26.Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Монолог. Розвиток діалогічного та монологічного мовлення на уроках рідної мови у початковій школі.

Способи передачі чужого мовлення

Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями(«Про здоров’я людини треба турбуватися в першу чергу», — сказав незнайомець). Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.

Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора супроводжують репліку, якщо не зрозуміло, кому належить пряма мова.

Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення. До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: (Пор.: «Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).

Монолог – тривала мова однієї особи, звернена до самої себе, до інших осіб.

Робота над діалогом починається в добукварний період на уроках рідної мови. Вчимо дітей складати діалог за готовим текстом на основі прослуханих казок.

За сюжетним малюнком та описаною ситуацією вчимо складати діалог за допомогою демонстраційного діалогу.

Послідовність роботи над діалогом

Робота в парах 2-3 хвилини.

Заслуховування 3х – 4х пар.

Вибір кращого діалогу. 8-10 хв.

Заучування напам'ять реплік кращого діалогу (хором).

Розігрування діалогу біля дошки.

Види діалогів

1 клас: а) питання - відповідь - прохання - відповідь

2 клас: а) питання - відповідь - реакція на відповідь;

б) ствердження - питання - відповідь

3 клас: а) питання - відповідь - друге питання – відповідь;

б) питання - відповідь - зустрічне питання – відповідь;

в) ствердження (прохання) питання - відповідь - реакція на відповідь

4клас: а) ствердження (прохання) - заперечення - запитання - відповідь;

б) пропозиція - запитання - роз'яснення - заперечення - згода (рівень дискусії).

Монологічне мовлення (усний переказ, усний твір).

Переказ.

Матеріалом для усного переказу може бути текст-розповідь, опис чи міркування, обсяг якого відповідає програмовим вимогам.

Твір.

На початковому етапі навчання використовується перший підтип мовленнєвих ситуацій. Діти складають найпростіші висловлювання за аналогією до зразка – за наслідуванням.

Другий підтип ситуацій, передбачає вищий ступінь самостійності і творчої активності учнів. Провідною тут є конструктивна діяльність із елементами творчої.

Увиразнюються вони робочими матеріалами, які вміщують:

а) ілюстративний матеріал (малюнок, репродукції картин, кадри діафільму, природні предмети – кетяги калини, горобини, квіти, колоски, гриби тощо);

б) текстовий матеріал – варіанти зачину, кінцівки та опорні словосполучення, за допомогою яких треба розкрити зміст головної частини висловлювання.

27.Звуки як фонетичні одиниці мови. Класифікація голосних і приголосних звуків. Звуковий аналіз на уроках навчання грамоти у початковій школі.

Звук- найменша одиниця мовлення. У довкіллі існує безмежжя звуків і тільки їх невелика частина є такими, що служать засобом спілкування людей. Саме ці звуки вивчають у фонетиці і фонології. Фонетика розглядає кілька типів фонетичних одиниць . Звук найменша одиниця, більша склад. Звук або кілька звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. Склади об’єднуються у слова. Слова поєднуючись між собою творять фрази, а фрази на такти.

Звук- це складне психофізіологічне явище, яке розглядається в трьох аспектах: 1.Фізіолого-артикуляційний- це вивчення звуків з точки зору роботи мовних органів під час їх творення. 2. Акустичний- вивчення звуків з точки зору фізики, тобто , як фізичного явища, яке має силу голосу, тембр голосу, висоту голосу. 3.Лінгвістичний- звуки розглядають з точки зору того, яку функцію вони виконують у процесі спілкування. Звуки у процесі спілкування розглядає фонологія. Одиницею її є фонема. Коли мова йде про класифікації звуків , то мається на увазі вивчення мовних звуків у фізіолого-артикуляційному аспекті. З цієї точки зору варто розглянути роботу мовних органів під час творення звуків. Найважливішою керівною ділянкою під час творення звуків є центральна нервова система (є два мовні центри Верніки і Брока) найбільш характерним є те, що вони творяться під час видихання повітря, яке виходить з легенів.

Артикуляційними органами є язик, губи, зуби, мяке піднебіння, невелика частина звуків, тобто м,н, творяться за участю носової порожнини.

Класифікація голосних звуків в українські мові

1.За місцем творення		2.За способом творення				3.За участю губ
Голосні передньго ряду	Голосні заднього ряду	Голосні високого піднесення		Голосні середнього  піднесення	Голосні низького піднесення	Лабіалізованіголосні	Не Лабіалізованіголосні
[ і] [и] [е]	[а] [о] [у]	[і] [у] [и]	[е] [о]		[а]	[о][у]	[е] [и] [а] [і]

Класифікація приголосних звуків

І.За участю голосу й шуму		ІІ.За місцем творення
Шумні поділяються на дзвінкі і глухі.	Сонорні               [ш] [н] [р] [л] [й] [в]	Губні[б] [п] [в ] [ш] [ф]	Язикові	Глоткові[г]
		Передньязикові  [д] [т] [н] [р] [л] [й] [с] [ц] [дз] [ш] [ч]  [ш] [дж]   Середньо язикові  [й]   Задньоязикові [г] [к] [х]

ІІІ. За способом творення					VІ.За м’якістю
Зімкнені[Б]	Фрикативні[З] [ж] [ш] [в] [ф] [г] [х] [й]	Зімкнено- прохідні[ ш ][н] [р] [л]		Африкати[Дз] [дж] [с] [ц]	М’які[Й][ д] [т] [л] [н]	Пом’якшені[З] [с] [ц] [дз] [ф]	Напівпом’якшені[ Б] [п] [в] [дж] [ш] [ф] [к] [н] [ж] [ч] [ш]
			Шиплячі [ж ] [ч][ш] [дж] Свистячі [с] [ц][дз]

Є такі прийоми звукового аналізу на уроках навчання грамоти в початковій школі:

• Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові (силою голосу або протяжністю вимови), наприклад: сссом, сооом, соммм.

• Домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова з використанням предметного малюнка (показуючи малюнок маку, вчитель говорить : мааа, діти домовляють к.

• Розпізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки, потішки, слова, де він є частотним.

• Називання вчителем слів з однаковим першим звуком, розпізнавання і виділення його учнями (сон, син, сир).

• Зіставлення порівняння складів (слів), які відрізняються одним звуком і виділення цього звука (ла-са; ра-ро; сом-сон; мак-рак; син-сон; син-сім).

• Виділення звука зі слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. (Вчитель каже, що потрібно розпізнати звук, який утворюється губами. Губи міцно стиснені, і струмінь повітря розриває цю перешкоду. Впізнати цей звук у слові зуб).

• Впізнавання певного звука у названих учителем словах, визначення його місця в слові ( на початку, в середині чи в кінці).

• Самостійний добір слів з виучуваним звуком у різних позиціях (на початку, в середині, в кінці) за допомогою предметних малюнків або без них.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти, першокласники набувають таких знань і вмінь:

• правильно вимовляти всі звуки української літературної мови;

• розрізняти на слух та за способом артикуляції голосні і приголосні звуки та тверді й м’які приголосні звуки;

• утворюють злиття будь-якого приголосного (твердого чи м’якого) з усіма голосними звуками;

• називають в слові послідовно всі звуки;

• виконують завдання на фонетичне моделювання та конструювання;