Особливостікнязівсько-боярських васальних відносин

1. формувалися повільно впродовж XI-XIII ст., значно пізніше, ніж на Заході

2. відносини покровительства і служби були нестійкими, нечітко вираженими та не оформленими юридично

3. феодальна драбина була трирівневою

Феодальна драбина

1. великий київський князь - князі-намісники

2. великий київський князь - князівські бояри

3. князі-намісники - земські бояри

Співіснували такі форми власності на землю

1. Державна (уособлення верховної влади київського князя), колективна, або громадсько-селянська

2. Приватна феодальна

Склалися такі види великого приватного землеволодіння

1.Власне князівське

2.Боярське

3.Церковне

Великий київський князь надавав намісникам і великим землевласникам імунітетні права:

1.Здійснення функцій державної судової влади в межах певної території.

2.Здійснення адміністративної влади в межах певної території.

3.Здійснення фінансової влади в межах певної території.

Словник

Феодалізм — панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Раннє Середньовіччя - період європейської історії, що почався після падіння Західної Римської імперії. Тривав близько п'яти століть, приблизно між 500 та 1000 роками. Високе Середньовіччя - період європейської історії, що тривав приблизно з 1050 по 1300 рік. Епоха Високого Середньовіччя змінила Раннє Середньовіччя і передувала пізньому Середньовіччю. Пізнє Середньовіччя — термін, використовуваний істориками для опису періоду європейської історії в XIV—XVI століттях. Пізньому Середньовіччю передувало Високе Середньовіччя, а подальший період називається Новий час. Рента— додатковий дохід, який отримується підприємцем понад певний прибуток на затрачену працю і капітал; Комутація ренти - (від лат. Commutatio - зміна) заміна панщинних повинностей і натуральних оброків феодально-експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у феодальну село. Термін "К." зазвичай вживається стосовно до аграрним відносинам країн Західної Європи. Алод — індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи. Бенефіція - в ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть форма умовного земельного користування. ФЕОД (позднелат. feodum, feudum, від франкського. Fеhu-ôd - худоба як майно; франц. Fief (фьеф), англ. Fee (фі), нім. Lehn (льон)) - у країнах Зап. Європи в середні століття зем. володіння або фіксований дохід (в грошах або в натурі), подаровані сюзереном своєму васалові (див. Вассалітет) в спадщин. Варварські правди (лат. Leges barbarorum, буквально - закони варварів) запис звичайного права (Див. Звичайне право) германських племен (вестготів (Див. Вестготи), бургундів (Див. Бургунди), франків (Див. Франки) тощо), заснували на території Західної Римської імперії свої королівства.

Салі́чна пра́вда або «Салічний Закон» (Lex Salica) — збірник записів звичаєвого права салічних (приморських) франків. Цей збірник є найважливішим джерелом для вивчення господарського життя і суспільного ладу франків доби Меровінгів. "Капітулярій про вілли" дає уявлення про економічну політику феодальної держави (господарство мало натуральний характер) Сеньйорія

1) У Західній Європі часів середньовіччя – земельне володіння, що належало сеньйору 2) У Західній Європі часів середньовіччя – виборний орган міської влади. Манор — название феодальной вотчины в средневековой Англии. Ібн Хальдун висунув власну періодизацію суспільного прогресу. Згідно неї людство на початку свого розвитку перебувало у стані дикості; далі проходить два основні етапи, які відрізняються за способом добування засобів існування: - примітивність – де люди займалися в основному землеробством і тваринництвом; - цивілізацію – де виробляється більше продукції, ніж необхідно для існування, завдяки розвитку ремесел, утворенням та зростанням могутності міст, торгівлі та науки. Магдебурзьке пра́во (німе́цьке (тевтонське) міське́ пра́во) — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки. Комунальний ру́х— у Західній Європі X–XIII століть рух городян проти сеньйорів за самоврядування та незалежність. Спочатку вимоги містян зводились до обмеження феодального тиску і скорочення поборів. Цехи — закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного або кількох зближених ремісничих фахів, поширені в містах Західної Європи починаючи з XI—XII століття. Відповідно до концепції «справедливої ​​ціни» Ф. Аквінського в основі вартості (цінності) товару лежить витратний і морально-етичний принцип одночасно Руська Правда» — збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI–XII ст. на основі звичаєвого права. Вотчина - земельне володіння, що належить феодалові потомственно (від слова «батько») з правом продажу, застави, дарування. Вотчина становила комплекс, що складається з земельної власності (землі, будівель та інвентарю) і прав на залежних селян. Холопи— назва невільних людей у давній Київській Русі вживана поряд з назвою «челядь».Холопаминазивали чоловіків, а жінок — рабами.Холопи– населення, що перебувало у повній власності князя. Закупи– категорія феодальнозалежних селян у Русі в 11-12 ст. і в Україні в 14-16 ст. 1. B Русі називалися люди, які брали у феодала позику (“купу”) і за це мусили виконувати йому феодальні повинності. Рядовичі – у Київській Русі — категорія феодально залежного населення, що згадується в історичних джерелах 11-12 ст. Більшість істориків вважають, що Р. відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Смерд - член громади на Русі у ХІ-XV століттях, людина, позбавлена особистої свободи і власності.

Статут Великого князівства Литовського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі якЛитовськістатути. Фільварок — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19 століттях панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. «Волочна поміра» 1557 року — правовий документ, затверджений 1.4.1557 польським королем, великим князем литовським Сигізмундом II Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського.

Тема № 5 Формування предметів ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації перш 17ст.. Теорія і практика меркантилізму.