Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_osnovnaya_dlya_nemtsev_25_07.doc
Скачиваний:
73
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
1.12 Mб
Скачать

Індивідуальне завдання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”

1. Охарактеризуйте епічного чи драматичного персонажа за схемою:

- ім'я (показове чи ні);

- персонаж головний, другорядний чи епізодичний / статичний чи динамічний / діяч чи ідеолог (враховуючи, що характеристики певних типів можуть поєднуватися в одному образі);

- типові (якого типу) та індивідуалізовані риси;

- виписати та прокоментувати портрет (динамічний чи статичний, які риси виділені, прийоми уподібнення речам, анімалізації, виражає внутрішній світ чи контрастує з ним, лейтмотивні деталі тощо);

- виписати та прокоментувати побут (житло, їжа, речі, що оточують персонажа тощо);

- експозиція персонажа ( інформація про його родину, минуле, обставини, у яких сформувався його характер, книги, що він читає тощо);

- поведінка (вчинки і мотивація);

- мова (багата чи примітивна, наявність у мові професіоналізмів, жаргонізмів тощо);

- тип психологізму, прийоми зображення внутрішнього світу персонажа;

- ставлення до нього інших персонажів, автора (авторська характеристика).

ВИСНОВОК:

- яким є зображуваний характер;

- за допомогою яких художніх засобів його створено (пейзажна характеристика, портретна характеристика, деталі побуту, мова персонажа, пряма авторська характеристика, самохарактеристика – листи, щоденники тощо);

- яке його місце та призначення у творі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Шляхи аналізу персонажів драматичного та епічного творів дещо відрізняються. Так, авторські характеристики драматичних героїв зазвичай вводяться в афішку (список дійових осіб) чи в ремарки. Особливу увагу слід звернути також на атестацію драматичного персонажа іншими героями та його мову. Побут у драмі рідко буває показовим, а уявлення про зовнішність персонажа може скластись лише з характеристик його оточення.

Для характеристики пропонуються такі персонажі з творів німецької літератури: Вертер («Страждання молодого Вертера» Й.В. Гьоте), Карл Моор, Франц Моор («Розбійники» Ф.Шіллера), Генріх, Матильда («Генріх фон Офтердінген» Новаліса), Франц («Мандри Франца Штернбальда» Л. Тіка), Йоганн Крейслер («Життєва філософія кота Мура» Е.Т.А. Гофмана), Натаніель («Пісочна людина» Е.Т.А. Гофмана), Ансельм («Золотий горнець» Е.Т.А. Гофмана), Бальтазар («Крихітка Цахес» Е.Т.А. Гофмана), Карстен Карстенс («Карстен попічитель» Т.Шторма), Дантон («Смерть Дантона» Г. Бюхнера), Юдифь, Олоферн («Юдифь» Ф.Х. Геббеля), Тоніо Креґер («Тоніо Креґер» Т. Манна), Ґабріелла Клоттер`ян («Трістан» Т. Манна), Ґустаф фон Ашенбах («Смерть у Венеції» Т. Манна), матінка Кураж, Катрін («Матінка Кураж та її діти» Б.Брехта), Пауль Боймер («На Західному фронті без змін» Е.М. Ремарка), Йозеф К. («Процес» Ф.Кафки), Гаррі Галлер («Степовий вовк» Г. Гессе), Йозеф Кнехт («Гра в бісер» Г. Гессе), доктор Мурке («Мовчання доктора Мурке» Г. Белля), дядько Отто («Чорні вівці» Г. Белля) Оскар Мацерат («Бляшаний барабан» Ґ. Ґрасса), Жан-Батіст Гренуй («Парфуми» П. Зюскінда). Студент має право обрати для розгляду й будь-якого іншого персонажа за власним бажанням.

ЗРАЗОК

Характеристика вчителя Гнуса (Г.Манн „Вчитель Гнус, або кінець одного тирана”)

1. Ім'я (показове чи ні). Ім’я показове. Прізвище – Нусс, проте всі жителі містечка називають його Гнусом (Unrat) і вважають, що це прізвисько заволоділо учителем і зробило його справжнім гнусом, негідником. Персонаж спочатку ненавидить своє прізвисько, стидається його, а потім носить як переможець.

2. Тип персонажа (головний, другорядний чи епізодичний / статичний чи динамічний / діяч чи ідеолог (враховуючи, що характеристики певних типів можуть поєднуватися в одному образі). Це персонаж головний, динамічний. Здається, що він радикально змінюється: із суворого вчителя гімназії (який понад усе боявся порушення норм і правил) перетворюється на розпусника (анархіста). Насправді зміна є суто зовнішньою, це лише один з проявів його тиранії. „Серед цієї юрби, яка з усією силою неслась до банкрутства, сорому, шибениці, спокійний Гнус зі своєю ревматичною ходою був тим самим старим учителем, який з-під окулярів спостерігає за поведінкою класу і подумки відмічає імена заколотників, щоб потім знизити їм річну оцінку за поведінку”.

Гнус - діяч та ідеолог одночасно: він втілює філософію власної „понадлюдяності” у життя всіма можливими засобами. Майже цитує Ніцше: „Моральність – глупота, у ній зацікавлені лише ті, хто сам її не має, але використовує, щоб підкоряти собі інших, це для рабів”.

3. Типові (якого типу) та індивідуалізовані риси. Це типовий тиран. Мізантроп.

Індивідуалізовані риси: на схилі років закохався в актрису Фреліх, одружився із нею, його будинок стає осередком розпусти у містечку.

4. Виписати та прокоментувати портрет (динамічний чи статичний, які риси виділені, прийоми уподібнення речам, анімалізації, виражає внутрішній світ чи контрастує з ним тощо).

Зовнішність персонажа повністю відображає його потворний внутрішній світ, свідчить про негативне ставлення автора. Старий (під 60 років). Одне плече вище за інше, має поганеньку борідку, тоненькі, криві ноги, неохайний (засалений капелюх, заляпане багнюкою пальто), жовті зуби. Його погляд – „погляд тирана з нечистим сумлінням”.

Є анімалістичні порівняння: „як великий чорний павук”, „як кішка”, крадеться, як хижак, коли висліжує здобич.

5. Виписати та прокоментувати побут (житло, їжа, речі, що оточують персонажа тощо). У тексті твору відсутній детальний опис житля персонажа. Побут у цьому випадку не є засобом розкриття внутрішнього світу. Проте суттєво значущим є той факт, що у другій частині твору будинок Гнуса перетворюється на осередок розпусти у місті.

6.Експозиція персонажа (інформація про його родину, минуле, обставини, у яких сформувався його характер, книги, що він читає тощо). У минулому мав дружину, яка померла (одружився не через кохання, а згідно з угодою, через те, що вона його утримувала у студентські роки). Мав сина, але порвав з ним усі стосунки, син – розпусник, ненавидить батька. Одружився з вульгарною, бездарною актрисою Фреліх (єдине кохання його життя). Улюблений твір – „Орлеанська діва”, зневажає Шіллера, пише наукову працю.

Автор не показує читачеві за яких обставин сформувався характер персонажа, складається враження, що Гнус був гнусом усе своє життя.

7. Поведінка (вчинки і мотивація). Ненавидить та переслідує своїх учнів (Ерцума, Кізелака, особливо Ломана). Його тіло втратило рухливість, цього ж він вимагає і від учнів, „забуваючи про потреби молодого організму у русі”. Карає їх жорстоко, прирівнюючи лінь до зіпсованості, неуважність до бунтарства, у кожному вбачає бунтівника і загрозу для своєї влади. „Коли йому випадала нагода відправити когось із хлопчиків у „каталажку”, він відчував себе самодержцем, який відправив у заслання цілий гурт бунтівників, - тобто відчував усю повноту влади й водночас здригався від думки про те, що під ним хитається його престол”. Як школу, сповнену неслухняних і бунтівних учнів, яких слід покарати, він сприймає увесь світ. Понад усе він бажає зламати усіх непокірних, змусити визнати його владу. Його ідея фікс – помститися Ломану, якого він вважає своїм головним ворогом, довести, що він сильніший за нього. Бажає одного – влади, зневажає всіх інших.

Ревнивий, ледве не задушив свою жінку і обікрав Ломана.

8. Мова (багата чи примітивна, наявність у мові професіоналізмів, жаргонізмів тощо). Говорить і думає на жаргоні школярів, „вживаючи їх вислови”, роздягальню зве „каталажкою”, улюблений вислів „спіймати на гарячому”. „Я вас якось витягну” говорить актрисі, маючи на увазі, що допоможе їй (так кажуть школяреві перед екзаменом). Його улюблений афоризм „Істинні лише дружба і література”: література для нього мертва, а що таке дружба „він ніколи не знав”. Коли говорить, що він учитель гімназії, це звучить, як „Я володар Всесвіту”.

9. Тип психологізму, прийоми зображення внутрішнього світу персонажа. Психологізм явний (ми можемо спостерігати за тим, що відчуває герой, як зароджується і росте почуття до актриси), форми – пряма і опосередкована (авторський коментар іноді переривається „висловами самого Гнуса”). Наприклад, „До сьогоднішнього дня, до цієї страшної миті, вона була часткою його самого; і ось несподівано від нього відкараскалась; рана кровоточила, Гнус це бачив, відчував, але не розумів. Оскільки він ніколи і ні з ким не був заодно, його ніхто і ніколи не зраджував. І зараз він страждав, як хлопчик, як його учень Ерцум, і все з вини тієї ж жінки. Він страждав невміло, негарно і збентежено...Несподівано він зрозумів, що його працездатність цілком залежить від неї, що його воля вже давно скорилась їй і на ній зосереджені усі прагнення його життя. Зробивши це відкриття, він знову забився у куток дивана...Чуттєвість, яка пробудилась занадто пізно, чуттєвість, що її вивергнуло це сухе тіло, після того, як вона довго і повільно бродила у ньому, і, нарешті, засяявши неприроднім, всепожираючим полум’ям, зруйнувала його життя, штовхнула його на безумства, тепер катувала Гнуса видіннями. Йому ввижалась маленька кімнатка над „Голубим янголом”, чарівні жести артистки Фреліх , її дражливий погляд”.

„Гнус отетерів. Він вперше чув про розправу над Кізелаком і у глибині душі радів з того, що був причиною його нещастя. Йому жодного разу не спадало на думку, що цей приклад небезпечний для інших і може посіяти зло у місті. Перед його стурбованим поглядом відкрилися широкі горизонти – тепер він помститься. Обличчя у нього вкрилось червоними плямами; майже не дихаючи, заглибившись у себе, він пощипував рідке волоссячко на своїх щоках”.

10. Ставлення до нього інших персонажів, автора.

Його усі ненавидять і зневажають, актриса поважає і боїться, Ломан – співчуває. Образ викликає огиду.