—за способом виготовлення: литі, пресовані, штамповані та збірні.

Форму, зовнішній вигляд і розміри визначають зразками — еталонами. Вид покриття залежить від матеріалу виробу:

—виробу з сталі: нікель, латунь, мідь, цинк, оксидне;

—вироби з латуні: нікель, оксидне, лакове, лакофарбове;

—вироби з цинкового сплаву: латунь, хром, лакофарбове, мідь, нікель;

—вироби з алюмінієвих сплавів: анодно-оксидне, лакофарбове;

—вироби з пластмас: нікель, мідь, алюміній та його сплави та без покриття.

Металеву і пластмасову фурнітуру одного артикула, фасону, кольору і виду захисно-декоративного покриття упаковують роздільно у ящики фанерні чи дерев’яні вистлані парафінованим, пакувальними або обгортковим папером.

Цвяхи типів Т і ТА попередньо розфасовують по 0,5... 1,0 кг і упаковують у картонні коробки. Всі інші типи цвяхів і цвяхи в коробках упаковують в ящики насипом.

Фурнітуру для підборів, блочки і гачки спочатку упаковують в картонні коробки, а потім в ящики.

Пряжки, застібки і прикраси упаковують у картонні коробки, поліетиленові мішки або дерев’яні ящики.

На кожній упаковці кріплять ярлик в якому позначають: виробника та його товарний знак, умовне позначення, вид, типорозмір, колір, кількість виробів або їх масу.

При транспортуванні та зберіганні захищати від вологи та впливу хімічно-активних речовин.

1.3.1.4. Оцінка і контроль якості шкіряного взуття

Якість шкіряного взуття характеризується відповідністю його зовнішнього вигляду і властивостей вимогам встановленими стандартами і технічними умовами. Технічні умови найчастіше поширюються на нові види виробів. Стандарти нормують такі показники якості взуття: особливості конструкції верха та висота підборів; перелік обов’язкових деталей взуття, їх матеріали, якість і товщина для різних методів кріплення низу і різного ста- тево-вікового призначення; характер обробки країв зовнішніх деталей верха взуття; правильність положення окремих деталей у взутті; нормативи міцності швейних, підошвенних і підборних зкріплень; гарантійні терміни обміну або ремонту взуття (з дня продажу).

80

Якість взуття визначають переважно органолептично (рис. 1.26) та з використанням елементарних вимірювальних пристроїв. При вибірковому контролі якості взуття використовують лабораторні методи випробувань.

Рис. 1.26. Прийоми огляду взуття

Дефекти взуття поділяють на групи:

Дефекти матеріалів при правильній організації виробництва зустрічаються рідко. Можуть виявлятись в процесі виготовлення

81

взуття. Основні з них: вітдушистість шкіряних деталей верха, осипання покриття, подряпини, плямистість, різна товщина підошви, поверхневі пошкодження тощо.

Дефекти складання заготовок виникають через неправильне взаємне розташування деталей при їх закріпленні на швейних машинах. Основні з них: неоднакова відстань між паралельними строчками та строчок від краю деталі, забруднення деталей верха підкладки тощо.

Дефекти формування заготовок найбільше впливають на якість взуття. Основні з них: різна довжина носків, різна висота берців і задників, зморшки на підкладці, різні форми (у парі взуття) носків і задників тощо.

Дефекти операцій кріплення підошв і підборів. Основні з них: скученість гвинтів, цвяхів і шпилек; непроходження гвинтів, цвяхів і шпилек в устілку; відхилення ходової поверхні підбора від горизонтальної площини тощо.

Дефекти викінчувальної обробки. Основні з них: непра-

вильна форма бокової поверхні підбора, пошкодження верха взуття при шліфуванні бокової поверхні підошв і підборів, необрізані кінці ниток, нечітке маркування розміру і повноти тощо.

Дефекти упакування, транспортування та зберігання. Ос-

новні з них: механічні пошкодження, деформування взуття та його деталей, корозія металевих деталей тощо.

Для найбільш повного виявлення дефектів взуття при зовнішньому огляді дотримуються певної послідовності.

Сортність взуття визначається вимогами зовнішнього вигляду і відповідністю зразку — еталону. Не допускається такі критичні дефекти:

—наскрізні пошкодження;

—розтріскування і відшарування покривної плівки;

—неправильне розташування (з’єднання) деталей;

—не приклеєна або порвана підкладка;

—виступаючі механічні кріпителі.

Допускаються обмежено такі дефекти:

—відхилення від вісі симетрії (3 мм);

—повторний шов (до 3 мм на повсякденному взутті та до 2 мм на модельному);

—відшарування декоративного ранта від бокової поверхні взуття (до 1 мм);

—різна довжина і ширина деталей у парі (до 2 мм).

82