Роман Орженцький у своїх творах аналізував:

1. Теорію граничної корисності фундаторів австрійської економічної школи К. Менгера, Ф. Візера і Б. Бем-Баверка. Дав історико-філософське трактування й обґрунтування психологічного напряму в дослідженні економічних явищ, оцінив його переваги перед класичною школою політичної економії;

2.  Поділ благ на споживчі та продуктивні, до наукового обігу ввів поняття "об'єктивна оцінка ціни", або "розцінки", поширив принцип граничної корисності на оцінку витрат виробництва, звернув увагу на взаємозалежність між ціною та витратами на виробництво благ;

3. Цінність і ціну як продукт суб'єктивної оцінки виробників і споживачів та результат дії об'єктивних соціальних факторів, у тому числі обмеженості ресурсів. Наголошував, що соціальні фактори створюють значні обмеження поведінки індивіда, в результаті цінність і ціна формуються не на особистих, а на суспільних оцінках корисності благ.

1. Продовжував традиції київської суб'єктивно-психологічної школи в політичній економії

2. О. Білімовича вважають зачинателем "математично? течи українського маржиналізму

3. Оцінював ідеї австрійської школи граничної корисності як аргументоване заперечення висновків марксистського економічного вчення щодо поглядів на трудову вартість, додатковий продукт, двоїстий характер праці, робочу силу як товар, капіталістичну "експлуатацію" та ін.

4. Пов'язав психологічну теорію цінності з потребами, з яких виводив величину господарської цінності благ, запропонував власну їх класифікацію.

5. Розвивав ординалістський підхід до оцінки граничної корисності

6. Доповнив теорію граничної корисності положеннями теорії витрат виробництва

7. Подав теорію "зумовленої" вартості

8. Вважав, що ціна споживчих благ регулюється цінами виробничих факторів, або продуктивних благ, кожне з яких має свою продуктивність і створює відповідні вартість і дохід

9. Зауважував, що рівень заробітної плати та прибутку залежить від граничної продуктивності праці та капіталу

10. Проаналізував переваги і недоліки застосування математичних методів в економічних дослідженнях

11. Розробив найкращу математичну інтерпретацію економічної таблиці Ф. Кене і ряд математичних моделей динамічної економічної рівноваги

1. Досліджував причини циклічності та економічних криз, їх періодичність і неминучість у ринковій економіці;

2. Довів некоректність теорії економічних криз французького економіста Ж.Ш. Сісмонді, який їх причиною називав "недоспоживання" виробленого продукту, що обмежувало можливості розширеного відтворення. Визнавав справедливість теорії ринків Ж.Б. Сея та висновків Д. Рікардо щодо можливостей зростання капіталістичного виробництва;

3. Наголошував, що ринок керує виробництвом, а не виробництво ринком. За допомогою схем відтворення довів можливість розширення суспільного виробництва за одночасного скорочення суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між сукупною пропозицією і сукупним попитом.

4. Обґрунтував ідею, що економічні кризи зумовлені періодичною зміною розширення і скорочення виробництва основного капіталу, є об'єктивною закономірністю розвитку світового господарства. умовна;

5. Циклічний розвиток економіки охоплює три фази: піднесення промисловості, власне кризу та промисловий застій, оскільки межа між пожвавленням і піднесенням

6. Стверджував, що внутрішнім рушієм економічних коливань та економічної активності є рух інвестицій. Існує можливість невикористання частини доходів для закупівлі товарів або інвестування виробництва, тому частина заощаджень не перетворюється в інвестиції.