Проблемне завдання для студентів

На основі праці В Кравця [1995, 126-145] простежте зростання різних видів сумісності подружжя залежно від змістовного боку цієї інтегральної властивості як у горизон­тальній, так і висхідній площині.

Соціальна сумісність – це сумісність світоглядів, ідеалів, цін­ність орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових прагнень людей. Виявляється, що саме тут є свої жорстокі закони: справжнє кохання і щасливий шлюбний союз неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі й плани, життєву спрямованість. Якщо психологічні і біологічні сторони можуть поєднуватися, гармонувати як при їх тотожності у різних людей, так і при їх протилежності, то соціальна сумісність вимагає тотожності людей. Наприклад, слабохарактерна людина може затишно почувати себе в сім’ї і з вольовим партнером, і з таким же слабохарактерним – в залежності від інших його даних. Але дуже важко нормальній людині втримати в сім’ї більш чи менш тривале сусідство з міщанином, обивателем, хабарником. Коли ж із важливих соціальних, світоглядних питань між членами сім’ї виникають істотні розбіжності, то це призводить до їхньої соціальної несумісності.

Єдність поглядів подружжя, їхніх життєвих планів та ціннісних орієнтацій значною мірою залежить від того, як вони й після одруження продовжують духовно збагачуватися, підвищувати свій ідейний та загальноосвітній рівень.

Слід визначити, що неспівпадання зі змістом основних ціннос­тей у сім’ях зустрічається не так часто. Частіше сумісність (чи несуміс­ність) проявляється в оцінці цих цінностей, їх ієрархії: що є головним, що другорядним в житті сім’ї, що добре, сприятливе, а що – ні. Як правило, при неспівпаданні оцінки цінностей суперечності між шлюб­ними партнерами виникають найчастіше з незначних приводів, зовнішньо нейтральних до життя сім’ї чи взаємин у ній.

Іншим випадком прояву сумісності (чи несумісності) цього виду є різний ступінь співпадання поглядів на способи досягнення тих чи інших цілей: які способи вважати прийнятними, гідними, а які – ні. Уміння з “кимось” домовитись, щось пообіцяти, завести “потрібні” знайомства, здатність “дістати” дефіцитні речі – все це ті “засоби”, з приводу яких може виникнути в сім’ї стійке неспівпадання, несу­місність. Причинами виникнення соціальної несумісності часто є відмінності в освіті, віці, загальному культурному рівні подружжя.

Фізіологічна сумісність – це, перш за все, сексуальна суміс­ність: відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного шлюбного партнера можливостям і потребам іншого. Деякі молоді люди щиро переконані в тому, що цей вид сумісності є найголовнішим. Ця переконаність призводить до виникнення життєвих “теорій” так званого пробного шлюбу, тобто до намагання перевірити фізичні особливості свого обранця до весілля. Але доведеться розчарувати таких “теоретиків”: фізіологічну несумісність “пробні” стосунки, як правило, не виявляють, бо різні потреби в статевому спілкуванні, неоднакова витривалість партнерів і їхня фригідність чи нефригід­ність на перших етапах інтимних взаємин згладжуються, а починають проявлятися значно пізніше, в подружньому житті. Можна твердо сказати, що переважна більшість випадків фізіологічної несумісності молодят залежить від їхньої культури й особливостей характеру (тактовний чи грубий, охайний чи неохайний, егоїст чи ні), а тому сам по-собі цей вид сумісності відіграє другорядну роль у шлюбних відносинах і обранні супутника життя.

Психологічна сумісність– це сумісність темпераментів, харак­терів, емоційно-вольових особливостей людей. Одна людина, примі­ром, постійно прагне до спілкування, підтримки, схвалення її дій чи поведінки іншими людьми і тому важко переносить самотність. Інша, навпаки, схильна більше до замкнутості, постійно відчуває напруже­ність у присутності навіть товаришів по роботі чи навчанні. Бувають люди життєрадісні, товариські, поступливі, а бувають запальні, непри­миренні до будь-яких незручностей у житті. Один легко вступає у суперечку і так само легко забуває про неї, інший кожну дрібницю глибоко і довго пережовує в собі, не може забути жодної образи, нагромаджує їх і постійно картає себе. Одна людина завжди шукає сильних вражень, веселощів, любить верховодити у будь-якій компа­нії, інша – спокійна, стримана, сором’язлива, невпевнена в собі, повільна і неговірка.

Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей харак­теру, темпераменту, розуму, звичок і потреб. Психологічна сумісність ґрунтується також на взаємній повазі, симпатії, дружбі, коханні, на єдності поглядів і уявлень, на взаємній комплексній оцінці способу думок, поведінки, намірів і бажань шлюбних партнерів. Поняття психологічної сумісності включає в себе і здатність психологічної адаптації до іншої людини.

У реальному житті часто виникають складні ситуації (конфлікт­ні, драматичні, навіть трагічні). Психологічно сумісне подружжя зна­ходить оперативні й оптимальні шляхи, як впоратися з такими ситуа­ціями. А от психологічно слабо сумісне подружжя нерідко пасує перед життєвими труднощами, сімейними розладами, які їм здаються не­поборними.

Говорячи про взаєморозуміння в повсякденному спілкуванні, треба підкреслити, що мало відчувати тотожні почуття в якій-небудь ситуації, потрібне ще співпадання способів їх вираження. І ще одна надзвичайно важлива риса психологічної сумісності – здатність своєю ракцією нібито продовжувати реакцію партнера, довільно вловлюючи її характер і розвиваючи. Саме ця властивість і є однією з найважли­віших складових частин психологічної пластичності. Практика пока­зує: більшість подружніх проблем викликано психологічною глухо­тою, нездатністю зрозуміти свого супутника.

Ієрархічні рівні подружньої сумісності можна розглядати і дещо інакше, так би мовити, знизу догори. Тоді висхідним, першим рівнем подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності, індивідуальної психомоторики. Висока психомоторна сумісність до­помагає досягти оптимальної спрацьованості пари (у такого подружжя все горить у руках, все виходить швидко, до ладу; такий рівень суміс­ності – щаслива випадковість). Нижча спрацьованість у таєї пари, де індивідальні показники контрастні: в одного партнера високі, в дру­гого – низькі. Їхні спроби практичної взаємодії будуть переважно асинхронними, неспівпадаючими. Один весь час буде начебто по­спішати, а другий відставати. Їхнє сприйняття один одного також буде неадекватним, оскільки той, хто відстає, весь час дорікатиме: “Куди ти поспішаєш?!”, а другий роздратовано відповідатиме: “Швидше”.

Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якоїсь розбіжності, що певною мірою дратує подружжя, викликає невдоволеність один одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидвоє мають низькі показники психомо­торної активності. У них усе ніби валиться з рук, не виходить спільна діяльність, вони все роблять невдало, метушаться, заважають один одному, як слід не знають, хто і що має робити. Словом, у практичних сімейних справах вони – невдахи. Але об’єктивна задоволеність їх од­не одним вища, ніж у контрастної пари. Може, тому, що тут жоден не претендує на лідерство і обидвоє навчилися миритися зі взаємною непрактичністю.

Другий рівень сумісноcті – характерологічний. Для даного рівня дуже важлива доповнюваність характерів, відсутність яскраво вираже­них рис характеру, які при взаємодії призводили б до зіткнення. Оскільки характер – явище психологічне, можливість його свідомого розвитку і корекції досить значна. Якщо, скажімо, чоловік – людина рішуча, наполеглива, вольова, завжди наполягає на своєму, то він постійно претендуватиме на характерологічне лідерство, на практичне керівництво сімейними справами. Для досягнення характерологічної сумісності жінці у даному випадку потрібно свідомо обрати позицію послідовника. Тоді сімейна взаємодія значно полегшується, оскільки один із партнерів демонструє прагнення співпрацювати, брати на себе значну частину роботи.

Наступний рівень сумісності подружжя – інтелектуальний.Він передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення. Мета сумісності на цій стадії – взаєморозуміння. І тут найважливіше не стільки знання чи рівень ерудиції шлюбних партне­рів, скільки їхня спроможність зрозуміти свою “половину” у всій своє­рідності їхніх індивідуальних особливостей. Процес взаєморозуміння передбачає відсутність смислових бар’єрів у подружжя, оскільки бу­вають такі ситуації, що одне й те ж явище кожен із них сприймає по-своєму, причому досить різно. А постійне взаємонерозуміння, нездат­ність збагнути духовну сутність свого чоловіка (своєї дружини) ство­рюють ситуацію, коли кожен немовби розмовляє іншою мовою, де зовсім не збігаються смислові акценти. Якщо характерологічна несу­місність розладнує поведінкову взаємодію, то інтелектуальна несуміс­ність породжує болісно-прикре відчуття духовного дискомфорту, пси­хологічної відчуженості партнера. Людина з високорозвиненим інте­лектуально-духовними потребами найбільше прагне саме до інтелек­туальної сумісності. Вона може вибачити своїй “половині” безгоспо­дарність, відсутність витонченої кулінарної майстерності, але розумо­ву вузькість, духовну обмеженість сприйматиме як величезну пере­шкоду щасливому сімейному життю.

І, нарешті, вищий рівень сумісності – духовний,де особливе зна­чення має моральна і світоглядна сумісність (зіткнення споживацької і творчої життєвої орієнтації, як правило, непримиренне). Для досяг­нення духовної сумісності необхідне узгодження шкали цінностей, сві­тоглядних, життєвих орієнтацій кожного з подружжя. Психологи нази­вають цеціннісно-орієнтаційною єдністю.Вона – найважливіший по­казник сімейної згоди. Багаторівнева структура подружніх стосунків потребує сумісності на кожному з рівнів сімейної взаємодії. У реаль­них стосунках часто буває, що на одному рівні подружжя сумісне, а на іншому – ні. Кожен з рівнів несумісності вносить дисонанс у подружнє життя.

Прагнучи до відповідного рівня сумісності, треба ясно усвідом­лювати, що чим вищий рівень сумісності, тим більше у подружжя можливостей регулювати розбіжності, поступово, крок за кроком привчаючись відчувати в унісон один одного. Особливо великі зусилля треба докладати до тих сфер або аспектів подружніх стосунків, де виникають дисонанси, невідповідності, зіткнення.