Результати сформованості правової культури сім’янина

N = 1410 чол.

Категорія опитуваних	Рівень
	Високий		Середній		Низький		Найнижчий		Разом
	к-сть		к-сть		к-сть		к-сть		к-сть	
Старшо-класники	-	-	80	19,5	230	56,1	100	24,4	410	100
Студенти 5 курсу ПМВР (заочники)	310	60,8	180	35,3	20	3,9	-	-	510	100
Студенти 3 курсу ПМВР (заочники)	80	32,0	160	64,0	10	4,0	-	-	250	100
Студенти 3 курсу (стаціонар) спеціальності ПФІ , РВ	40	16,5	180	75	20	8,5	-	-	240	100

• значною мірою старшокласникам не вдається отри­мувати інформацію з правових проблеми сімейних відносин через відсутність певного змісту цих питань у навчальній про­грамі з основ держави і права, слабку обізнаність з ними самих вчителів, недостатнє опрацювання юридичної літератури тощо.

Становлення демократичної, правової, соціальної держави в Україні потребує суттєвого підвищення правової культури всіх верств населення, неухильного дотримання всіма суб’єктами права вимог законодавства, кваліфікованого його застосування.

Виходячи з розуміння правової культури як цілісної систе­ми (див. хрестоматійний додаток до теми), а також, виділивши три підсистеми цілісної системи правової культури особи: 1) підсистема внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведін­ки особи; 2) підсистема правового ставлення особи до закону і норм права, що проявляється через активну правову діяльність; 3) підсистема правових якостей особи і правової спрямованості особи, – маємо так організувати набуття членами родини право­вої культури, щоб усвідомити головне положення: існує різно­манітність і взаємозв’язок причинних детермінацій усіх трьох підсистем у структурі цілісної системи правової культури особи. Якщо перша підсистема характеризує внутрішню ціннісно-нор­мативну регуляцію поведінки особи й залежить від середовища, в якому формується особистість, насамперед, від сім’ї, соціаль­них груп, де вона спілкується й набуває досвіду, то підсистема правового ставлення особи до закону і норм права, її правові якості формуються в процесі навчання й життєдіяльності.

Засвоєння основ правових знань не повинно бути преро­гативою лише вузького поля фахівців. Усі громадяни України мають право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань, в тому числі й знань правових норм, на яких будується сім’я, визначається правове становище жінки, чоловіка, дитини в сім’ї, суспільстві, державі. Це право залишиться лише заявою, якщо не буде створено дієвих механізмів його впровадження у повсякденне життя. Зокрема, механізми створення правового громадянського суспільства мають передбачати надання право­вих знань усім громадянам у межах програми середньої освіти.

Якщо на першому етапі зовнішні вимоги, виражені в пра­вових нормах, спочатку переводяться у внутрішні установки й переконання особи, то наступний крок – реальна правомірна й соціально-активна поведінка. Причому, це не тільки передача правових знань і формування переконань, але й вироблення в особи активної позиції у правовій сфері, її прагнення до здійс­нення своїх прав та виконання обов’язків, до участі в дотриман­ні законності й збереженні правопорядку. Необхідно здійсню­вати системний і послідовний перехід до правового виховання молоді, формування правової культури громадянина, сім’янина.