3. Речення, його ознаки. Типи речень за метою висловлювання, емоційним насиченням, структурою. Система вивчення речення у початковій школі.

Речення- це мінімальна одиниця мовлення, оформлена за законами певної мови, що є відносно завершеною одиницею спілкування та вираження думки. Речення має такі ознаки:

• Предикативність- це синтаксична категорія, що виражає співвідносність повідомлення з дійсністю. Предикативні відношення виражають ствердження або заперечення дії. Вона становить єдність двох категорій: дієслівної категорії часу та категорії модальності. Носієм предикативності у реченні або головний член речення в односкладному реченні. Предикативність реалізується категорією:

• Часу;

• Способу;

• Виду;

• Особи.

Наприклад у реченні- Дитина читає –форма присудка дієслова- дійсний спосіб; теперішній час виражає дію, що дійсно відбувається у теперішньому часі.

У реченні Дитина не читає- факт дії заперечується часткою не. Отже дія як така не існує, а значить, що в дійсності її нема.

У реченні Дитина могла б читати- форма умовного способу присудка дієслова означає дію можливу з погляду мовця. Предикативність тісно пов’язана з категорією модальності.

2.Модальність - це категорія, що виражає відношення змісту висловлення до дійсності. Ця категорія виявляє себе теж за допомогою присудка, його граматичними формами способу, часу, модальними частками та іншими засобами.

Речення можуть мати реальну модальність ( означають реальну дію: Наші діти підростають, Наші діти підростатимуть, Наші діти виросли).

Типи речень за метою висловлення:

Розповідні- речення містять повідомлення про факти, події, явища: наприклад: Я вперше в Києві. Це місто- прекрасне, як усмішка долі. Розповідні речення дуже різноманітні за змістом і структурою.

У них можуть повідомлятися:

-Реальні події: Місто Помпеї було зруйноване внаслідок вулкану у 79 році нашої доби.

-перераховувати предмети, події, явища: А з очеретів видибала лисичка.

- давати характеристику, опис природи. Основним засобом оформлення розповідних речень є інтонація. Вони вимовляються рівним тоном, на логічно наголошеному слові, тоді тон підвищується, далі йде пауза і у кінці речення тон знижується.

Питальні – речення містять у собі питання, що вимагає відповіді у співрозмовника .

Засобами вираження питання у питальних реченнях є специфічна питальна інтонація, питальні займенники, частки та порядок слів. Слово, що виражає питання стоїть на початку речення.

Типи речення за емоційним насиченням. За ступенем емоційного насичення речення поділяються на 2 типи :

Неокличні речення- це речення, які не мають особливого емоційного насичення. Вони вимовляються звичайною інтонацією, властивою для кожного з типів речень за метою висловлення .

Окличні речення- це розповідні, питальні, спонукальні, бажальні речення, що вимовляються з піднесенням тону для вираження емоцій: почуття радості, захоплення, здивування, страху. Вкінці окличного речення ставиться знак оклику.

Типи речення за структурою поділяються на: прості та складні.

Прості- це речення, що мають у своєму складі один предикативний центр.

Складне- речення , яке має дві і більше предикативних центри і складається з двох і більше частин простих речень.

Просте та складне речення мають ряд відмінних ознак. У простому реченні складовою частиною є член речення і словосполучення . У складному- структурним елементом є ціле речення.

Однак проста частина складного речення називається речення умовно, оскільки хоч і має будову простого речення та насправді у простого компонента відсутня така суттєва ознака, як інтонаційна завершеність- її має ціле складне речення, а не кожна його частина. Всередині простого речення основним є предикативний зв'язок між підметом і присудком, частини складного речення об’єднуються сурядним, підрядним або безсполучниковим зв’язком. Одиницею зв'язного мовлення є речення. Саме воно, як зазначав В.Мельничайко, безпосередньо співвідноситься з процесом мислення і з процесом комунікації: одиниці інших рівнів мовної системи беруть участь у формуванні думки в її комунікативному вираженні тільки через синтаксис. Таким чином, формування поняття простого речення є дуже важливим у курсі вивчення української мови.

Саме поняття речення тісно пов'язане з поняттям словосполучення та синтаксичного зв'язку в реченні. Відомо, що матеріалом, з якого будується речення, є словосполучення. недостатня увага вчителя на уроках формування знань про речення та інші синтаксичні поняття досить часто спричиняє масу грубих помилок як у письмових роботах учнів, так і в їхньому повсякденному мовленні.Таким чином, актуальність даної проблеми полягає в тому, що між вивченням простого речення як одиниці синтаксису і розвитком зв'язного мовлення школярів існує нерозривний зв'язок, а, отже, вивчення простого речення дає можливість формувати навички й уміння правильно виражати, оформляти й висловлювати думки на початковому етапі навчання, а також формувати основу для подальшого вивчення синтаксису в середній школі.