- •Плани семінарських та практичних занять
- •2. Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3. Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •8. Виконати у письмовій формі завдання для самостійної роботи (дивись пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •Семінарське заняття № 2 (2 години)
- •Тема: Персонаж, засоби розкриття його характеру
- •1.Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •2.Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3.Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •4. Виконати у письмовій формі завдання для індивідуальної та самостійної роботи (дивись пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •Семінарське заняття № 3 (2 години)
- •Тема: Комічне як естетична категорія
- •1. Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •Колоквіум (2 години) Тема: Світовий літературний процес Завдання
- •Допоміжний теоретичний матеріал для підготовки до семінарських занять
- •Тема: Роди і жанри літератури до питання № 1
- •До питаннь № 2, 3, 4
- •Приклади
- •До питання № 5
- •До питання № 6
- •До питання № 7 Великі епічні жанри: епопея, роман, роман-епопея.
- •Середній епічний жанр – повість.
- •Малі епічні жанри.
- •До питання № 8
- •До питання № 9
- •До питання № 10
- •Для прикладу наводимо баладу й.В.Гьоте „Вільшаний король” (переклад м. Рильського)
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема: Персонаж, засоби розкриття його характеру до питання № 1
- •До питання № 2
- •До питання № 3
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема: Форми та прийоми комічного до питання № 1
- •До питання № 2
- •До питання № 3
- •До питання № 4
- •До питання № 5
- •Довідковий матеріал
- •Завдання для модульного контролю ПеРший модульний контроль
- •1. Дати визначення, характеристику
- •Другий модульний контроль
- •Самостійна та індивідуальна робота завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „роди та жанри”
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру” завдання для самостійної роботи
- •Індивідуальне завдання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „комічне як естетична категорія” завдання для самостійної роботи
- •Завдання для самостійного виконання до практичного заняття „тропи та фігури”
- •Тексти, у яких треба виділити тропи та фігури
- •Підсумкове індивідуальне завдання
- •Орієнтовний список термінів для диктантів та словника
- •Вимоги до оформлення словника.
- •Завдання для самостійного виконання підвищеної складності
- •Тести для самоконтролю
- •Розподіл балів за видами роботи та формами контролю
- •Бібліографічний опис (використана та рекомендована література)
- •Додаток а хрестоматійний матеріал
- •Додаток б шляхи та специфіка розвитку німецької літератури
Допоміжний теоретичний матеріал Тема: Персонаж, засоби розкриття його характеру до питання № 1
Термін „персонаж” походить від франц. personnage, лат. persona – маска актора в античному театрі, в переносному значенні – носій маски, актор, зображувана ним істота.
„В тому ж значенні в сучасному літературознавстві використовуються словосполучення літературний герой, дійова особа (переважно в драмі, де список дійових осіб традиційно подається після назви п'єси). У даному синонімічному ряду слово персонаж — найбільш нейтральне, його етимологія маловідчутна. Героєм (від гр. Heros — напівбог) в деяких контекстах некоректно називати того, хто позбавлений героїчних рис („Неможна, щоб герой був дрібним і нікчемним”, – писав Буало про трагедію), а дійова особа — бездіяльною” [34, с. 149].
Персонаж літературний – носій конструктивної ролі у творі. Ним може бути людина, тварина (кіт Мур з „Життєвої філософії кота Мура” Е.Т.А. Гофмана, Мишачий король з «Лускунчика» Е.Т.А. Гофмана, камбала та щуриха в романах Ґ.Ґрасса «Камбала», «Щуриха»), рослина, предмети (байки), фантастична істота (саламандри та золоті змійки в новелах Е.Т.А.Гофмана «Крихітка Цахес», «Золотий горнець», Гомункул в «Фаусті» Й.В. Гьоте).
„Персонаж – це або плід суцільної вигадки письменника, або результат домислення зовнішності реально існуючої людини (історичної особистості, людини, біографічно близької письменнику, самого автора) – (у такому випадку говорять|, що| персонаж має прототип – О.Н.); або, підсумок обробки і добудови вже відомих літературних героїв, як, скажімо, Дон Жуан або Фауст. Разом з літературними героями як людськими індивідуальностями, інколи вельми значущими виявляються групові, колективні персонажі” [33, с.102].
Із поняттям „персонаж” не слід ототожнювати поняття „характер” (гр. сharacter – ознака, відмінна риса). Ще Арістотель вказував, що дійова особа тільки тоді має характер, коли своїми вчинками чи промовами вона проявляє власну волю.
Персонажі відіграють дуже важливу роль у творі. Від ступеню сприйняття та розуміння персонажів залежить загальне сприйняття художнього твору, його ідей. У літературних персонажах віддзеркалюється узагальнений досвід письменника, найбільш суттєві риси людей певної епохи.
Персонажі тісно пов’язані із етичними поняттями, мають величезний моральний потенціал, вони сильно впливають на поведінку та вчинки читача.
Найпоширенішою помилкою в процесі аналізу літературного характеру, від якої наполегливо застерігають професійні літературознавці, є уподібнення його анкетній характеристиці. Стать, вік, соціальне походження і становище, освіта, рід занять і т.п. – ці чинники, безсумнівно|, впливають на поведінку людини в суспільстві, але не є суттю характеру і, тим більше, не його естетичним втіленням. Аналіз художнього характеру можна вважати таким, що цілком відбувся лише тоді, коли вдається відповісти на такі питання:
- яким є зображуваний характер;
- за допомогою яких художніх засобів| він створений;
- яким є його місце і призначення в творі” [30, с. 34].
Ні в якому разі не слід розглядати й характеризувати персонажа літературного твору як живу людину, свого сусіда чи знайомого. Принципова відмінність образу від реальної особистості полягає у тому, що перший є результатом авторського узагальнення, типізації.