- •Передмова
- •Вступ
- •Частина перша
- •1. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗЕМЛЮ. МІНЕРАЛИ І ГІРСЬКІ ПОРОДИ
- •1.1. ЗЕМЛЯ У СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ І БУДОВА
- •1.2. МІНЕРАЛИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ І ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
- •1.3. ГІРСЬКІ ПОРОДИ, ЇХ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВІДМІТНІ ОЗНАКИ
- •1.4. ВІК ГІРСЬКИХ ПОРІД І ШКАЛА ГЕОЛОГІЧНОГО ЧАСУ
- •2. ГЕОЛОГІЧНІ ТА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ
- •2.2. РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ ТА ДИСЛОКАЦІЇ
- •2.3. МАГМАТИЗМ І ВУЛКАНИ
- •2.4. ЗЕМЛЕТРУСИ
- •2.5. ВИВІТРЮВАННЯ ТА ЕЛЮВІАЛЬНІ ВІДКЛАДИ
- •2.7. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА ЛЬОДОВИКІВ І ЛЬОДОВИКОВІ ВІДКЛАДИ
- •2.8. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА ВІТРУ ТА ЕОЛОВІ ВІДКЛАДИ
- •2.9. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА МОРЯ І МОРСЬКІ ВІДКЛАДИ
- •2.10. ВІДКЛАДИ ОЗЕР І БОЛІТ
- •2.11. ЧЕТВЕРТИННІ ТА КОРІННІ ВІДКЛАДИ
- •2.12. ПЛИВУНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕДЕННЯ НА НИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
- •2.13. СУФОЗІЯ
- •2.14. КАРСТ
- •2.15. ЗСУВИ
- •3. ОСНОВИ ГІДРОГЕОЛОГІЇ
- •3.1. КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ
- •3.2. ПОХОДЖЕННЯ І ФОРМУВАННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.3. ВИДИ ВОДИ В ПОРАХ ГІРСЬКИХ ПОРІД
- •3.4. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ХІМІЧНИЙ І БАКТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ АГРЕСИВНІСТЬ
- •3.5. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.6. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.7. РУХ ВОДИ В ГІРСЬКИХ ПОРОДАХ
- •3.8. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ ПОТОКУ ҐРУНТОВИХ ВОД ТА ПРИПЛИВУ ВОДИ ДО ВОДОЗАБІРНИХ СПОРУД
- •3.9. ВЗАЄМОДІЯ СВЕРДЛОВИН І ОРГАНІЗАЦІЯ ВОДОЗНИЖЕННЯ
- •3.10. ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •3.11. ЗАПАСИ ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ ОХОРОНА
- •4. ОСНОВИ ҐРУНТОЗНАВСТВА
- •4.1. СКЛАДОВІ КОМПОНЕНТИ ТА СТРУКТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ ҐРУНТІВ
- •4.2. ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ҐРУНТІВ
- •4.3. КЛАСИФІКАЦІЯ ҐРУНТІВ
- •4.4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ
- •4.5. СТИСЛИВІСТЬ ҐРУНТІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК СТИСЛИВОСТІ. ЗАКОН УЩІЛЬНЕННЯ
- •4.6. МІЦНІСТЬ ҐРУНТІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК МІЦНОСТІ. ЗАКОН КУЛОНА
- •4.7. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ
- •4.8. ЗВ’ЯЗОК МІЖ ФІЗИЧНИМИ ТА МЕХАНІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ ҐРУНТІВ
- •4.9. ДИЛАТАНСІЯ ҐРУНТУ
- •4.10. АНІЗОТРОПІЯ ҐРУНТУ
- •4.11. РЕОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •4.12. ДИНАМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •5. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •5.1. СКЛАД І ОБ’ЄМ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
- •5.2. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РЕКОГНОСЦИРОВКА
- •5.3. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА
- •5.4. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РОЗВІДКА
- •5.5. ГІРСЬКІ ТА БУРОВІ ВИРОБКИ
- •5.6. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДНІ РОБОТИ
- •5.7. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ
- •5.8. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
- •5.9. КАМЕРАЛЬНІ РОБОТИ
- •5.10. ОСОБЛИВОСТІ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У РАЙОНАХ РОЗВИТКУ НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
- •5.11. ВИКОРИСТАННЯ ГЕОФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ
- •Частина друга
- •6. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •6.1. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ҐРУНТ І РОЗВИТОК МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •6.2. ФАЗИ НАПРУЖЕНОГО СТАНУ ҐРУНТУ
- •6.3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОЗПОДІЛ НАПРУГ І ДЕФОРМАЦІЙ У ТОЧЦІ МАСИВУ ҐРУНТУ
- •6.4. МОДЕЛІ, ЩО ОПИСУЮТЬ СТАН ҐРУНТУ
- •7.2. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ВІД ВЛАСНОЇ ВАГИ ҐРУНТУ
- •7.3. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ПО ПІДОШВІ ФУНДАМЕНТІВ
- •7.4. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ НАПРУГ У ҐРУНТАХ
- •7.5. ВИДИ ДЕФОРМАЦІЙ ҐРУНТІВ І ПРИЧИНИ, ЯКІ ЇХ ЗУМОВЛЮЮТЬ
- •7.6. ВИЗНАЧЕННЯ ОСІДАННЯ ШАРУ ҐРУНТУ ПРИ СУЦІЛЬНОМУ НАВАНТАЖЕННІ (ОСНОВНА ЗАДАЧА)
- •7.7. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ОСІДАНЬ ОСНОВИ
- •7.8. УРАХУВАННЯ ВПЛИВУ ЗАВАНТАЖЕННЯ СУСІДНІХ ФУНДАМЕНТІВ
- •8. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОГО НАПРУЖЕНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ І ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ
- •8.1. РІВНЯННЯ ГРАНИЧНОЇ РІВНОВАГИ ДЛЯ СИПУЧИХ ТА ЗВ’ЯЗНИХ ҐРУНТІВ
- •8.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРШОГО КРИТИЧНОГО ТИСКУ НА ҐРУНТ
- •8.3. ВИЗНАЧЕННЯ ДРУГОГО КРИТИЧНОГО ТИСКУ НА ҐРУНТ
- •8.4. ВПЛИВ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА ХАРАКТЕР РУЙНУВАННЯ ОСНОВ І ГРАНИЧНИЙ ТИСК
- •8.5. СТІЙКІСТЬ УКОСІВ ҐРУНТУ
- •8.6. ВИЗНАЧЕННЯ ТИСКУ ҐРУНТІВ НА ОГОРОЖІ
- •9. ГРАНИЧНИЙ НАПРУЖЕНИЙ СТАН АНІЗОТРОПНИХ ОСНОВ
- •9.1. УМОВИ ГРАНИЧНОГО НАПРУЖЕНОГО СТАНУ АНІЗОТРОПНОГО ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ҐРУНТУ І РОЗРАХУНКОВА МОДЕЛЬ
- •9.2. ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ ДЛЯ АНІЗОТРОПНОЇ ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ОСНОВИ
- •9.3. ВИРІШЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ДЛЯ АНІЗОТРОПНОГО ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ҐРУНТУ.
- •10. ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ НЕЛІНІЙНОГО ДЕФОРМУВАННЯ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •10.1. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО НЕЛІНІЙНУ ДЕФОРМАТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ
- •10.2. ТЕОРІЇ, ЯКІ ОПИСУЮТЬ НЕЛІНІЙНІ ДЕФОРМАЦІЇ ҐРУНТІВ
- •10.3. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ УРАХУВАННЯ НЕЛІНІЙНОЇ ДЕФОРМАТИВНОСТІ ҐРУНТІВ У РОЗРАХУНКАХ ОСНОВ
- •10.4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЧИСЛОВИХ МЕТОДІВ
- •10.5. ЧИСЛОВІ МЕТОДИ У ЗАДАЧАХ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •10.6. ВИКОРИСТАННЯ РІШЕНЬ ТЕОРІЇ ФІЛЬТРАЦІЙНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ ҐРУНТІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУ ОСІДАННЯ ОСНОВ У ЧАСІ
- •10.7. ПРИКЛАДНА ТЕОРІЯ ПОВЗУЧОСТІ ҐРУНТІВ У РОЗРАХУНКАХ ДЕФОРМАЦІЙ ОСНОВ У ЧАСІ
- •10.8. ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ДЕФОРМАЦІЙ ОСНОВИ З ЧАСОМ ЗА ДАНИМИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА НИМИ
- •11. ОСНОВИ ТЕОРІЇ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ЇХ ОПТИМАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
- •11.2. СТАНДАРТНИЙ МЕТОД УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.3. ДИНАМІЧНИЙ МЕТОД УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.4. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.5. ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК УЩІЛЬНЕННЯ З УРАХУВАННЯМ ПАРАМЕТРІВ МЕХАНІЗМІВ ДЛЯ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ
- •11.6. ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК УЩІЛЬНЕННЯ ЗА УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРИВАЛОЇ МІЦНОСТІ ҐРУНТІВ
- •11.7. ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ В ҐРУНТІ УЩІЛЬНЕНИХ ЗОН
- •Частина третя
- •12. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.2. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ ЗА ГРАНИЧНИМИ СТАНАМИ
- •12.3. ВЗАЄМОДІЯ ФУНДАМЕНТІВ І ШТУЧНИХ ОСНОВ ІЗ ҐРУНТОМ, ЩО ЇХ ОТОЧУЄ
- •12.4. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.5. ЗАВДАННЯ ВАРІАНТНОСТІ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.6. ВИБІР ГЛИБИНИ ЗАКЛАДАННЯ ФУНДАМЕНТІВ
- •13. ФУНДАМЕНТИ ТА ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ ІЗ ВИЙМАННЯМ ҐРУНТУ
- •13.1. КОНСТРУКЦІЇ ФУНДАМЕНТІВ НЕГЛИБОКОГО ЗАКЛАДАННЯ
- •13.2. РОЗРАХУНОК ФУНДАМЕНТІВ НЕГЛИБОКОГО ЗАКЛАДАННЯ ВІД ДІЇ ВЕРТИКАЛЬНОГО І ГОРИЗОНТАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
- •13.4. ФУНДАМЕНТИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ БУРІННЯ
- •13.5. ОПУСКНІ КОЛОДЯЗІ І КЕСОНИ
- •13.6. ФУНДАМЕНТИ ТИПУ “СТІНА В ҐРУНТІ”
- •13.7. ПІЩАНІ І ҐРУНТОВІ ПОДУШКИ
- •14. ФУНДАМЕНТИ І ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.3. ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ ПАЛЬ І ФУНДАМЕНТІВ
- •14.4. ОСОБЛИВОСТІ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ОСНОВ ПРИ ВЛАШТУВАННІ І РОБОТІ ФУНДАМЕНТІВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.5. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.6. РІЗНОВИДИ ШТУЧНИХ ОСНОВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ МЕТОДОМ УЩІЛЬНЕННЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •15. ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ УТВОРЮЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
- •15.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- •15.2. ПОЛІПШЕННЯ ҐРУНТУ ОСНОВИ ЧЕРЕЗ НАГНІТАННЯ В’ЯЖУЧОЇ РЕЧОВИНИ
- •15.3. ТЕРМОЗАКРІПЛЕННЯ ҐРУНТІВ
- •15.4. ЕЛЕКТРОХІМІЧНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ҐРУНТІВ
- •16. ФУНДАМЕНТИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД У СКЛАДНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ УМОВАХ
- •16.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- •16.2. ФУНДАМЕНТИ НА ЛЕСОВИХ ПРОСАДОЧНИХ ҐРУНТАХ
- •16.3. ФУНДАМЕНТИ НА ҐРУНТАХ, ЯКІ ЗДАТНІ ДО НАБУХАННЯ
- •16.4. ФУНДАМЕНТИ НА СЛАБКИХ ҐРУНТАХ
- •16.5. ФУНДАМЕНТИ НА НАСИПНИХ І НАМИВНИХ ҐРУНТАХ
- •16.6. ФУНДАМЕНТИ НА ЗАСОЛЕНИХ ҐРУНТАХ
- •16.7. ФУНДАМЕНТИ В УМОВАХ СЕЗОННОЇ І ВІЧНОЇ МЕРЗЛОТИ
- •16.8. ОСНОВИ І ФУНДАМЕНТИ В УМОВАХ ПІДТОПЛЕНИХ ТЕРИТОРІЙ
- •16.9. УЛАШТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА ДІЛЯНКАХ, ПІД ЯКИМИ Є ПІДЗЕМНІ ВИРОБКИ
- •16.10. ФУНДАМЕНТИ В КАРСТОВИХ РАЙОНАХ
- •16.11. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ В УМОВАХ ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ
- •16.12. ФУНДАМЕНТИ НА ЗСУВНИХ ТЕРИТОРІЯХ
- •17. ФУНДАМЕНТИ ПРИ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВАХ
- •17.1. ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВІВ НА СПОРУДИ І ҐРУНТОВІ ОСНОВИ
- •17.2. ТИПИ ФУНДАМЕНТІВ ПІД МАШИНИ Й ОБЛАДНАННЯ З ДИНАМІЧНИМИ НАВАНТАЖЕННЯМИ
- •17.3. РОЗРАХУНКИ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ ПРИ ДИНАМІЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ
- •17.6. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ СЕЙСМОСТІЙКИХ ФУНДАМЕНТІВ І СПОРУД
- •18.1 ВЗАЄМОДІЯ ФУНДАМЕНТІВ З ОСНОВОЮ
- •18.2. МЕТОДИ ВРАХУВАННЯ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ СИСТЕМИ “ОСНОВА–ФУНДАМЕНТ–БУДІВЛЯ”
- •18.3. РОЗРАХУНКОВІ МОДЕЛІ ҐРУНТОВОЇ ОСНОВИ
- •18.4. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ОСНОВИ ПРИ НЕРІВНОМІРНОМУ СТИСКУ І ЗРУШЕННІ. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ПАЛЬОВИХ ОСНОВ. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ПРОСАДОЧНОЇ ОСНОВИ. РЕОЛОГІЧНІ КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ
- •18.5. РОЗРАХУНОК БАЛОК І ПЛИТ НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ
- •18.6. РОЗРАХУНОК РАМ НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ
- •18.7. КОНТИНУАЛЬНІ КІНЦЕВО-ЕЛЕМЕНТНІ РОЗРАХУНКОВІ СХЕМИ ФУНДАМЕНТІВ І СПОРУД НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ.
- •19. ОСНОВИ НАДІЙНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНОСТІ ФУНДАМЕНТОБУДУВАННЯ
- •19.1. ЧИННИКИ ТЕОРІЇ НАДІЙНОСТІ СИСТЕМИ “ОСНОВА – ФУНДАМЕНТ – СПОРУДА”
- •19.2. РОЗРАХУНОК ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА НАДІЙНІСТЬ ТА ВИКОРИСТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК НАДІЙНОСТІ В ПРАКТИЦІ ЇХ ПРОЕКТУВАННЯ
- •19.3. ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ І ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •19.4. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНОВИДІВ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •19.5. ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ І ВЛАШТУВАННІ ОСНОВ ТА ФУНДАМЕНТІВ
- •19.6. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ВЛАШТУВАННІ ФУНДАМЕНТІВ
- •Список рекомендованої літератури
14.6. РІЗНОВИДИ ШТУЧНИХ ОСНОВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ МЕТОДОМ УЩІЛЬНЕННЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
До групи фундаментів, що розглядається, належать також штучні основи, які влаштовують шляхом механічного ущільнення ґрунту в масиві. Динамічним способом ущільнюють глинисті ґрунти (при коефіцієнті водонасичення Sr≤0,7) і піски від маловологих до водонасичених. Ущільнення водонасичених глинистих ґрунтів короткочасним навантаженням неможливе через довгочасність процесу витіснення води з пор ґрунту.
Потрібну щільність ґрунту ρds, який ущільнюють, визначають через щільність сухого ґрунту ρd або через коефіцієнт ущільнення ks (див. розділ 10).
Ущільнення ґрунтів важкими трамбівками здійснюють шляхом скидання трамбівки масою 2-6 т із розвинутою підошвою на поверхню ґрунту (рис. 14.41, а). Кількома ударами по одному сліду, а потім із частковим перекриттям слідів за площею досягають ущільнення ґрунту на глибину, приблизно рівну діаметру підошви трамбівки. Спосіб успішно використовується для поверхневого ущільнення лесових просадочних ґрунтів. При виборі трамбівок ураховують вантажопідйомність базової машини й товщину шару ґрунту, що ущі-
льнюється. Залежність між товщиною шару, що ущільнюється, h0, і діаметром |
|
частини трамбівки b, що стикається з ґрунтом, визначають за формулою |
|
h0 = kb , |
(14.33) |
де k – коефіцієнт, який дорівнює відповідно для пісків 1,3; супісків – 1,1; сугли-
нків – 1 і глин – 0,9. |
|
Масу трамбівки визначають з умови |
|
M =σr A, |
(14.34) |
де σr – питомий статичний тиск трамбівки (відношення її ваги до площі її ос-
нови A) повинен бути не менший для пісків ніж 15 кПа, а для глинистих ґрунтів
– 20 кПа. Зокрема, маса круглої у плані трамбівки для ущільнення суглинків на глибину hc=1 м повинна бути не менше від 2 т. Кількість ударів трамбівки по одному сліду для досягнення необхідної щільності сухого ґрунту ρds залежить
від маси трамбівки (чим більша маса трамбівки, тим меншу кількість ударів виконують по одному сліду). Ущільнення ґрунтів супроводжується зниженням їх поверхні. Цю величину необхідно враховувати при призначенні глибини відкопування котловану з недобором ґрунту
|
ρ |
d |
|
|
|
|
|
|
h mc , |
(14.35) |
|
|
|
||||
∆h = 1− |
|
|
|
||
|
ρds |
|
|
де ρd , ρds – щільність сухого ґрунту відповідно до і після ущільнення; mc –
коефіцієнт, що враховує бічне розширення ґрунту: при ущільненні в один слід – 1,2; у два сліди – 1,1; у три та більше слідів – 1.
При ущільненні ґрунтів важкими трамбівками критерієм є проектний відказ трамбівки (осідання її за один удар). Цю величину визначають у процесі дослідного трамбування. Вона орієнтовно становить: для пісків – 1 см, глинистих ґрунтів – 1,5 см. Вважається, що продовження ущільнення ґрунту після
406
1
b |
hc
|
2 |
|
3 |
|
3 |
c |
c |
h |
h |
|
c |
|
h |
hc
4 |
4 |
4 |
|
R |
|
R |
|
R |
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
ℓ |
|
|
|
|
|
|
а |
б |
в |
г |
|
д |
Рис. 14.41. Схема способів ущільнення ґрунту: |
в, г – глибинним вібруванням; д – вибухом; |
|||||
а |
– важкими трамбівками; |
б |
– пробитими свердловинами; |
|||
1 – важка трамбівка; 2 – трамбівка; 3 – снаряд; 4 – заряд вибухової речовини |
|
|
407
|
DL |
|
4 |
|
FL |
1 |
5 |
2
3
DL |
4 |
FL |
5 |
DL |
4 |
FL |
5 |
|
DL |
|
4 |
|
FL |
5 |
5 |
DL
|
7 |
6 |
FL |
|
Рис. 14.42. Послідовність улаштування фундаменту на слабкому підстильному шарі,
який укріплено втрамбовуванням щебеню (пробивання свердловини, стадії втрамбовування щебеню, влаштування фундаменту мілкого закладання):
1 – намитий ґрунт; 2 – слабкий шар; 3 – підстильний шар; 4 – циліндрична трамбівка; 5 – порції щебеню; 6 – свердловини; 7 – фундамент
досягнення проектних значень відказів неефективне.
Основні технічні параметри поверхневого ущільнення (базова машина, діаметр і маса трамбівок, висота їх скидання, кількість ударів або проходок за одним слідом, товщина ущільненого шару ґрунту тощо) наведені в таблиці 14.4.
Таблиця 14.4. Основні технічні параметри поверхневого ущільнення ґрунту
|
Висота ски- |
Кількість ударів |
Товщина ущільненого |
|
Устаткування |
дання трам- |
або прохідок за |
шару, м, у ґрунтах |
|
|
бівки, м |
одним слідом |
Глинистих |
Піщаних |
Пневматичні трамбівки |
|
|
0,1-0,2 |
0,1-0,2 |
408
Котки: рівні |
|
6-8 |
0,1-0,25 |
0,1-0,25 |
кулачкові |
|
6-8 |
0,2-0,35 |
0,2-0,35 |
Пневмокотки вагою, кН: |
|
|
|
|
400 |
|
10-12 |
0,6 |
0,7 |
250 |
|
10-12 |
0,5 |
0,5 |
Навантажені автомашини: |
|
|
|
|
БелАЗ |
|
10-12 |
0,6 |
0,7 |
КрАЗ |
|
10-12 |
0,5 |
0,5 |
МАЗ |
|
10-12 |
0,4 |
0,4 |
Трамбувальна машина Д-471 |
|
2-3 |
1,0 |
1,2 |
Вібротрамбівки підвісні |
|
25-30 |
0,6-0,7 |
0,7-0,8 |
Віброкотки вагою, кН: |
|
|
|
|
50 |
|
2-3 |
- |
1,0 |
20 |
|
2-3 |
- |
0,7 |
Котки вантажами вагою 8-17 |
|
|
|
|
кН, що падають |
|
6-8 |
1,0-1,2 |
1,3-1,5 |
Віброплити самопересувні: |
|
|
|
|
SVP-631 |
|
3-4 |
- |
0,5 |
BSD-63 |
|
3-4 |
- |
0,8 |
Молот подвійної дії вагою |
|
|
|
|
22 кН на металевій плиті |
|
6-8 |
1,2 |
1,4 |
Екскаватори Е-10011, Е-1252 |
|
|
|
|
з трамбівкою діаметром |
|
|
|
|
d=1,2 м вагою Q=25 кН |
6-8 |
12-14 |
1,5-2 |
1,8-2,2 |
Те ж, d=1,6 м,Q=35 кН |
6-8 |
12-14 |
2-2,3 |
2,3 |
Те ж, d=1,8 м,Q=55 кН |
6-8 |
12-14 |
2,5 |
2,7-3,0 |
Те ж, d=2,0 м,Q=60-70 кН |
6-8 |
12-14 |
3,2-3,5 |
3,5-3,8 |
Екскаватори Е-2503, Е-2505 |
|
|
|
|
із трамбівкою |
|
|
|
|
d=2,4 м, Q=100 кН |
10-12 |
10-12 |
5-5,5 |
6,0 |
Те ж, d=3 м,Q=150 кН |
10-12 |
8-10 |
7,0 |
8,0 |
- Час ущільнення (в секундах) за одним слідом для досягнення відповідного ущільнення.
Зауважимо також, що у Франції на будівництві аеропорту використання надважкої трамбівки масою 200 т, за даними фірми “Луї Менар”, дало змогу ущільнити насип і водонасичені піски на глибину до 40 м. Цю трамбівку скидали з висоти 20 м спеціальним стріловим краном. Надважкі трамбівки масою 40…50 т використовують в Англії та Швеції, в Японії – масою 150 т. У Швеції, до речі, трамбівки скидають з висоти 40 м. У нашій країні на цей час найефективнішою є трамбівка масою 24 т, діаметром 2,8 м, що складається з двох корпусів 10 і 14 т, з’єднаних болтами, та має форму зрізаного шестигранника. Статичний тиск трамбівки на ґрунт становить 47 кПа. Кожний корпус зварний із листової сталі, заповнений зацементованими чавунними кулями. Базова машина – екскаватор Е-2503 вантажопідйомністю 600 кН. Навісне обладнання розроблене Київським НДІБВ і виконано трестом “Дніпроспецекскавація”. Трамбівка переміщується за розміщеною в центрі телескопічною напрямною штангою й у момент скидання роз’єднується з підйомним устаткуванням, розвантажуючи одночасно стрілу екскаватора від реактивних динамічних навантажень.
Першим об’єктом для цього методу став лікарняний комплекс у Степногірську Запорізької області. Майданчик під будівництво на глибину 8…12 м було складено лесовими супісками та суглинками за можливості їх просідання від власної ваги при замоканні 15…36 см. Дослідним шляхом установлено, що товщина ущільненого ґрунту склала 8…9 м. Це було досягнуто трамбуванням дна котловану на глибину 5 м з улаштуванням ґрунтової ущільненої подушки товщиною 3…4. Площа ущільнення ґрунту на цьому об’єкті – 10 тис м2. За рахунок заміни проектної багатошарової ґрунтової подушки ущільненням трамбівкою об’єм земля-
409
них робіт скоротився в 2 рази, вартість і трудомісткість – на 30%, економія трудовитрат склала 5524 люд.-днів.
На жаль, трамбівку розмірами 4×4 м масою 80 т, виготовлену будівельниками Молдови й змонтовану на двох трубоукладачах ТГ-502 вантажопідйомністю 500 кН кожний, можна скидати з висоти лише 6,8 м, тому товщина ущільненого шару ґрунту не перевищує 6 м. Тех- ніко-економічні розрахунки показали, що вартість робіт з ущільнення основ цією трамбівкою в 3,3 разу вища, ніж при використанні 10-тонної трамбівки на крані РДК-25, зате вона дає змогу прискорити підготовку основ у 3-4 рази.
Глибинне ущільнення просадочних і насипних ґрунтів полягає в тому, що падаючою важкою циліндричною трамбівкою масою 2,5 т пробивають свердловини з витисканням ґрунту в боки з подальшим заповненням їх місцевим ґру н- том із пошаровим трамбуванням (рис. 14.41, б). У результаті навколо кожної свердловини утворюється зона ущільненого ґрунту діаметром, що в 2-4 рази перевищує діаметр свердловини d. До речі, свердловини можна проходити й методом гвинтового продавлювання спіралеподібними снарядами (див. п. 14.2). Група таких свердловин створює масив ущільненого непросадочного ґрунту з підвищеними механічними властивостями. Відстань між центрами свердловин ℓ визначають за формулою
|
|
ρds |
|
|
|
= 0,95 d |
|
. |
(14.38) |
||
ρds − ρd |
|||||
Масу ґрунтового матеріалу оптимальної вологості, необхідного для наби- |
|||||
вання 1 м довжини свердловини, визначають за формулою |
|
||||
m = kg Aρdc (1+ w), |
(14.39) |
де kg – коефіцієнт, що враховує збільшення діаметра свердловини при втрамбовуванні ґрунту: для супісків – 1,4; суглинків і глин – 1,1; A – площа поперечного перерізу свердловини; ρdc – щільність сухого ґрунту, що його засипають у свердловину, приймається ρdc=1,75 т/м3; w – вологість ґрунту, який засипають у свердловину.
410
|
25 |
25 |
02,55 02,55 02,55 02,55 02,557,5 |
qs, МПа |
|||||
0 |
5 |
А |
10 |
40 |
70 |
100 |
130 |
ℓ, см |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
20 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
40 |
|
|
|
|
|
|
|
|
А |
60 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
80 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
100 |
|
|
|
|
|
|
|
|
WL |
120 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
140 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
160 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
180 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Б |
200 |
106 |
|
|
|
|
|
|
|
|
220 |
|
|
110 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
240 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
260 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
В |
280 |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
h, см |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 14.43. Розріз пробитої свердловини з оточуючим простором: |
|||||||||
1 – зона проникнення щебеню; 2 – свердловина з піском; |
|
|
|||||||
А – намив; Б – слабкий ґрунт; В – нижній шар |
|
|
Глибин- |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
не ущільнення ґрунтів за допомогою ґрунтових паль виконують із метою усу- |
|||||||||
нення просідання. Аналогічно проводять ущільнення водонасичених ґрунтів пі- |
|||||||||
щаними палями. Пробивають свердловини під захистом інвентарної труби. У |
|||||||||
процесі заповнення свердловини ущільненим піском інвентарну трубу поступо- |
|||||||||
во вилучають. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Глибинне віброущільнення пухких піщаних ґрунтів здійснюють спеціаль- |
|||||||||
ним снарядом, з’єднаним із вібратором (рис. 14.41, в). Ефективність методу |
|||||||||
підвищується у водонасичених пісках або при подаванні води в процесі ущіль- |
|||||||||
нення. У Київському НТУБА запропоновано спосіб закріплення слабкого водо- |
|||||||||
насиченого ґрунту, який підстилає намив, шляхом транспортування піску нами- |
|||||||||
ву в слабкий шар указаним снарядом (рис. 14.41, г). При цьому досягають під- |
|||||||||
вищення механічних властивостей слабкого ґрунту. Відпадає необхідність його |
|||||||||
прорізання пальовими фундаментами. |
|
|
|
|
|||||
Ущільнення ґрунтів вибухом (рис. 14.41, д) застосовують для водонасиче- |
|||||||||
них піщаних ґрунтів, гравію, гальки, щебеню і кам’яної накиді, а також попере- |
|||||||||
дньо насичених водою лесових просадочних ґрунтів. Для вибухового способу |
|||||||||
ущільнення ґрунтів характерні значна потужність розроблюваної товщі, мож- |
411
|
|
|
|
|
|
|
σ, МПа |
ливість вибуху зарядів на будь- |
||||
0 |
0,1 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
0,5 |
0,6 |
0,7 |
0,8 |
яких глибинах нижче від поверхні |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ґрунту, в тому числі і під водою, |
|||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
висока |
однорідність |
ущільненого |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ґрунту. Трудомісткість і вартість |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
ущільнення вибухом значно менші, |
|||
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
ніж при інших методах ущільнення |
|||
|
|
|
|
|
|
4 |
|
ґрунтів. До числа недоліків способу |
||||
4 |
|
|
|
|
|
|
|
слід віднести необхідність вико- |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
нання правил техніки безпеки й |
||||
|
|
|
|
|
|
|
6 |
|
||||
5 |
|
|
|
|
|
|
|
можливість впливу вибуху на іс- |
||||
|
|
|
|
|
|
5 |
|
нуючі будівлі та споруди. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Спосіб поліпшення слабкого |
|||
|
|
|
1 |
|
|
3 |
|
|
підстильного пласту ґрунту осно- |
|||
7 |
|
|
|
|
|
|
|
ваний на втрамбовуванні в ґрунт |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
щебеню. З метою збереження зе- |
|||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
мель, придатних для сільського го- |
||||
S, см |
|
|
|
|
|
|
сподарства, під будівництво відво- |
|||||
Рис. 14.44. Криві залежностей осідання від на- |
дять ділянки із складними інженер- |
|||||||||||
но-геологічними умовами, часто в |
||||||||||||
вантаження штампів, які встановлено: |
|
|
||||||||||
1 – безпосередньо на слабкий шар; 2 – на намив |
долинах річок, у межах міст і про- |
|||||||||||
до |
втрамбовування; |
3 – між свердловинами; |
мислових зон. Будівництво тут ве- |
|||||||||
4 – між свердловинами після укочування дна |
дуть після влаштування намиву, що |
|||||||||||
котловану чотирма проходами автосамоскида; |
||||||||||||
5, 6 – за центром свердловини |
|
|
|
перекриває відклади стариць та бо- |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
літ. У результаті утворюються тов- |
|||
щі ґрунтів, у яких під намитим піском залягають прошарки мулів, торфів і зато- |
||||||||||||
рфованих ґрунтів. Потужність їх звичайно невелика, від 1 до 3 м, проте проріза- |
||||||||||||
ти їх необхідно палями. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
У ПолтНТУ розроблено і впроваджено спосіб посилення слабкого шару, |
|||||||||||
який підстилає намив, шляхом утрамбовування щебеню через окремі пробиті |
||||||||||||
свердловини. Спосіб полягає в тому, що в намитому піску влаштовують кот- |
||||||||||||
лован на проектну позначку, яка відповідає підошві фундаменту мілкого закла- |
||||||||||||
дання. Потім за допомогою устаткування для пробивання свердловин у нами- |
||||||||||||
тому піску пробивають свердловини до слабкого шару і через них утрамбову- |
||||||||||||
ють щебінь для витиснення слабкого ґрунту. Після закінчення втрамбовування |
||||||||||||
щебеню свердловину заповнюють піском із пошаровим ущільненням тією ж |
||||||||||||
трамбівкою. На підготовлених таким чином основах споруджують фундамент |
||||||||||||
мілкого закладання. На рис. 14.42 показано технологію запропонованого спосо- |
||||||||||||
бу. |
Спосіб поліпшення властивостей слабкого водонасиченого шару, який підстеляє на- |
|||||||||||
|
||||||||||||
мив, оснований на формуванні в ньому зон з утрамбованого щебеню. Від їх властивостей і |
||||||||||||
геометричних характеристик залежать міцність і деформативність основ фундаментів мілко- |
||||||||||||
го закладання. Для дослідження зон утрамбованого щебеню було застосовано метод статич- |
||||||||||||
ного зондування ґрунтів розширеним конічним наконечником (див. розділ 5). |
|
|||||||||||
|
На рис. 14.43 у розрізі показано пробиту свердловину з оточуючим простором, де в |
|||||||||||
масштабі нанесені графіки статичного зондування з віддаленням від свердловини. На підста- |
412
ві таких досліджень встановлено, що зона проникнення щебеню має форму еліпсоїда обертання. Співвідношення півосей його залежить від товщини слабкого шару за умови постійності об’єму втрамбованого щебеню. Пояснюється це розсіюванням щебеню в слабкому ґрунті. Концентрація щебеню підвищується з наближенням до осі пробитої свердловини.
Для оцінювання ефективності запропонованого способу поліпшення ґрунтів у мікрорайоні Левада м. Полтави були проведені випробування статичним навантаженням жорсткого квадратного залізобетонного штампу площею 10000 см3. На рис. 14.44 нанесені залежності осідання від навантаження, встановлені як до поліпшення властивостей слабкого шару, так і після нього. Згідно з результатами штампових випробувань утрамбовування щебеню в слабкий шар змінює умови деформування основ так, що абсолютно безпечна перша стадія (ущільнення) проявляється при більших у 2-3 рази середніх тисках під підошвою штампа порівняно з даними випробувань ґрунтів природного складу. Це свідчить про підвищення надійності основ, поліпшених запропонованим способом.
413