Тема 1. Структура й типи сучасної сім’ї

Сім’я як первинний осередок суспільства і складне утворення стає об’єктом вивчення різних галузей наук та різних підрозділів однієї з конкретних наукових галузей. Визна­чальною є та ситуація, коли предметом вивчення стає сім’я як соціальний інститут, мала група і система взаємовідносин.

Існує чимало дефініцій поняття “сім’я”. Згідно з визна­ченням М. Соловйова, “сім’я – мала соціальна група (осередок) суспільства, найважливіша форма організації власного побуту, заснована на подружньому союзі та родинних зв’язках, тобто відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами, та іншими родичами, які проживають разом і ведуть спільне господарство” [1981, 6].

Серед визначень сім’ї, побудованих за категоріями сімей­них відносин, виділяється визначення, дане А. Харчевим: сім’я – це “історично конкретна система взаємовідносин подружжя, батьків і дітей, як малої групи, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною мо­ральною відповідальністю, соціальна необхідність в якій зумов­лена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення” [1979, 75].

А. Антонов визначає сім’ю “як спільність людей, яка базується на єдиній загальносімейній діяльності і пов’язана узами подружності – батьківства – спорідненості, яка здійснює відтворення населення і спадкоємність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку існування членів сім’ї”. „Ядерною” структурою у цьому соціологічному варіанті виступає нуклеарна сім’я, представлена у триєдності відносин подружності – батьківства – спорідненості. Випадання однієї із цих ланок, за Антоновим, характеризує фрагментарність сімей­них груп, які в повному змісті цього слова не є сім’ями [Антонов А., Медков В., 1996, 66; Шнейдер Л., 2000, 47].

Неважко побачити у цих чітко структурованих дефініціях і їх слабкі сторони (обмеження сімейних взаємовідносин тільки до шлюбних та батьківсько-дитячих; протиставлення шлюбних та родинних взаємин, ігнорування сутності сімейних відносин в окремих малих родинних групах – подружній парі без дітей, розлученій парі, позашлюбній сім’ї тощо).

Аналіз сімейної структури з різнобічних аспектів здійсню­ється через взаємовідносини батьків і дітей – базові відносини сучасної нуклеарної сім’ї. Сутнiсною ознакою сiм`ї є, насам­перед, вiдношення. Як пiдкреслюють філософи, у врахуваннi суттєвих вiдносин полягає найбiльш точне вiдображення об’єктивної реальностi у поняттi [Свідерський В., 1983, 25]. Не випадково на перший план висувається системний характер внутрiшнiх сiмейних вiдносин та їх взаємозв`язок з суспiль­ством [Харчев А., 1987, 25, 26 та ін.]. Це визнання виходить з позицiї про те, що сiм`я – це первинний осередок, в якому iндивiд усвiдомлює себе як особистiсть та готується до включення в систему суспiльних вiдносин. Отже, сутнiсть сiм`ї полягає у вiдносинах мiж її членами.

Що необхідно розумiти пiд сiмейними вiдносинами? Загальнофiлософське розумiння “вiдносин” означає “особливу, опосередковану залежнiсть чи взаємозалежнiсть станiв, властивостей, зв`язкiв i стосункiв на основi руху матерiї та його атрибутiв” [Свідерський В., 1983, 22]. Згідно з теоретичними положеннями вчених, обов`язковими компонентами вiдносин, їх структури є: 1) об`єкти вiдносин; 2) власне вiдносини цих об`єктiв; 3) основа вiдносин; 4) матерiальний фон вiдносин; 5) результат вiдносин [Там само, 30, 37].

На цiй основi розглянемо реальний характер вiдносин у сiм`ї. Здійснений аналіз їх структурних елементів дозволяє виділити (див табл. 1):

- об`єкти вiдносин (члени сiм`ї – спiльно проживаючi, тимчасово вiдсутнi, колишнi, майбутнi, померлi);

- вiдносини об`єктiв (взаємозв`язок, взаємозалежнiсть кон­кретних членiв сiм`ї – родинна, генетична, юридична, нормальна);

- основу вiдносин (ядро сiм`ї, що базується на вiдносинах шлюбу, кровної спорiдненостi, усиновлення (удочерiння), опiки,