	6	17,6	5	21,7
Середній	33	63,4	24	70,6	15	65,2
Низький	17	32,7	4	11,8	3	13,1
Всього	52	100	34	100	23	100

Приблизно такими ж виявилися результати сформованості емпатійних переживань в обстежених нами дошкільників (всього 48 дітей): у 20,8 відсотка – високий рівень розвитку емпатії; 58,2 відсотка проявили середній рівень; 20,9 відсотка – низький рівень емпатійних переживань.

Результати дослідження показали, що як у батьків, так і в їхніх дітей виявилися досить посередніми показники емоційної емпатії. Робота з батьками дошкільнят після обстеження розпо­чалася з проведення семінару “Формування емоційно-позитив­них відносин батьків та дітей”, на якому були розглянуті тео­ретичні і практичні питання проблеми, визначені перспективи поліпшення таких відносин: підбір відповідних ситуацій, змісту й методів впливу, створення умов цілеспрямованого спілку­вання, гуманістичної атмосфери, яка об’єднувала б дорослих і дітей для забезпечення психологічного комфорту, емоційної, емпатійної спрямованості в їх наступному становленні.

Іншою складовою частиною емоційно-інтимної функції сім’ї виступає забезпечення такої інтегральної властивості як статева культура особи.

Серед основних елементів статевої культури сім’янина розглядають [Каган В., 1991, 225-226; Головач Л., 1995, 126]:

• сформованість психологічних проявів чоловічності й жі­ночності, рівень засвоєння оптимальних комунікативних ус­тановок хлопчика, юнака, чоловіка і дівчинки, дівчини, жінки;

• сформованість еротичних орієнтацій і сексуальної свідо­мості у контексті психосексуальної культури і моральних вимог;

• готовність до відповідального подружнього життя, рівень засвоєння подружніх ролей, сформованість установки взаєм­ного доповнення;

• готовність до відповідального батьківства, рівень засво­єння моделей поведінки матері (батька), вироблення опти­мальних репродуктивних установок;

• зорієнтованість особи на здоровий спосіб життя, усвідом­леність зв’язків проблем статі і сексуальності, подружності і батьківства з алкоголізмом, вживанням наркотиків, із захворюваннями, що передаються статевим шляхом тощо.

У цілеспрямованому формуванні сексуальних відносин сім’янина важливими є вироблення умінь і навичок, якими має оволодіти особа в різні періоди своєї життєдіяльності. Наведемо фрагменти з орієнтовного переліку таких знань і умінь, роз­робленого В. Каганом та Л. Ковінько [1991, 228-230].

6-7 років. Назви частин тіла взагалі, чоловічої та жіночої статі зокрема, частин тіла, зв’язаних з функціями, що від­різняються. Назви і розташування основних внутрішніх органів. Позитивна оцінка тілесних почуттів і тілесних виражень почуттів. Роль матері й батька у походженні дітей. Розвиток дитини в материнському організмі, поява на світ і харчування, догляд після народження. Народження дітей – вищий прояв любові й прихильності дорослих чоловіка і жінки. Прояв кохання і прихильності до інших людей, уміння поводити себе з чужими людьми (з метою уникнення зведення, розбещення, насильства).

7-8 років. Відмінності статей і особливості статевого розмноження в світі рослин і тварин. Основні поняття, зв’язані з розмноженням ссавців (яйцеклітина, сперматозоїд, заплід­нення). Живі істоти можуть розвиватися із яйця як в тілі матері, так і поза ним. Вміння оцінювати тілесну красу. Що означає і як проявляється турбота людини про своє здоров’я і красу тіла? Необхідність взаємодопомоги в сім’ї: піклування батьків про ді­тей, один про одного, допомога дітей батькам, ставлення до дідусів і бабусь. Вираження своїх почуттів словами, мімікою, жестами. Уміння оцінювати власні прояви любові і прихильності.

8-9 років. Основні процеси та етапи внутрішнього розмно­ження. Як розвивається дитина в організмі матері (перехід від факту до процесу), режим вагітної жінки, допомога їй з боку оточуючих. Процес народження і початок самостійного, окремо­го від матері життя дитини. Основи догляду за новонародженим. Взаємозв’язок батьків та дитини після народження. Прояв лю­бові та злагоди в сім’ї. Поняття планування сім’ї, його мотивів та способів.

9-10 років. Відмінності у темпах росту і особливостях роз­витку хлопчика і дівчинки. Початкові поняття про статеві ролі хлопчика, юнака, чоловіка і дівчинки, дівчини, жінки. Культура і гігієна тіла. Перше поняття про менструальний цикл (для дів­чаток) і поняття про розвиток дівчинки як майбутньої матері (для хлопчиків). Поняття про пристосування людей один до од­ного в сім’ї. Усвідомлення відповідальності, пов’язаної зі статтю.

10-11 років. Продовження знайомства з менструальним циклом (фізіологічна суть, менархе, регулярність, тривалість і особливості проходження, ведення календаря менструацій, гігієна) – для дівчаток; для хлопчиків – знайомство з особливос­тями розвитку чоловічої статевої системи. Подібність і від­мінність процесів розмноження і розвитку у рослин і в тварин­ному світі, в різних тварин, в тварин і людини. Виникнення і прояв почуття симпатії взагалі і між людьми різної статі. Чому люди сваряться. Уявлення про зв’язок і відносини поколінь в сім’ї. Турбота дітей про молодших і старших в сім’ї.

11-12 років. Як хлопчики і дівчата змінюються в процесі розвитку: для дівчаток включається поняття про порушення менструального циклу, про ведення календаря і гігієну; для хлопчиків – про полюції як нормальне фізіологічне явище. За­гальна уява про гормональні системи чоловічого і жіночого організмів. Уявлення про фізичну й психологічну дорослість. Оцінка власних почуттів стосовно інших людей. Як люди сперечаються, миряться, уникають сварок? Що переживають батьки, коли їхні діти ростуть і дорослішають? Уявлення про особисте життя й особисті взаємовідносини дорослих у сім’ї.

12-13 років. Знайомство з юридичними поняттями про шлюб, сім’ю, розлучення. Вміння оцінювати свій фізичний роз­виток. Гігієна тіла (окремо для хлопчиків і дівчаток). Психоло­гічні проблеми дозрівання. Відносини хлопчиків і дівчаток: визнання і сприйняття статевих особливостей, взаємна повага, догляд. Турбота майбутніх батьків про здоров’я своїх майбутніх дітей (шкідливі звички – куріння, алкоголізм, токсикоманія). Сексуальні реакції дозрівання – полюції, мастурбація (окремо для хлопчиків і дівчаток).

13-14 років і далі. Існуючі курси доповнюються за рахунок введення і роз’яснення таких понять: зріла сексуальність, сексуальне життя і його початок, психологічні, моральні, медичні аспекти сексуального життя; гетеросексуальні відносини, особливості жіночої і чоловічої сексуальності; передчасна вагітність, можливість вагітності без дефлорації; планування сім’ї і контрацепція; психологічна і сексуальна сумісність; сексуальні меншини; захворювання, що передаються статевим шляхом; відповідальність за сексуальні злочини.

Ефективними шляхами формування статевої культури сім’янина, як показало дослідження Л. Головач [1997, 189], є:

• інтенсивне формування досвіду моральної поведінки, переконань та цінностей дітей, що здійснюється батьками і вихователями на основі глибокого усвідомлення особли­востей статевого розвитку дитини;

• необхідна педагогічно доцільна просвітницька діяльність батьків і вихователів, що базується на результатах діагнос­тики рівня реальної морально-статевої вихованості школярів;

• налагодження співпраці батьків, вчителів і залучених ними спеціалістів (лікарів, психологів) для вироблення у дітей правильної життєвої позиції, формування необхідних якостей сім’янина.

Особистий батьківський приклад як найперша модель статевої поведінки жінки або чоловіка, створення умов з метою дотримання дітьми правил гігієни, усунення небажаних фак­торів, що сприяють розвитку ранньої сексуальності дитини, щоденна копітка робота щодо формування в школярів адекват­них міжстатевих взаємин, культури почуттів (тактовні довірливі бесіди, репліки, аналіз реальних життєвих ситуацій, зауваження, коментарі при перегляді телепередач, обговоренні кінофільму, використання методичних прийомів контактної взаємодії тощо), урізноманітнення інтересів дітей, включення їх в активні види діяльності з метою розрядки статевої напруги тощо – все це служить дієвими засобами у формуванні статевої культури підростаючого покоління.

На основі різних досліджень розкривається ряд законо­мірностей, характерних для статевої стереотипізації, статево-ро­льової орієнтації. Фізіологічні відмінності між статями (у зв’яз­ку з механізмами успадкування, відмінностями в гормональній регуляції, особливостями міжпівкульного розподілу функцій у жінок та чоловіків) в єдності з психологічними механізмами статево-рольової поведінки зумовлюють і особливості сексу­альної культури чоловіка і жінки. Доктор педагогічних наук, автор багатьох праць з питань підготовки молоді до родинного життя В. Кравець особливу увагу і значення надає сексуальній культурі подружніх відносин. Він розрізняє такі особливості чоловічої і жіночої сексуальності [1995, 227-230]:

1. Жінка досягає статевої зрілості раніше, ніж чоловік, однак її потреба в статевому житті і здатність відчувати при цьому задоволення з’являється пізніше, рідко – спонтанно, як у чоловіка, після тривалого періоду інтимних стосунків.

2. Природа створила більш сексуальним чоловіка, він збудливіший і статево активніший, ніж жінка.

3. Чоловік значно частіше бере на себе активну роль при виборі партнерки, встановленні статевих контактів, спонуканні до інтимності, підготовці і здійсненні статевого акту. Чоловіча сексуальність більш прямолінійна.

4. Більшість жінок цікавляться сексуальними відноси­нами менше, ніж чоловіки. Секс – одна з улюблених тем чоловічих розмов. У свідомості багатьох чоловіків мужність і сексуальність – майже синоніми.

5. Чоловіка збуджують іноді навіть розмови про сексуальні дії. Жінка ж найчастіше збуджується тільки сек­суальною активністю чоловіка. Еротична література чи любовні сцени у фільмах стимулюють частіше бажання ласки і дуже рідко бажання статевого акту. Груба порнографія викликає у багатьох жінок протест.

6. Різні реакції чоловіка і жінки на зорові подразники. Чоловіків збуджує вигляд специфічно жіночих предметів: бюстгалтер, плавки, хустинки, нічна білизна, а також предмети жіночого туалету – духи, пудра, губна помада тощо. У жінок збуджуючі елементи менше пов’язані з уявою і більш диференційовані. У їхній основі – рефлекторні реакції, що асоціюються з любовними спогадами.

7. На чоловіка форми тіла при виборі партнерші чинять більший вплив, ніж на жінку. Для жінки ж більше значення мають особистість і особливі риси характеру чоловіка.

8. Жінка сміливо може сказати про себе: “Чоловіки мене мало цікавлять”. І ніхто її за це не засудить. Це її особиста справа. А якщо у відсутності інтересу до жінок признається чоловік? Його відразу ж запідозрять у тому, що він імпотент або гомосексуаліст.

9. Тимчасове утримання для жінок справа неважка, а для чоловіків – часто проблема. Еротичні сновидіння характерні для 75% чоловіків і 35% жінок.

10. Жінки значно рідше, ніж чоловіки, займаються мастурбацією, це пояснюється тим, що жіноче libido сильніше розкривається при спілкуванні з партнером.

11. Чоловік зовнішньо активно орієнтований на жінку – він переживає екстратенсивно. Приймаючи ласки, жінка переживає пропріоцептивно, тобто відчуваючи процеси, що відбуваються у власному тілі. Збуджена жінка не відповідає на поцілунки з відкритими очима, як і не тримає очі відкритими в момент піку інтимної близькості. У той же час умілий партнер ніколи не закриває очей і пильно стежить за реакцією жінки на свої ласки.

12. Жіноча сексуальність характеризується більшою пси­хологічністю, що зумовлює значну індивідуалізацію різних від­тінків сексуальних переживань і сексуальної поведінки. У жінок психічний стан чинить більший вплив на статевий потяг, ніж у чоловіків. Жінка психологічно більш абстрагована. Провідну роль у формуванні поведінки жінки грає не сексуальне лібідо, тобто прагнення до статевого акту, а еротичне, тісно пов’язане з оцінкою особистісних якостей сексуального партнера. Сексу­альність жінки більше, ніж сексуальність чоловіка, злита з її особистістю. З числа опитаних З. Шнаблем 81% жінок і тільки 49% чоловіків відзначили, що спілкування з нелюбим парт­нером не приносять задоволення.

13. Жінки – конкректантки, чоловіки – детумесценти. У жінки на першом місці стоїть прагнення до конкректації (тобто бажання зблизитись, спрямованість на емоційні, духовні моти­ви, загальний інтерес до коханої людини, і лише з нагрома­дженням відповідного досвіду розвивається прагнення до детумесценції – зняття напруги. У чоловіка детумесценція є первинною.

14. Прояви статевого потягу у чоловіків і жінок специ­фічні. Статева поведінка жінки більш різноманітна і складна (кокетство, флірт, демонстрація своїх прагнень, несподівані прояви ніжності тощо). У чоловіків переважає чуттєвість і їхня статева поведінка більш прямолінійна.

15. На відміну від чоловіків, більшості жінок властиві коливання сили статевого потягу. Так, у період овуляції (вихід яйцеклітини) відносно мало жінок досягають максимуму лібідо, хоч саме цей період сприятливий для зачаття. Перед менструацією чи відразу після неї у багатьох жінок статевий потяг підвищується.

16. У жінки статеве життя мотивується насамперед мате­ринським інстинктом, і кінцевий його результат – дітонаро­дження. У чоловіка ж домінує статевий потяг і його кінцевий результат – сексуальний партнер. В устах жінки фраза “Я тебе кохаю” означає “Я хочу, щоб ти став моїм чоловіком, хочу дітей від тебе”. Чоловік же, освідчуючись в коханні, пропонує сексуальне партнерство.

17. Організм жінки істотно відрізняється від організму чоловіка стосовно готовності до інтимного акту його проті­кання. На чоловіка і жінку впливають одні й ті ж фактори, що сприяють їхньому інтимному життю: біологічні (гормональна готовність організму), психічна стимуляція (ласкаві слова, відповідні жести, пози, погляди, особливі “закличні” інтонації голосу тощо), фізична стимуляція (дотик до ерогенних зон) і нарешті загальний тонус організму. Значущість кожного з них неоднакова. Біологічний фактор, гормональна готовність у чоловіків забезпечує приблизно 50% успіху, у жінок – 20%, психічна стимуляція – відповідно 15% і 50%, фізична стимуляція – 15% і 20%, загальний тонус – 20% і 10%. Жінки – пристрасні натури – можуть відчути оргазм частіше, ніж чоловік, але їм необхідно, щоб чоловік був бажаним, коханим, ласкавим.

18. Більшість сексуальних розладів не перешкоджає ін­тимній близькості жінки, а для чоловіка робить їх неможливою.

19. Якщо для чоловіка важливе вміння контролювати своє статеве збудження і пролонгувати статевий акт, то для жінки необхідне уміння концентруватися на своїх відчуттях і на тому, що відбувається, не відволікаючись на сторонні думки і переживання. Пік статевої потреби настає у жінки нерідко тоді, коли у чоловіка вона починає згасати.

20. У чоловіка ерогенні зони концентровані, у жінки — розосереджені по всьому тілу і носять індивідуальний характер (жінка – неповторна).

21. Суттєво відрізняється у чоловіків і жінок переживання стану оргазму. Для жінки – це часто шок, що зачіпає всю психіку (хвилеподібне з наростанням сили відчуття). У чоловіка ж наступає відчуття полегшення і розрядки в зоні статевих органів.

22. Чим регулярніше жінка досягає статевого задоволен­ня, тим кращий сімейний клімат. А такої залежності з боку чоловіка не помічається. Сексуальне задоволення жінок частіше корелює з їхньою загальною соціальною активністю і задоволенням своїм життям. У чоловіків такої залежності немає.

23. Жінці приємно “бути завойованою”, чоловікові не подобаються надмірно доступні жінки, він хоче завойовувати.

24. Статева потреба жінки більш цілісна, її потяг орі­єнтований на всього чоловіка, а не лише на його статеві органи. Чоловік же часто відчуває потребу, чітко орієнтовану на статеві органи жінки.

25. Чоловіки в сексуальному житті більш помисливі. Секс виступає як задоволення і як робота, яка вимагає успіху. Їм потрібні об’єктивні підтвердження своєї сексуальної ефек­тивності. Для них часто характерним є синдром-сумнів у своїй майстерності. Чоловіки значно легше переносять докори з приводу недоліків характеру, ніж сумніви в їхній потенції. Через це вони роблять сексуальний імідж, хизуючись надума­ними чоловічими доблестями. Невдачі у сфері інтимних стосунків ранять їхнє самолюбство значно більше, ніж жіноче.

26. Чоловік, що страждає імпотенцією, переживає свою недугу дуже важко. А фригідні жінки у більшості випадків не роблять з цього проблем. Чоловіки більше, ніж жінки, вірять у стимулювання потенції за допомогою ліків, алкоголю, трав, “сексуальних” продуктів.

27. Жінки частіше симулюють задоволення в сексі, імітують його, приховують від партнера свої проблеми.

28. У жінок, на відміну від чоловіків, які можуть миттєво збуджуватись і так же миттєво згасати, існує свій графік сексуальної збудливості.

29. Найбільші відмінності між чоловічою і жіночою сексуальністю спостерігаються на завершальному етапі близь­кості. Якщо у чоловіка після еякуляції відбувається швидке спадання ерекції, то в жінки після оргазму спостерігається по­вільне спадання збудження, одночасно зберігається потреба в завершальних ласках. Деякі чоловіки недооцінюють значення завершальних ласк, і тоді жінка позбавляється повноти емоцій­ного задоволення після завершення близькості.

Відмінність між чоловічим і жіночим типом протікання завершального періоду інтимної близькості біологічно визна­чається тим, що сперматозоїди при виверженні повинні мати певний рівень зрілості з метою уникнення вроджених каліцтв. Тому чоловікові необхідні проміжки між статевими актами, під час яких нагромаджується зріла сперма. Статева збудливість у жінок підпорядкована іншому біологічному принципу: чим більше сперми надійде в статеві шляхи, тим більша ймовірність запліднення, тому жінка і позбавлена механізмів, що тимчасово переривають її збудливість після статевого акту [Кравець В., 1995, 230-231].

Звернувшись до історичного досвіду наших предків, можна побачити, як у рамках української етнокультури існувала система сексуальної просвіти, здебільшого побудована у формі фольклорних ігор. Українська етнокультура розкриває глибинні архетипові уявлення про фертильність, чуттєвість, зближення, сутність парування та продовження роду.

На думку О. Кікінежді, об’єктивізація архетипів у народ­них шлюбно-сімейних символах, обрядах, звичаєвості, фольк­лорі дозволяє говорити про егалітарність міжстатевих взаємин, кордоцентричність шлюбно-подружніх стосунків, свободу від поневолення чи силування, культ жінки і жіночого начала, його паритетність з чоловічим. У свідомості українців стать є поло­винним буттям, а смисл сімейного життя українці вбачають не лише в пошуку іншої половини, але й гармонійному спів­існуванні з нею [2001, 198].

У статевій свідомості українців відсутні ригідні стерео­типи маскулінності-фемінності, дихотомічність яких прита­манна більшості етносів. Сердечність, м’якість, ніжність чоло­віка (“Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки сам на руках донесу” або “Як не хочеш, дівчинонько, моєю бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути”) поєднується з активністю, незалеж­ністю, самостійністю та рішучістю жінки, маскулінні якості якої не зменшують її фемінності [Говорун Т., 2001, 97].

Статева самоідентифікація, формування адекватної ста­тево-рольової (гендерної) поведінки стають актуальними проб­лемами сучасності. Колективна підсвідомість українців містить чимало статево-рольових настанов, пов’язаних із національною історією та культурою. На різних щаблях підсвідомого доміну­ючою гендерною рисою українців є пошана до волі жінки, партнерство статей, індивідуалізація характерів поза статевою належністю, взаємна довіра і рівність. Цей досвід пращурів певним чином присутній і в змісті підсвідомості сучасних українців. Саме в цих первинних образах, на думку Т. Говорун, слід шукати пояснення тому, що чимало пропагованих ідей жіночої емансипації сприймається багатьма чоловіками і жін­ками як зайва забаганка... Прийдешнє століття називають ерою біархату, повноправності буття чоловіка та жінки. Специфічною властивістю цього процесу серед українського етносу є його розвиток паралельно з процесом національного відродження, визволенням від нашарувань, непритаманних для українського народу, чужих соціостатевих настанов [2001, 98].

ХРЕСТОМАТІЙНИЙ ДОДАТОК ДО ТЕМИ

Проблемне завдання для студентів

На основі положень посібника В. Кравця [1995, 234-251] з психології інтимних стосунків, проблем подружнього інтимного спілкування (опрацьованих ним праць З. Шабля, К. Імелінського та інших найважливіших авторитетів з питань сексуальних відносин) дайте відповіді на такі запитання: Чи можна серйозно сприймати поради з таких питань, як сексуальні відносини двох індивідуальностей? Що позитивного може взяти подружня пара для своїх сексуальних взаємин із рекомендацій навіть най­кращих спеціалістів, учених, які базуються на результатах досліджень і досвіді минулих поколінь?

Сексуальна культура – це сума багатьох складників. Важливим її елементом є емоційне багатствоособистості. Людина високої культури вміє надавати своєму почуттю різні відтінки, нюанси, вона здатна до переживання насолод, вдячності, здатна знаходити високі засоби для вираження кохання. Ще один елемент сексуальної культури –взаємна ніжність. Чим вища культура спільного життя, тим більше ніжності, уваги, ласки у взаєминах чоловіка і дружини. Ніжності по­требують перш за все жінки. Для багатьох з них це важливіше, ніж задо­волення в інтимному контакті. Компонентом сексуальної культури є культивування почуття кохання в шлюбі. Подружжя не стримує свої почуття, а, навпаки, всіляко їх демонструє. Чоловік не повинен скупитися на слова кохання і знаки уваги. Кохання може бути і без сексу, але секс без кохання – це механічний процес. Молодому подружжю слід пам’ятати про небезпеку перетворення сексуального спілкування в “механічну роботу”. Нехай вона робиться за всіма правилами сексуальної техніки, але, якщо в ній немає хвилювання, живого почуття, перенасичення один одним, як сексуальними партнерами, настає досить швидко.

У ході любовної прелюдії разом прийняти ванну чи душ – прекрасна ідея для продовження любовної гри. Та й цілувати і пестити чисте тіло – більш приємно. Ініціативу у здійсненні цього ритуалу обмивання свого коханого краще взяти в свої руки жінці. Взагалі, якщо імпульс виходить від жінки, то ймовірність взаємної насолоди подружжя значно більша, ніж якщо він виходить від чоловіка. Жінка не лише підпорядкована місячному ритму своїх статевих залоз, але й гостріше реагує нервовою системою на настрій, на різні відхилення і фізичне напруження, легше маніпулює своїм настроєм. Вона може бути ласкавішою, грайливішою, ніжнішою, їй легше вдається створити необхідний “передсексуальний” фон у чоловіка, що є важливою умовою його активної повноцінної поведінки в інтимі.

Через те, що в жінок почуття міри розвинуте більше, ніж у чоловіків, останнім слід особливо ретельно ставитись до вибору свого стилю. Як надто різкі, так і боязкі, невпевнені дії чоловіка можуть охолодити жінку і перешкодити подальшому зближенню. При цьому недопустима будь-яка сутність. Не дика пристрасть, а некваплива наполегливість і впевненість приваблюють жінку.

Якщо бажання інтимної близькості виникає в подружжя не одночасно, то: 1) зовсім неприпустимо, щоб жінка вступила в статевий зв’язок проти свого бажання; це ненормально, аморально, це – гвалтівництво. Навряд чи отримає чоловік моральне задоволення від зближення з примусу. Грубість, нетактовність вбивають сексуальні потреби жінки. Якщо чоловік, незважаючи ні на що, зловживає своїми “правами”, у жінки формується захисна реакція. Чоловікові необхідно стати бажаним. А дружина повинна відкликатись на заклик чоловіка до ласки дещо рідше, ніж цього хотілося б партнеру, хоч саджати чоловіка на “голодну дієту” – теж не зовсім правильно; 2) треба навчитися збуджувати бажання свого партнера, або тактовно, не ображаючи один одного, гасити. У подружжя, яке кохає один одного, повинна існувати своя особлива мова (бажано “німа”), щоб вони могли висловити один одному своє бажання; при цьому немає значення, хто заговорить цією мовою першим. І все ж це частіше повинен робити чоловік. Виразом його бажання може бути букет квітів, еротично підкреслена увага, ніжність до жінки, закоханий погляд, гігієнічне приготування до близькості і т. д.

Дуже мало хто з чоловіків у підході до жінки володіє двома якостями, які вважаються найважливішими для хорошого коханця. Перша з них – це радість. Йдеться не про те, що чоловік повинен йти до ліжка сміючись або хихочучи. Він просто повинен відчути піднесений настрій усім своїм єством, насолоджуватись кожною частиною акту – від першого поцілунку передчуття до останнього поцілунку виснаження. Друга якість – це ставлення чоловіка до жінки взагалі. Найсмішнішим у житті фактом є те, що лише дуже мало чоловіків по-справжньому здатні кохати жінок.

Ініціатором і терплячим виконавцем любовної гри повинен бути, без сумніву, чоловік. Тривалість любовної гри залежить в основному від сексуальних можливостей жінки. Ласки, що передують близькості, потрібні, щоб компенсувати ту біологічну різницю між швидкістю наростання статевого збудження, часом переходу її в стадію “плато” і її тривалістю, яка властива обом статям. “Кама Сутра” рекомендує: безпосередньому генітальному контакту повинні передувати ласки вчетверо довші від самого акту; саме спілкування повинно бути вчетверо довшим, ніж це треба для задоволення бажання; ласка повинна йти за спілкуванням і за часом дорівнювати самому спілкуванню.

Зрозуміло, любовна гра може варіюватись у найширших межах. Чоловік має досить широкий арсенал для любовної гри. Це його обличчя, губи, язик, руки, пальці, ноги, статевий член, одним словом, все його тіло. Погляди, поцілунки, обійми, легкі дотики, ритмічні погладжування, пестливий масаж, любовна мова тіла. Вона не менш виразна і емоційна, ніж мова звичайна. Відповідь у любовному діалозі не менш виразна, ніж “мова чоловічої ласки”. Швидка й точна відповідь жінки – зволоження її статевих органів. Визначити ступінь найбільшого збудження можна за характерними ознаками – почервоніння шкіри обличчя і грудей, поява “гусячої шкіри” і тремтіння тіла, поривчастого дихання, ерекція сосків грудних залоз, ерекція клітора, збільшення малих статевих губ тощо. У любовній грі погляд чоловіка необхідно постійно зосереджувати на партнерці. Дивитись їй у вічі слід постійно, на кілька секунд відриваючи погляд, і знову повертаючись до зіниць коханої. Чим далі, тим довше треба затримати погляд, зустрічаючись з очима жінки. Дивитись треба так званим інтимним поглядом: спочатку очі в очі, а потім вниз – до декольте і нижче. Пестити очима слід кожну клітинку її тіла. То ж треба і навчитись цій техніці. Жінкам хочеться бути цілованими і в уста, і в волосся, і в груди – взагалі в усі найінтимніші куточки тіла. Трохи привідкритий рот і зволожені язиком губи – символ бажання.

Сильний позитивний ефект чинять на жінку еротичні словапісля психічної підготовки (про красу тіла і обличчя, ласки, інтимна обстановка, легка музика). Чоловік і дружина повинні всіляко допомагати один одному і схвалювати дії вигуками. Не можна висловлювати негативні емоції, краще мовчки переносити миттєву незручність, неприємне відчуття, інакше гармонія буде порушена, що може призвести до втрати ерекції чи збудження.

Характерною рисою сексуальної культури є вміння висловити те, що відчуваєш стосовно коханої людини. Відносини з коханою не повинні бути німими, безсловесними. Не слід думати, що це дуже цинічно – обговорювати свої відчуття. Зрозуміло, таке спілкування зовсім не означає викрикування певних інструкцій, не повинно позбавляти секс інтимності й романтизму. Необхідно уникати всіляких розмов, що стосуються техніки на зразок: “Повернися вправо… Не так, трохи глибше...” Все це може позбавити коханців впевненості і навряд чи буде цікавішим від читання телефонного довідника. Недопустимо, щоб чоловік чи дружина докоряли один одному, якщо один з них не отримав очікуваного задоволення. У таких випадках слід підтримати і заспокоїти партнера, не виказуючи невдоволення. Образливі слова, необґрунтовані претензії можуть лише поглибити конфлікт, але ніяк не сприяти досягненню гармонії.

Дуже мало жінок віддають перевагу сильним мовчазним чоловікам, які під час акту кохання не промовляють жодного слова, коли їхнє сексуальне життя з чоловіком нагадує “німе кіно”. Усі жінки люблять, коли захоплюються їхньою вродою і вмінням кохати. Тому чоловікам слід бути романтичними, вміти підбадьорювати кохану жінку добрим словом, говорити їй компліменти. Жінці особливо приємно дізнатися, що вона дуже і дуже збуджує. Щоб позбавитися від бар’єрів у сфері міжособистісних стосунків, чоловік повинен взяти на себе роль лідера і допомогти дружині висловити її почуття, страхи, побажання і прагнення. Подружжю слід поговорити один з одним про сексуальну поведінку і про техніку сексу, про все, що сприяє по­кращенню їхніх стосунків і що заважає їм. Вони повинні підійти до цих проблем як дорослі люди – спокійно і впевнено. Спілкуватись треба щиро, варто бути конкретним, говорити про свої бажання відверто (“Тобі це подобається?”). Необхідно бути ненав’язливо до­питливим, але тактовним. Треба дати відчути партнеру, що візьметься до уваги будь-яке зауваження, яке він зробить.

Тепер декілька слів про зовнішній вигляд партнерів. Чоловіки, як відомо, кохають очима. І завдання жінки – якомога ефектніше себе подати. Тут може відіграти свою роль і довжина спіднички, і колір панчіх, і ненароком підставлені для огляду перси чи підспідничні принади. Тут жінка повинна пам’ятати такі правила:

• ніколи не слід користуватися одними і тими ж парфумами;

• не варто ходити в однаковій білизні та одязі;

• раз по раз необхідно змінювати зачіски;

• слід намагатися робити сюрпризи у всьому;

• опинившись у ліжку, слід поводити себе щораз інакше.

На жаль, так буває нечасто. Наприклад, жінка чекає п’ятниці, щоб “відпочити” вдома у вихідні дні від втомлюючої процедури причісування, підведення вій і т.д. Одягає неохайний халат, з-під якого виглядає така ж неохайна нічна сорочка – чоловік два дні не голиться і ходить порослий щетиною, не виймаючи цигарку з рота... І навіть не помічають, як на поверхні їхніх стосунків поступово збирається піна неприязні, психічної і фізичної антипатії. Про яке бажання близькості може йти мова? Зате другу половину неділі така дружина проводить в перукарні чи вдома біля дзеркала, а чоловік в понеділок зранку наводить лиск. І в кожного з них підсвідомо виникає питання: “Для кого?”.

Яку міру оголення слід практикувати з чоловіком вдома при різних ситуаціях? Голизна – це стимул до сексу, хоч подружня пара не повинна ні в якому випадку соромитися бачити один одного голими, а швидше навпаки. У сімейному житті слід уникати повної голизни, оскільки це зменшує сексуальний апетит. Краще бути напівроздягненою при підготовці до статевого акту, що підвищує інтерес чоловіка. Треба прагнути до різноманітності – ось в чому секрет сексуальної дії одягу.

Ще одна проблема – ставлення до голизни. У багатьох подруж­ніх пар сексуальне життя проходить фактично в темноті. Уміння вільно й невимушено рухатися, підкреслюючи красу оголеного тіла – один з найефективніших засобів впливу на уяву чоловіка. Людина, яка соро­миться власної голизни, роздягнувшись, відчуває себе вкрай незручно. М. Вислоцька рекомендує “приміряти” свою голизну спочатку наодинці, навчитись красиво сидіти, ставати, ходити, навіть кокетувати (з 6 до 70 р. жінка проводить перед дзеркалом 5826 годин – 3 місяці). Через деякий час, звикнувши до власної голизни, ви неодмінно набудете здатності впевнено й невимушено пересуватись навіть у присутності партнера. Сам процес роздягання повинен бути ретельно продуманий. Жінка повинна роздягатись наче граючи, при­ймаючи ефектні пози, влаштовуючи кімнатний стриптиз. Тонка напів­прозора нічна сорочка, через яку просвічується тіло, робить жінку більш спокусливою. Велике задоволення приносить партнерам допо­мога при роздяганні чи взаємне роздягання. Для ефекту корисно змі­нювати порядок роздягання, коли партнери позбавлені можливості бачити красу тіла, міміку чи вираз обличчя близької людини під час любовної гри. Чоловікові не байдуже, як оголюється перед ним дру­жина. Якщо оголення відбувається як звичайне прозаїчне роздягання, воно може згасити навіть іскру бажання. Щоб цього не було, краще не роздягатись на очах один у одного.

Що слід з себе знімати перш за все, відправляючись з партнером в ліжко? Перш за все слід позбавитись сором’язливості.“Жінка повинна знімати й надягати сором’язливість разом з платтям”– писав М. Монтень. У ліжку треба дотримуватись одного правила – бути природним і розкутим. Тут не може бути нічого соромливого, недопустимого. Відомо, що при наростанні збудження, особливо при досягненні оргазму, дії партнерів значною мірою є рефлекторними і не завжди піддаються суворому контролю головного мозку. В окремих чоловіків і жінок можуть бути дії неусвідомленої фізичної жорстоко­сті: укуси, щипання, різні різкі рухи, а іноді й “психічної жорстокості” у вигляді грубих слів і ласк.

Ніхто в сексі не повинен бути пасивним. Жінка не повинна бути тільки скрипкою. Жінка повинна бути королевою. Інтимне життя – це парний танець. Це вміння підтримати один одного, допомогти. А якщо один вальсує, а другий дає гопака – нічого не вийде. Ні чоловік, ні дружина не повинні вважати, що роблять один одному послугу, вони рівноправні партнери.

Партнери повинні запам’ятати, що сексуальна активність з початку до кінця – процес двосторонній. За принципом зворотнього зв’язку ви отримаєте стільки ж радості, скільки задоволення ви самі принесли партнерові. Чим більшу радість він відчує у сексуальному спілкуванні з вами, тим більше він буде бажати принести задоволення вам. Слід пам’ятати, що багато жінок через своє виховання є пасивними в статевому спілкуванні, вважаючи, що активні дії повинні виходити від чоловіка. Таке виховання не може не накласти певний відбиток на її поведінку у перші роки подружнього життя. Молода дружина у більшості випадків стримує свої бажання. Зрозуміти, осягнути бажання молодої дружини – обов’язок чоловіка. Багато жінок думають про секс більше, ніж хотіли б признатися чоловікові, але чекають, щоб він проявив ініціативу. Питання про ініціативу часто виникає у вигляді взаємних претензій подружжя, які твердять, що чекають її як перевірки й доказу глибини почуття. Але ж у союзі двох кохаючих людей не повинно бути фальші й хибної соромливості. Кохати і бажати коханого – це чудово, і не варто рахуватися, хто першим подав сигнал.

Сексуальна культура – це і знання ерогенних зон та володіння технікою впливу на них. Відчуття дотику відіграє величезну роль у галузі сексу. Чоловік має спонукати “зазвучати”, заграти жіноче тіло. А щоб досягти цього, він повинен створити сексуальний портрет своєї партнерки. Треба відшукати найчутливіші рецептори, реактивні точки (ерогенні зони), а потім застосовувати різноманітні пестощі, щоб розвинути чутливість виявлених ерогенних зон. Існує правило: чим тонше і ніжніше подразнення, тим більш дієвим є кінцевий результат.

Розташування ерогенних зон у кожної жінки, на відміну від чоловіка, є суто індивідуальним, тому навіть спеціальна література не може навчити, як треба поводитися з конкретною жінкою. Стиму­лювання ерогенних зон ґрунтується на таких правилах: вибірковість, послідовність, переривчатість (оскільки дотикові впливи повинні бути ритмічними), новизна, можливість бачити, що пестиш і спостерігати за реакціями.

Ступінь чутливості ерогенних зон у різних жінок різна, що визначається темпераментом, вродженими особливостями вегетатив­ної нервової системи, а також залежить від виховання і від умовних рефлексів, що сформувались у процесі статевого дозрівання. Любовна гра починається, як правило, зі збудження ерогенних зон першого ступеня активності. У міру зростання статевого почуття до ласки залучаються більш активні зони, перш за все грудні залози. Найбільш чутливі ерогенні зони ті, які мають еректильну, здатну наповнюватися кров’ю тканину. Під час ласк вони змінюють розміри, конфігурацію, чутливість, колір, температуру. До них належить клітор, малі статеві губи, вхід у піхву, шийка матки тощо.

Психологи відмічають, що потреба ласки і ніжності з віком у жінок посилюється. Тоді як у чоловіків такої прямої залежності між віком і способом еротичної поведінки немає. Особливо це помітно в сфері сімейних стосунків: чоловік звикає до жінки і ...фактично, разом з новизною, вона втрачає для нього сексуальну привабливість, гос­троту відчуттів. Тому різко знижується потреба дотикатися до дружи­ни при кожній нагоді, цілувати її, гладити, стискати руку, милуватися кожним її жестом чи платтям. Дружина, не розуміючи цього, обра­жається, вередує, починає “діставати” чоловіка, виражає сумнів у його любові тощо.

Неодмінною запорукою гармонійних сексуальних стосунків у шлюбі є здатність до співробітництва, що базується на розумінні психологічних і фізіологічних особливостей подружжя. При гармонійних інтимних стосунках жінка знаходить спосіб делікатно спрямувати ласки чоловіка, допомогти йому зорієнтуватися в “індивідуальній топографії” її ерогенних зон, способах і тривалості їх оптимальної стимуляції. Тому в подружньому житті ласки мають бути настільки інтимними, наскільки це необхідно хоч би одному з партнерів для отримання задоволення.

Ті чи інші зони тіла виявляються ерогенними лише в ситуації ерогенного настрою, душевного прагнення до близькості. Найсиль­ніша “ерогенна зона”, що бере на себе функції диригента в музиці близькості, це – душа. Без глибокого душевного єднання статеве збли­ження не приносить повного морального і фізичного задоволення. Тільки “пізнання” душі один одного приносить закоханим істинне щастя.

При позитивній емоційній настроєності вплив на ерогенні зони швидко веде до статевого збудження. Оптимальна тривалість підго­товки до статевого акту залежить від індивідуальних особливостей жінки. Для одних жінок достатньо 2-3 хвилин, для інших – 10-15 хвилин. Краще, коли жінка дасть зрозуміти чоловікові, коли вона відчує себе достатньо підготовленою, щоб від ласк перейти до стате­вого акту. Слід знати, що тривале затягування підготовки до близь­кості може призвести до зниження статевого збудження. Починати статевий акт треба лише тоді, коли на поверхні великих статевих губ з’являться слизькі виділення. Ефективність ласки залежить від того, як жінка ставиться до чоловіка, як він ставиться до неї (причому не тільки під час сексуальних ігор), як доглядає за нею. Чим з більшою любов’ю він до неї ставиться, тим більша її віддача в статевому відношенні.

Статеве спілкування без душевного настрою з кохання без натхнення швидко перетворюється в буденну і навіть малопривабливу дію. "Якщо чоловік не може вплинути на душевний світ жінки, на її настрій, то і тіло її не пробудиться”.Коханий, яким вона захоплюється як особистістю, приносить їй справжню фізичну радість і повноту задоволення, не дивлячись на його слабкі статеві здібності. Чоловік із сильною потенцією завжди впевнений у своєму успіху, не зважаючи на психологічну підготовленість жінки до фізичного збли­ження, спішить реалізувати свою чуттєву потребу і… програє. Чоловік із слабкою потенцією такої впевненості не має. Тому він не спішить. Він ласкавий, турботливий, уважний. І якщо відбувається зближення, то у жінки цей психічний компонент викликає потужний акорд компоненту чуттєвого.

Важливим у подружньому сексі є вміння підтримувати свого партнера, забезпечувати йому впевненість. Підкреслення того, що вам подобається, може бути більш дієвим, ніж скарги на те, що вам не до душі. Слід пам’ятати, що пряма критика майже завжди згубна. Краще буде, якщо можна описати партнерові свої відчуття, ніж шукати по­милки в його сексуальних діях. Слід бути точним у викладі своїх уста­новок, приймати несловесні натяки, помічаючи, що саме партнер ро­бить для вас. Можна допустити, що якщо він робить щось виняткове, то йому хотілося б від вас того ж. Для багатьох людей такі натяки – найпростіший спосіб, що дає змогу орієнтуватись у сексуальних домінантах партнера. Жінки, які хочуть добра своїм чоловікам, повин­ні говорити їм: “Ти найкращий у світі, мені було так добре”. Це може стимулювати будь-якого чоловіка, є визнанням його чоловічих достоїнств.

Багато хто з чоловіків недооцінює епілогу в інтимних стосун­ках. Жінка повинна “плавно” вийти з близькості. Якщо трапляється, що її швидко виводять з даного стану, у неї починається депресія, незадоволеність, відчуття постійного “недодавання” чогось головного. Ось чому чоловіки повинні пам’ятати, що заключні ласки так само необхідні, як і попередні. Не треба якихось надмірностей, але обійми і декілька ласкавих слів дуже суттєві. Ніколи не слід відвертатись і відразу засинати. Не слід відразу зіскакувати з ліжка і негайно одягатись (тим більше сідати за друкарську машинку). Бальзак писав: “Чоловік ніколи не має права заснути першим…”

Після еякуляції у чоловіка відбувається різке зниження нервової напруги і настає стадія незбудливості. До того ж ця стадія поділяється на дві частини: період цілковитої незбудливості і період відносної незбудливості. У період цілковитої незбудливості ніякі витончені пес­тощі ні від якого (навіть найбажанішого!) партнера не спроможні стимулювати чоловіка для повторного акту. Більше того, дотики до геніталій у цей період не тільки не приносять чоловікові задоволення, але й викликають неприємні відчуття, а часом і біль. Оцим і характе­ризується період цілковитої незбудливості. Згодом настає період дру­гий – незбудливості відносної. У цей час під впливом якихось неспо­діваних пестощів або подразників, під впливом емоційної новизни... чоловік може виявитися готовим до повторного акту. Але для цього потрібні нетрадиційні умови. Втім, у деяких чоловіків юнацького віку стадія незбудливості буває практично непомітною, коли вони здатні проводити повторний коїтус мало не відразу після першого. Однак це спостерігається рідко і у вельми обмеженого кола чоловіків. Все це слід пам’ятати жінкам, особливо молодим.

Існує поняття “діапазон прийнятності”, яке включає в себе ерогенні зони (основні й другорядні) і спосіб впливу на них, позу статевої близькості, умови, в яких відбувається близькість, поведінку під час близькості, інтенсивність статевого життя та ін. Діапазон буває повним, якщо подружжя живе за принципом “Весь твій, вся твоя”, при цьому дружина дозволяє чоловікові торкатися всіх її ерогенних зон, що протягом короткого часу викликає інтенсивне статеве збудження її і готовність до зближення, іобмеженим, коли жінка, рідше чоловік, вважають, що поцілунок у губи – межа допустимого. Для успішного статевого життя подружжя не повинно виходити за межі діапазону прийнятності один одного. Це означає, що в період ласк перед стате­вим актом не слід впливати на ті ерогенні зони, дотик до яких непри­ємний або викликає негативні емоції, не можна практикувати форми коїтусу, які неприємні комусь одному. З. Шнабль зробив правильний висновок: “Вирішальним для визначення статевої дії як нормальної чи ненормальної є не метод, яким користуються партнери, а мотив і результат”. Питання стоїть так: чи може статева дія принести обом насолоду, радість, щастя і любов, зміцнити зв’язок і сприяти підне­сенню почуттів? Якщо відповідь позитивна, то в якій би формі не здійснювався статевий акт, він є нормальним.

Зрозуміло, знати різні манери фізичного кохання необхідно з медичної, психологічної і моральної точки зору. Є способи, що обезбо­люють перетворення дівчини в жінку, є такі, що категорично забо­ронені при вагітності, а є такі, що шкодять жінці. Одні способи до­помагають тим, хто ослаблений після хвороби, інші зм’якшують нерів­ність в габаритах тіла, треті – вирівнюють нерівність темпераментів.

Діапазон прийнятності не залишається завжди незмінним. Час і подружній досвід розширюють його, що, безумовно, допомагає становленню і збереженню сексуальної гармонії подружжя. Перших ніжних поглядів, посмішок, потиску рук швидко стає мало для закоханих. Потім поцілунки, обійми поступово спричиняють більш інтимні ласки шиї, грудей, сосків. Але все-таки у більшості випадків чоловік і жінка вступають у шлюб з різним діапазоном прийнятності. У чоловіків він значно ширший, тому вони допускають і проявляють більшу свободу дій в ерогенній грі при підготовці до близькості, у виборі поз при статевому акті тощо. Жінки ж дуже рідко вільно й правильно сприймають все, що йде від коханого і кохаючого чоловіка. Частіше йому доводиться поступово протягом тривалого часу розши­рювати діапазон прийнятності дружини до свого власного. Слід знати, що у кожної жінки своє уявлення про норму, що визначає рівень її сексуальної розкутості. Допомогти жінці подолати цей бар’єр – основне завдання її партнера.

Знання “техніки сексу” – не гурманство, а гуманність; однома­нітність – риса саме тваринного сексу, різноманітність доступна тільки людині, і вона насичує сімейне життя новими радощами, зв’язує близьких людей новими узами, допомагає їхньому здоров’ю, збільшує щастя. Але не слід захоплюватись нескінченним експериментуванням у пошуках поз. Яким би не було положення тіл під час зближення, воно само собою не є гарантією успіху. Головне – це повний душевний контакт між партнерами, змагання за те, щоб принести один одному якомога більше задоволення.

Часто постає питання часу інтимної близькості. Корисно пам’я­тати, що саме вранці у чоловіка в крові найвищий вміст статевих гормонів, і у більшості під ранок виникає спонтанна ерекція. Звичайно, не завжди ранкові години зручні для любовної гри (дефіцит часу, підготовка до роботи, туалет тощо), але у вихідні дні немає підстав для відмови від ранкового “моціону”. На жаль, жінки не розуміють цього і відмовляють чоловікам у близькості.

Говорячи про частоту і ритм статевих стосунків, варто згадати “золоте правило”, сформульоване ще в Стародавній Індії: статеві контакти повинні здійснюватись так часто, як цього хочеться жінці і можливо для чоловіка. Чим регулярніше і частіше задовольняється якась потреба, тим менш інтенсивно проходить переживання, тим далі відходимо від щастя. Трапляється, що статева потреба зростає в період утримання. Чим довше чекання задоволення, тим радіснішою є хвилина цього задоволення.

Інтимне життя людини і статева діяльність зокрема пов’язані з великою затратою енергії. Жоден фізіологічний процес за такий малий проміжок часу не викликає такого сильного напруження і наступного розслаблення організму. У статевому акті беруть пряму чи опосередко­вану участь практично всі органи й фізіологічні системи (нервова, серцево-судинна, дихальна, м’язева тощо). При цьому варто знати й те, що чоловік витрачає енергії значно більше, ніж жінка. Для відновлення енергетичних затрат необхідно забезпечити здоровий режим харчуван­ня. Спостережлива і уважна дружина з розумінням ставитиметься до цього питання.

Однією з найскладніших проблем інтимного спілкування є форма вираження небажання близькості. Необхідно, щоб партнер не відчував себе приниженим чи відкинутим, а, отже, й ображеним. Звичайно, право на відмову мають обидва партнери (через різні, але серйозні обставини). Мало сказати “Мені не хочеться” чи “Болить голова”, треба пояснити. По-друге, відмовляти треба делікатно. По-третє, не слід перетворювати відмову у виховний засіб чи засіб досягнення якихось позасексуальних цілей. Це принижує чоловіка, сприяє сексуальному згасанню. Жінка ж, навчившись “торгувати сексом”, вже чекає підпорядкування чоловіка; будь-які прояви неслух­няності викликають у неї негативні емоції, що пригнічують її сексу­альність. Отже, не можна вдаватись до відмови як засобу наполягати на своєму, виграти суперечку чи отримати подарунок, не можна секс використовувати як зброю, торгувати ним. По-четверте, зловживання відмовою шкідливе. Між інтенсивністю статевого життя і тривалістю статевого акту існує пряма залежність. Чим більш активне подружжя, тим тривалішим є коїтус. Утримання поглиблює погане самопочуття, знижує загальний тонус, підштовхує до пошуків іншого партнера.

Важливою запорукою гармонійного шлюбу є відповідність сек.­суальності, сексуальних потреб одного можливостям іншого, суміщен­ня сексуальних циклів партнерів. Якщо на початку подружнього життя потрібні зусилля партнерів для такого суміщення, то з часом, при бажанні, досягається досить висока синхронізація і всередині циклу, і в сексуальному житті в цілому. Тому, розпочавши інтимне життя, партнери повинні вивчити сексуальний цикл один одного. Особливо ця порада стосується жінок, які повинні намагатись не порушувати цикл чоловіка. Оргазм, як відомо, у більшості пар наступає неодночасно (див. рис. 8).

Інтервал АВ психосексологи називають “інтервалом людяно­сті”. Якщо чоловік, ласкаючи жінку, думає насамперед про неї, він зуміє разом з нею приблизити, злити обидва піки воєдино, і тоді обидвоє отримають найбільшу насолоду, людську радість. Цей інтервал здатний подолати лише той чоловік, який розуміє істинне співвідношення цінностей у світі.

Щоб досягти оргазму одночасно з дружиною, у чоловіка є два шляхи. Перший – затримати оргазм, що, на жаль, не може зробити більшість чоловіків (припинення фрикцій, абстрагування від сексу­альних думок). Це буває шкідливо для чоловіка, бо викликає застійні явища в статевих органах. Другий шлях – прелюдією кохання, ласками підвести жінку до стану найвищого статевого збудження до початку інтимної близькості. Саме другий шлях найбільш фізіологічний, і його треба притримуватися. Чоловік повинен навчитися керувати собою під час інтимного зближення так, щоб його оргазм у часі співпадав з оргазмом дружини. Тобто слід себе стримувати, а її стимулювати так, щоб на момент статевого акту їхнє сексуальне збудження перебувало на однаковому рівні. Разом з тим, жінці треба уникати додаткової стимуляції у чоловіка найбільш чутливої частини статевого члена. Чоловік повинен запам’ятати й те, що залози добре збудженої жінки виділяють значно більше змазки, і при коїтусі подразнення головки статевого члена буде меншим. Чоловік повинен навчитись своєчас­но припиняти фрикції, регулювати дихання. Таким чином, елементом сексуальної культури є “приручення статевих органів”, вміння отри­мувати з них стільки чуттєвої насолоди, скільки потрібно, вміння регулювати свої почуття.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3