Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
M.L.Zocenko_-_Inzh_geol_Mehan_gruntiv_osnovy_i_fund.pdf
Скачиваний:
663
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
6.57 Mб
Скачать

При розв’язанні плоскої задачі найбільше значення має результат у випадку рівномірно розподіленого навантаження, що діє вздовж смуги.

Для одержання цього розв’язання можна використати формули для в и- значення напруг від лінійного навантаження (рис. 7.6). Навантаження на нескінченно малий елемент навантаженої ділянки dy буде дорівнювати dp=pdy, де

dy = cosRdββ і, виходячи з цього, dp = PcosRdββ .

Приймаючи це елементарне навантаження за зосереджену силу в умовах плоскої задачі й інтегруючи вздовж ширини смуги, одержимо формули для складових напруг від навантаження, рівномірно розподіленого по смузі:

 

p

 

 

1

 

 

1

 

 

 

σ z =

 

 

 

β1

+

2

sin 2β1

( β2 )

2

sin( 2β2 )

;

 

 

 

 

π

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

1

 

 

1

 

 

 

σ y =

 

 

 

β1

2

sin 2β1

( β2 )+

2

sin( 2β2 )

;

(7.20)

 

 

 

π

 

 

 

 

 

 

 

τ = 2pπ (cos 2β2 cos 2β1 ).

Значення кута β2 береться із знаком плюс для точок, які розміщуються за вертикалями, проведеними через кінець смуги, зі знаком мінус для точок, розташованих між цими вертикалями.

Для точок (наприклад, точка M1), що лежать уздовж вертикальної осі симетрії завантаженої смуги, формули (7.20) спрощуються, тому що в цьому випадку β1=-β2.

Через симетрію навантажень складові напруги збігаються з головними:

σ z =σ1 =

 

p

 

(2β + sin 2β);

 

 

 

 

 

π

 

σ y =σ2 =

 

p

(2β sin 2β );

(7.21)

 

 

 

π

 

τ = 0.

Аналіз формул (7.21) свідчить, що вони мають і більш загальне значення, оскільки визначають головні нормальні напруги в довільній точці масиву, що лінійно деформується. Напрям головних напруг σ1 та σ2 для довільної точки збігається з напрямом бісектриси кута видимості для вибраної точки 2β і перпендикулярним до нього. Розміщення еліпсів головних напруг для цього випадку показане на рис.7.7.

7.2. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ВІД ВЛАСНОЇ ВАГИ ҐРУНТУ

Вертикальні напруги, що виникають у ґрунтовому масиві від власної ваги ґрунту, приймаються зростаючими пропорційно глибині шару, який розглядається. У зв’язку з цим епюра напруг по глибині однорідного шару ґрунту мат и- ме вигляд трикутника, а при декількох неоднакових шарах буде зображена ламаною лінією, як показано на рис. 7.8 (лінія ABCDME).

171

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

β1

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

β

 

 

β2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2β'

 

 

 

 

 

3×0,25b

 

 

 

 

 

 

β'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4×0,25b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.7. Еліпси головних напруг

 

 

 

 

 

 

Вертикальна напруга на глибині z

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σzg = γihi ,

 

 

 

 

(7.22)

 

 

 

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

де n – кількість різних шарів ґрунту від поверхні до глибини z; γi – питома вага

ґрунту в і-му шарі; hi

– товщина і-го шару ґрунту.

 

 

 

 

 

 

У шарах, розташованих нижче від рівня ґрунтової води, питома вага для

уламкових ґрунтів, пісків, супісків і суглинків приймається зменшеною за ра-

хунок виважуючої дії води й обчислюється за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

γ sb =

γ s γ w ,

 

 

 

 

(7.23)

 

 

 

 

 

 

 

1+ e

 

 

 

 

 

де γs – питома вага частинок ґрунту, кН/м3; γw=10 кН/м3 – питома вага води; е

коефіцієнт пористості ґрунту.

 

За наявності

водонепроникного

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

шару ґрунту на рівні його поверхні

 

 

 

 

 

 

 

γ1

1

 

 

 

 

1

епюра буде мати горизонтальну ділян-

 

 

 

 

ку, яка дорівнює

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

 

h ,

(7.24)

 

 

 

B

σzg1

 

 

dσ

zg

=γ

w

 

 

 

 

 

 

 

 

w

 

γ2

2

 

γ1·h1

 

 

 

де γw – питома вага води; hw – товщина

 

 

C

σ′zg2

 

шару води.

 

 

 

 

 

 

 

 

WL

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Для ґрунтових умов, показаних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

w h

 

 

 

 

 

 

на рис. 7.8, вертикальна

напруга від

γ2sb

 

 

 

 

 

h

 

 

γ2·(h2-hw)

 

zg

 

 

 

 

M

власної ваги на нижній межі першого

 

 

 

 

σ″zg2

γ3

3

 

γ2sb·hw

D

σzg2

шару дорівнює σzg11·h1.

Другий шар

 

 

 

3

– пісок, є водоносним шаром, що заля-

 

 

 

h

 

 

 

 

 

γw·hw E σzg3

гає на шарі 3 – глині, що виконує роль

 

 

 

 

 

 

γ3·h3

водотриву. Оскільки питома вага ґрун-

 

Рис. 7.8. Схема розподілу напруг від вла-

ту вище і нижче від рівня ґрунтової

 

сної ваги ґрунту: 1 – супісок; 2 – пісок;

води має різне значення, напруги від

 

3 – глина водотривка

 

 

 

`

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

172

власної ваги теж визначаються окремо для ділянок шару вище й нижче від рівня ґрунтової води. На рівні ґрунтової води вертикальна напруга від власної ваги дорівнює σzg2 =σ zg1 +γ 2( h2 hw ). У нижній частині шару (точка D) вертика-

льна напруга від власної ваги дорівнює σ zg 2

=σ zg1 +γ 2sb hw.

′′

 

На покрівлю водотриву (шар 3) передається вертикальна напруга від вла-

сної ваги ґрунту і води, що розташована в порах σ zg2

=σ zg1 +γ w hw. На нижній

 

 

′′

межі шару 3 вертикальна напруга від

власної

ваги ґрунту дорівнює

σ zg3 =σ zg2 +γ3 h3 .

 

 

Інколи, коли це потрібно для розрахунків, епюру вертикальних напруг від власної ваги будують за осередненим значенням питомої ваги ґрунту, яке визначають з виразу

 

n

 

 

 

γihi

 

 

γ m =

1

.

(7.25)

n

 

hi

 

 

1

 

 

При використанні середнього значення питомої ваги епюра напруг від власної ваги ґрунту буде обмежуватися не ламаною, а прямою лінією, і на глибині z її значення дорівнюватиме σzgzm·z.

7.3. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ПО ПІДОШВІ ФУНДАМЕНТІВ

Питання про розподіл напруг по підошві фундаментів будівель та споруд має велике практичне значення. Якщо відомий реактивний тиск по підошві фундаменту, який звичайно називають контактним, то без особливих зусиль можна знайти величину розрахункових згинальних моментів і перерізуючих сил у тілі фундаменту за допомогою звичайних рівнянь статики.

Найпростіше розв’язання цієї задачі можна одержати у випадку так званого абсолютно гнучкого фундаменту, прикладом якого можуть бути піщані подушки і насипи. Підошва такої споруди переміщується слідом за деформацією поверхні навантаженого масиву, як це зображено на рис. 7.9, а. При дії рівномірно розподіленого навантаження найбільші вертикальні напруги виникають під центром завантаженої площадки, внаслідок чого поверхня ґрунту одержує найбільше осідання в центрі, а найменше – в кутових точках навантаження, тобто спостерігається “чаша осідання”.

Якщо ж при деформації основи форма підошви фундаменту не змінюєть-

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

б

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S1

R R

S2<S1

Рис. 7.9. Деформації поверхні ґрунту при дії рівномірно розподіленого наванта-

ження: а – гнучкий фундамент; б – жорсткий круглий штамп

173

ся, він вважається жорстким. При однаковому зовнішньому навантаженні жорсткий фундамент має менше порівняно з гнучким осідання за рахунок перерозподілу напруг по підошві (рис. 7.9, б).

При вирівнюванні переміщень напруги в центрі фундаменту зменшуються, а по краях зростають, що підтверджує теорію лінійно деформівного середовища, одержану для жорстких штампів. Так, для абсолютно жорсткого круглого штампа, завантаженого рівномірно розподіленим навантаженням, теорія лінійно деформівного середовища пропонує для визначення вертикальних напруг по підошві штампа такий вираз:

σ z =

 

 

p

 

,

(7.26)

 

 

 

 

1(r R)2

2

 

 

 

де р – середнє значення тиску по підошві штампа; R – радіус штампа; r – відстань від центра штампа до точки, що розглядається.

Як випливає з виразу (7.26), мінімальне значення σz при r=0 дорівнює р/2. Максимальне значення σz одержимо при r=R, коли вертикальна напруга прямує до нескінченності.

Епюра має нескінченні величини напруг під краями штампа (рис. 7.10, а). Але реальний ґрунт не може сприймати нескінченні напруги, тому він втрачає несучу здатність і відбувається перерозподіл напруг по контакту. Як показують безпосередні вимірювання контактних напруг, виконані за допомогою спеціальних приладів, фактичні напруги під краями фундаменту виявляються значно меншими за теоретичні, а сам вигляд епюр напруг залежить від величини навантаження, розмірів фундаменту й властивостей ґрунту. При великих розмірах

а

 

 

 

 

 

 

R

R

 

 

 

 

 

 

б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

фундаменту,

незначних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

навантаженнях

та

щіль-

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

них ґрунтах форма епюри

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r, y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r, y

сідлоподібна (рис. 7.10,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

б). Для ґрунтів середньої

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

щільності, помірних на-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P/2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σz

вантажень і середніх ро-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

змірів фундаменту форма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

σz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

епюри параболічна (рис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.10, в). При незначних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p

 

 

 

 

г

 

 

 

 

 

 

 

p

розмірах фундаменту, ве-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ликих навантаженнях та

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r, y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r, y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

слабких

ґрунтах

епюра

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

має дзвоноподібну форму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σz

(рис. 7.10, г).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як бачимо із зазна-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ченого

вище,

одержати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точну епюру контактних

 

Рис. 7.10. Епюри контактних напруг уздовж підошви

напруг

досить

складно,

 

жорсткого круглого штампа: а

– теоретична; б

– сідлопо-

тому що в кожному кон-

 

дібна; в – параболічна; г

– дзвоноподібна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кретному випадку

дово-

`

174

диться враховувати не

а

 

F

б

 

 

 

 

 

 

e

 

 

 

F

 

 

 

тільки величину і харак-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тер навантаження, а та-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кож розміри й

форму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G

 

b/2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b/2

фундаменту,

глибину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

його закладання, власти-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σz=p

 

pmin

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

pmax

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вості ґрунту. Крім того,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

криволінійна

форма

 

 

 

b/2

 

b/2

 

 

 

 

 

 

0

e<b/6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

епюр незручна для роз-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

pmax

рахунків і розв’язання

Рис. 7.11. Практичний вигляд епюр

 

 

e=b/6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

практичних задач.

контактних напруг, який прийнято

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

pmax

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виходячи

з прак-

для розрахунків:

 

 

 

e<b/6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а – для фундаменту, навантаженого

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тичного досвіду та чис-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

центрально;

б – для фундаменту,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ленних досліджень, а та-

навантаженого позацентрово

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кож ураховуючи те, що на глибинах, які перевищують ширину фундаменту, вплив перерозподілу кон-

тактних напруг по підошві майже не відчувається, епюри в більшості випадків вважають лінійними.

Для центрально навантаженого фундаменту епюра має вигляд прямокутника (рис. 7.11, а). Тиск під підошвою фундаменту дорівнює середній інтенсивності зовнішнього рівномірно розподіленого навантаження і визначається за

формулою

F + G

 

 

p =

,

(7.27)

A

 

 

 

де N – рівнодіюча зовнішніх вертикальних сил на обрізі фундаменту; G – вага фундаменту і ґрунту на його уступах; А – площа підошви фундаменту.

Тиск на ґрунт під краями позацентрово навантаженого фундаменту визначають із виразу

pmax =

F +G

±

M

,

(7.28)

A

W

min

 

 

 

де М – момент зовнішніх сил відносно осі, яка проходить через центр ваги підошви фундаменту; W – момент опору підошви фундаменту відносно тієї ж осі.

Найчастіше фундамент має підошву у вигляді прямокутника шириною b і

довжиною . Ураховуючи те, що для прямокутника W = b62 , а A= b , одержимо

 

F +G

6e

,

(7.29)

pmax =

 

1±

 

 

b

 

min

 

 

 

 

де е – ексцентриситет прикладання рівнодіючої навантаження від зовнішніх сил, e=M/N.

На рис. 7.11, б показано епюри контактного тиску для позацентрового завантаження. У випадку, коли значення ексцентриситету менше, ніж b/6, епюра має вигляд трапеції; при ексцентриситеті e=b/6 має форму трикутника; якщо ж

175

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]