Особливості Трипільської культури

1.Високого рівня досягло гончарне ремесло. Трипільська кераміка займала одне з чільних місць в Європі того часу по досконалості вироблення і розпису 2.Знаряддя праці та зброя виготовлялися з кісток тварин , кременю і каменю , іноді з міді , існують свідчення торгівлі заготовками з кременю 3.У річках і річкових протоках ловили сома і вирезуба 4.У лісах і гаях , оточували трипільські селища , збирали дику грушу , яблука , вишню і кизил 5.трипільське населення активно займалося полюванням , рибальством і збиранням. Полювали за допомогою лука і стріл. Використовували на полюванні собак 6.Розводили одомашнена велика і дрібна рогата худоба (на який припадала половина всіх домашніх тварин) , свиней , коней , кіз і овець 7.Для обробки землі застосовували подсечную або підсічно- вогневу систему землеробства 8.Трипільці вирощували пленчату пшеницю , плівчастий і голозернистий овес , просо , горох , ячмінь , боби , виноград , аличу , абрикоси 9. Була поширена на правобережній Україні

Словник

Пе́рвісне суспі́льство — тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 — 10 000 років до Р. Х.).

Мезолі́т (грец. μέσος - середній і λίθος - камінь), Середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12,000-7,000 до РХ), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.

Неолі́т, Нова́ ка́м'яна доба́ (від грец. νέος — новий і λίθος — камінь) — новий кам'яний вік (X-поч. III тис. до н. е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам'яної доби. 

Господа́рство привла́снююче — перша в історії форма господарювання, коли люди споживали готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили.

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.

Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

Виробляюче господарство- господарство, де основним джерелом існування є вирощувані культурні рослини і домашні тварини.

Громада (лат. politia політія - община) — форма соціальної (колективної) організації людей, натовп дружніх людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства; характерна майже для всіх народів.

Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́ні (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́ні-Трипі́лля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась міжКарпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії.

Перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства.

Другим великим суспільним поділом праці стало відокремлення ремесла від землеробства, виникнення міст і протилежності між містом і селом. 

Доіндустріальне суспільство – суспільство, в якому переважають сільське господарство і ручна праця.

Індустріальне суспільство – суспільство, в якому провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.

Постіндустріальне суспільство – суспільство, в якому домінують принципово нові види техніки і технологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги потреби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг, наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо.

Формаційний підхід – передбачає, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Цивілізаційний підхід – причини суспільного розвитку пов’язує із суперечністю між відносним відокремленням та належністю індивіда до суспільства, із суспільною залежністю людей.

Тема № 3 Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій ( 8ст до н.е. – 5 ст. н. е.)