Косигінська реформа

У жовтні 1965 р. союзний уряд, очолюваний О. Косигіним, опублікував два нормативних документи стосовно поліпшення планування та стимулювання ви­робництва та про державне виробниче підприємство. Ухвалені рішення стали стрижнем економічної реформи. Суть нових умов господарювання полягала у розширенні самостійності підприємств, використанні в процесі виробництва економічних важелів (прибутку, ціни, кредиту, госпрозрахунку), матеріальному стимулюванні трудових колективів залежно від результатів їхньої праці. Новації в економіці почали реалізовуватися з січня 1966 року. Реформа припала на восьму п’ятирічку (1966—1970 рр.), принесла позитивні результати. П’ятирічка реформ відзначалася прискоренням темпів і стрімким зростанням ефективності виробництва.

Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон»

Період «Застою»— ретроспективна назва одного з останніх періодів існуваннярадянськоїекономічноїтаполітичноїсистеми (середина 1970 - середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідеромКПРСта головою держави -М. С. Горбачовиму другій половині 1980-х років.

Перебудо́ва(рос.перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися вСРСРу1985—1991роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зіСШАта демократичними країнамиЗахідної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію владиКПРСі розпадСРСР.

Тема 13.Формування основ ринкового господарства і концепцій економічного розвитку України на межі 20-21ст.

План семінарського заняття

1. Стан економічного потенціалу України на момент проголошення незалежності. Початок формування національної економіки.

2. Радикальні економічні перетворення другої половини 90-х років 20-поч.21ст. та їхні перетворення другої половини.

3. Проблеми формування національної концепції сталого економічного значення України та відображення у сучасних вітчизняних наукових дослідженнях.

Рівень та силу впливу групи політичних передумов на можливість і масштаби, якість та наслідки практики господарювання в економіці конкретної країни можна зокрема охарактеризувати:

1. Наявністю і ступенем привабливості національної економіки для вітчизняних та зарубіжних інвесторів;

2. Наявністю гарантій з боку державної і місцевої влади, що забезпечують прибутковість, поверненість та ліквідність результатів вкладення капіталів у господарство країни, її галузей і регіонів.

До зовнішньополітичних передумов функціонування і розвитку національної економіки необхідно віднести:

1. Відкритість економіки країни

2. Багатовекторність зовнішньої політики

3. Стабільність пріоритетів міжнародного співробітництва та дипломатичних відносин

4. Моніторинг кон'юнктури зовнішніх ринків

Уновітній історії національної економіки при аналізі державної економічної політики та результативності ринкової трансформації виокремлюють такі періоди розвитку:

1. Серпень 1991-1999 рр. - період системної кризи та трансформаційної рецесії, що завершується досягненням економічної стабілізації в країні. Реалізація економічної політики відбувалася на основі неоліберальної концепції та теорії монетаризму;

2. 2000-2008рр. - період макроекономічної стабілізації та відновлюваного економічного зростання, змістом якого є формування базових інститутів власне ринкового типу господарювання з адекватними їм механізмами та інструментами. Утвердилася інституціональна концепція економічного розвитку;

3. З осені 2008 р. - сучасність - українська економіка перебуває у стані рецесії.