1. Аудіювання (читає вчитель)

Цю частину люблять дуже, Бо усе вона назве, Дасть імення золоте.

Мама, мир і Україна,

Сонце, небо, світ, людина,

Звуки, букви, слово, мова -

Ось частина ця чудова!

Хто? Сестричка, ненька, батько,

Пташка, білочка, зайчатко...

Що? Земля, ріка, діброва,

Книжка, зошит, ручка, школа...

—    Про що цей вірш?

– Яка частина мови в ньому згадана?

1. Демонструється виділена частина вірша

Поміркуйте, за якими ознаками виділені слова віднесені до іменників.

2. Знайдіть з-поміж поданих груп слів іменники.

- Знайдіть іменники.

- Доведіть, що це іменники. Працьовитий, праця, працювати. Синь, посинів, синька, синьоокий. Мудра, намудрував, мудрець. Читання, прочитав, читанка.

Висновок. Іменники можуть мати, крім значення предметності, ще й значення ознаки чи дії, але при цьому відповідати на питання що?.

16. Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами).

У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.

Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.

Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

Називний – питання до нього хто? що?

Родовий » кого? чого?

Давальний » кому? чому?

Знахідний » кого? що?

Орудний » ким? чим?

Місцевий » на кому? на чому?

/Клична форма/ »

Не змінюються за відмінками:

іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;

жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;

російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;

абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;

складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше,формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичокправопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словникаучнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.Ці завдання розв'язуються не ізольовано, а у взаємозв'язку.Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивченняцієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалудля узагальнення знань про іменник як частину мови.Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бутицілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовністьознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих наформування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їхнаписання. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник»складається з кількох етапів. Перший – підготовчий, який збігається зперіодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття«іменник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвитокуміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів,фруктів, транспорту тощо).Другий етап формування поняття «іменник» передбачає ознайомленняучнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням(відповідають на питання

хто? що?

, називають предмети) й закріплення їх утерміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступеняузагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.Третій етап полягає у поглибленні знань про смислове значенняіменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви. Четвертий етап передбачає формування уміння відмінювати іменники,свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильнописати відмінкові закінчення.

17. Прикметник як частина мови. Розряди прикметника. Ступені порівняння якісних прикметників. Відмінювання прикметників. Система вивчення прикметника в початковій школі. Моделювання структури уроку вивчення прикметника в 3 класі.

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо, або через зв’язки з іншими предметами. відповідає на питанняякий? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

З лексичної точки зору означає ознаку. Граматична спільність має рід, число, відмінок, але залежний від іменника і синтаксично є означенням, рідше присудком. Якісні мають ступені порівняння є вищий (проста і складена форма); і найвищий ( проста і складена форма).

Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:

• якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистість

• відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій:вступний тест, прикордонний пост;

• присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушник, Мартин зошит.

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:

золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний);

срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);

лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (якісний);

зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний).

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника:найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

Відмінювання прикметників з основою на м'який приголосний

Відмінок	Однина			Множина
	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
Н.	осінн-ій	осінн-я	осінн-є	осінн-і
Р.	осіннь-ого	осіннь-ої	осіннь-ого	осінн-іх
Д.	осіннь-ому	осінн-ій	осіннь-ому	осінн-ім
З.	осінн-ій,-ого	осінн-ю	осінн-є	осінн-і,іх
О.	осінн-ім	осіннь-ою	осінн-ім	осінн-іми
М.	осіннь-ому,-ім	осінн-ій	осіннь-ому,-ім	осінн-іх

Відмінювання прикметників з основою на [j]

Відмінок	Однина			Множина
	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
Н.	безкра-їй	безкра-я	безкра-є	безкра-ї
Р.	безкрай-ого	безкрай-ої	безкрай-ого	безкра-їх
Д.	безкрай-ому	безкра-їй	безкрай-ому	безкра-їм
З.	безкра-їй,-ого	безкра-ю	безкра-є	безкра-ї,їх
О.	безкра-їм	безкрай-ою	безкра-їм	безкра-їми
М.	безкрай-ому,-їм	безкра-їй	безкрай-ому,-їм	безкра-їх

За особливим зразком відмінюються складні прикметники, другою частиною яких є -лиций:

Відмінювання прикметників на -лиций

Відмінок	Однина			Множина
	чол.р.	жін.р.	сер.р.
Н.	білолиц-ий	білолиц-я	білолиц-е	білолиц-і
Р.	білолиць-ого	білолиць-ої	білолиць-ого	білолиц-их
Д.	білолиць-ому	білолиц-ій	білолиць-ому	білолиц-им
З.	білолиц-ий,-ого	білолиц-ю	білолиц-е	білолиц-і,-их
О.	білолиць-ому	білолиць-ою	білолиц-им	білолиц-ими
М.	білолиць-ому,-їм	білолиц-ій	білолиць-ому,-ім	білолиц-их

 Зміст та завдання методики вивчення прикметника в початковій школі  Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і пасивному мовленні.  Учні повинні засвоїти, що прикметник:  -                     називає ознаку предмета,  -                     залежить від іменника,  -                     відповідає на запитання який? Яка? Яке?  -                     робить мовлення більш точним, емоційним і багатим. 

Вивчення прикметника здійснюється поступово. 

Система родить лад вивченим темам «Прикметники» – це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні. 

Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна «прикметник»). У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками «один, багато», (без уживання термінів «однина – множина»). 

У 3 класі розглядається зв’язок іменників з прикметниками, вводиться терміни «однина – множина», формується поняття змінювання прикметників. 

За родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині. Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично (без уживання термінів) знайомляться з прикметниками твердої і м’якої групи . 

Формування загального поняття про прикметники 

Підготовка до усвідомлення поняття «прикметник» починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак кольору, смаку, розміру, призначення. 

Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановою відповідних питань: олівець (який?) червоний, чашка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове. 

Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника у реченні. З цією метою учитель організовує спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність, яскравість опису забезпечення вживання прикметників. 

Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника. 

Подальша робота над застосуванням загального значення прикметника здійснюється шляхом збагачення словника учнів якісними відносними і присвійними прикметниками (без уживання термінів), спостереження за прямим і переносним значенням прикметників, добору потрібних способів і виробу з ряду синтаксів точного слова. 

Вправи на формування загального поняття про прикметники.  1.                Відгадувати загадки.  На дошці запис: Маю плаття …., …., ….. віти, ….. кору, стан ……. Як я звуся, діти?  Учитель читає запис, значення слова стан і пропонує відгадки, що це. Потім на місці крапок вписує слова зелененьке, гнучкі, ніжні вітри, тоненький. Учні читають загадку і відгадують її. (Маю плаття зелененьке, гнучкі, ніжні віти, білу кору, стан тоненький. Як я звуся, діти? (Береза)).  -                     Які слова допомагають вам згадатись, що це берізка? До якої частини мови належить ці слова.  2.                Гра “Який? Яка? Яке?”.  Вчитель називає слово, яке відповідає на питання хто? або що? Гравці записують і добирають до нього та записують слова, які є назвами ознак, відповідають на питання який? Яка? Яке?  Наприклад: HYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%94%D1%83%D0%B1"дуб старий, високий, гіллястий, товстий, зелений… скільки слів запише гравець – стільки дістає очок.  Знімається по два очка за не правильну відповідь.  3.                Гра “Хто більше?”.  Дається завдання дібрати якнайбільше прикметників, які відповідають на питання який? І в корені слова мають ненаголошений голосний (е) чи (и), який перевіряється наголосом. Перший варіант добирається слова з ненаголошеними (е), а другий з ненаголошеними (и). (Медовий, веселий, весняний, зелений, високий, широкий, глибокий).  4.                На дошці запис.  Вовк сірий. Лис рудий. Зебра смугаста.  Запиши за моделями:  Який? Хто? яка? Хто?.  Назвіть прикметники. На які питання вони відповідають? Що означає? З якими словами зв’язані прикметники?  Назвіть іменники. На які питання вони відповідають?  5.                На дошці запис.  (Що?) порічки (які?) білі, червоні.  (Що?) смородина (яка?) чорна.  Якого кольору бувають порічки? А смородина?  Назвіть прикметник. На які питання вони відповідають? Що означають? З якими словами зв’язані прикметники?  Побудуйте і запишіть розповідне речення з однорідними частинами речення за моделлю.  6.                Гра “Заборонені прикметники”.  Учитель диктує речення. Речення, в яких є прикметники на означення кольору писати не можна.  Виграє той, хто правильно виконає завдання. Для цієї вправи можна використовувати такі речення.  1.                Ви знаєте, як тиша пестить у місячні веселі ночі? 2. Ви знаєте, як сплять старі гаї? 3. Як упав же він з коня та й як білий сніг. 4. На призьбі дід старий - як сон. 5. Мій травень золотий, зелений травню! Мій травню голосний – на всі дороги!  Рід прикметника: чоловічий, жіночий, середній.  Вивчати рід прикметників, учні мають застосувати, що:  -                     прикметники в однині змінюються за родами;  -                     рід прикметника залежить від іменника, з яким прикметник пов’язаний;  -                     прикметники чоловічого роду відповідають на питання який? І мають закінчення – ий (йї);  -                     прикметники жіночого роду відповідають на питання яка? І мають закінчення – а (я);  -                     прикметники середнього роду відповідають на питання яке? І мають закінчення – е (є). 

-                     у множині прикметники за родами не змінюються.  Під час вивчення прикметника слід показати учням, що на відміну від іменників прикметники змінюються за родами і що рід прикметника зумовлюється родом іменника, разом з яким прикметником утворює словосполучення.

УРОК 3 клас

Тема. Загальне поняття про прикметник

Мета. Розширити знання учнів про прикметник і його значення у мовленні; вчити визначати прикметник у реченні; розвивати вміння порівнювати мовні явища; виробляти навички каліграфічного письма; розвивати увагу та спостережливість; збагачувати мовлення учнів. Виховувати любов до рідної мови.

Обладнання. Загадка,малюнок потяга,назви зупинок,картки із завданнями, малюнок “Зимовий ліс”,слова-прикметники.

Урок-подорож

Хід уроку

І.Організаційний момент