
- •Передмова
- •Вступ
- •Частина перша
- •1. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗЕМЛЮ. МІНЕРАЛИ І ГІРСЬКІ ПОРОДИ
- •1.1. ЗЕМЛЯ У СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ І БУДОВА
- •1.2. МІНЕРАЛИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ І ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
- •1.3. ГІРСЬКІ ПОРОДИ, ЇХ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВІДМІТНІ ОЗНАКИ
- •1.4. ВІК ГІРСЬКИХ ПОРІД І ШКАЛА ГЕОЛОГІЧНОГО ЧАСУ
- •2. ГЕОЛОГІЧНІ ТА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ
- •2.2. РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ ТА ДИСЛОКАЦІЇ
- •2.3. МАГМАТИЗМ І ВУЛКАНИ
- •2.4. ЗЕМЛЕТРУСИ
- •2.5. ВИВІТРЮВАННЯ ТА ЕЛЮВІАЛЬНІ ВІДКЛАДИ
- •2.7. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА ЛЬОДОВИКІВ І ЛЬОДОВИКОВІ ВІДКЛАДИ
- •2.8. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА ВІТРУ ТА ЕОЛОВІ ВІДКЛАДИ
- •2.9. ГЕОЛОГІЧНА РОБОТА МОРЯ І МОРСЬКІ ВІДКЛАДИ
- •2.10. ВІДКЛАДИ ОЗЕР І БОЛІТ
- •2.11. ЧЕТВЕРТИННІ ТА КОРІННІ ВІДКЛАДИ
- •2.12. ПЛИВУНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕДЕННЯ НА НИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
- •2.13. СУФОЗІЯ
- •2.14. КАРСТ
- •2.15. ЗСУВИ
- •3. ОСНОВИ ГІДРОГЕОЛОГІЇ
- •3.1. КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ
- •3.2. ПОХОДЖЕННЯ І ФОРМУВАННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.3. ВИДИ ВОДИ В ПОРАХ ГІРСЬКИХ ПОРІД
- •3.4. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ХІМІЧНИЙ І БАКТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ АГРЕСИВНІСТЬ
- •3.5. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.6. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЗЕМНИХ ВОД
- •3.7. РУХ ВОДИ В ГІРСЬКИХ ПОРОДАХ
- •3.8. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ ПОТОКУ ҐРУНТОВИХ ВОД ТА ПРИПЛИВУ ВОДИ ДО ВОДОЗАБІРНИХ СПОРУД
- •3.9. ВЗАЄМОДІЯ СВЕРДЛОВИН І ОРГАНІЗАЦІЯ ВОДОЗНИЖЕННЯ
- •3.10. ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •3.11. ЗАПАСИ ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ ОХОРОНА
- •4. ОСНОВИ ҐРУНТОЗНАВСТВА
- •4.1. СКЛАДОВІ КОМПОНЕНТИ ТА СТРУКТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ ҐРУНТІВ
- •4.2. ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ҐРУНТІВ
- •4.3. КЛАСИФІКАЦІЯ ҐРУНТІВ
- •4.4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ
- •4.5. СТИСЛИВІСТЬ ҐРУНТІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК СТИСЛИВОСТІ. ЗАКОН УЩІЛЬНЕННЯ
- •4.6. МІЦНІСТЬ ҐРУНТІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК МІЦНОСТІ. ЗАКОН КУЛОНА
- •4.7. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ
- •4.8. ЗВ’ЯЗОК МІЖ ФІЗИЧНИМИ ТА МЕХАНІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ ҐРУНТІВ
- •4.9. ДИЛАТАНСІЯ ҐРУНТУ
- •4.10. АНІЗОТРОПІЯ ҐРУНТУ
- •4.11. РЕОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •4.12. ДИНАМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •5. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •5.1. СКЛАД І ОБ’ЄМ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
- •5.2. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РЕКОГНОСЦИРОВКА
- •5.3. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА
- •5.4. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РОЗВІДКА
- •5.5. ГІРСЬКІ ТА БУРОВІ ВИРОБКИ
- •5.6. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДНІ РОБОТИ
- •5.7. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ
- •5.8. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
- •5.9. КАМЕРАЛЬНІ РОБОТИ
- •5.10. ОСОБЛИВОСТІ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У РАЙОНАХ РОЗВИТКУ НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
- •5.11. ВИКОРИСТАННЯ ГЕОФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ
- •Частина друга
- •6. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •6.1. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ҐРУНТ І РОЗВИТОК МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •6.2. ФАЗИ НАПРУЖЕНОГО СТАНУ ҐРУНТУ
- •6.3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОЗПОДІЛ НАПРУГ І ДЕФОРМАЦІЙ У ТОЧЦІ МАСИВУ ҐРУНТУ
- •6.4. МОДЕЛІ, ЩО ОПИСУЮТЬ СТАН ҐРУНТУ
- •7.2. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ВІД ВЛАСНОЇ ВАГИ ҐРУНТУ
- •7.3. РОЗПОДІЛ НАПРУГ ПО ПІДОШВІ ФУНДАМЕНТІВ
- •7.4. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ НАПРУГ У ҐРУНТАХ
- •7.5. ВИДИ ДЕФОРМАЦІЙ ҐРУНТІВ І ПРИЧИНИ, ЯКІ ЇХ ЗУМОВЛЮЮТЬ
- •7.6. ВИЗНАЧЕННЯ ОСІДАННЯ ШАРУ ҐРУНТУ ПРИ СУЦІЛЬНОМУ НАВАНТАЖЕННІ (ОСНОВНА ЗАДАЧА)
- •7.7. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ОСІДАНЬ ОСНОВИ
- •7.8. УРАХУВАННЯ ВПЛИВУ ЗАВАНТАЖЕННЯ СУСІДНІХ ФУНДАМЕНТІВ
- •8. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОГО НАПРУЖЕНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ І ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ
- •8.1. РІВНЯННЯ ГРАНИЧНОЇ РІВНОВАГИ ДЛЯ СИПУЧИХ ТА ЗВ’ЯЗНИХ ҐРУНТІВ
- •8.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРШОГО КРИТИЧНОГО ТИСКУ НА ҐРУНТ
- •8.3. ВИЗНАЧЕННЯ ДРУГОГО КРИТИЧНОГО ТИСКУ НА ҐРУНТ
- •8.4. ВПЛИВ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА ХАРАКТЕР РУЙНУВАННЯ ОСНОВ І ГРАНИЧНИЙ ТИСК
- •8.5. СТІЙКІСТЬ УКОСІВ ҐРУНТУ
- •8.6. ВИЗНАЧЕННЯ ТИСКУ ҐРУНТІВ НА ОГОРОЖІ
- •9. ГРАНИЧНИЙ НАПРУЖЕНИЙ СТАН АНІЗОТРОПНИХ ОСНОВ
- •9.1. УМОВИ ГРАНИЧНОГО НАПРУЖЕНОГО СТАНУ АНІЗОТРОПНОГО ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ҐРУНТУ І РОЗРАХУНКОВА МОДЕЛЬ
- •9.2. ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ ДЛЯ АНІЗОТРОПНОЇ ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ОСНОВИ
- •9.3. ВИРІШЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ДЛЯ АНІЗОТРОПНОГО ЗА ОПОРОМ ЗРУШЕННЮ ҐРУНТУ.
- •10. ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ НЕЛІНІЙНОГО ДЕФОРМУВАННЯ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •10.1. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО НЕЛІНІЙНУ ДЕФОРМАТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ
- •10.2. ТЕОРІЇ, ЯКІ ОПИСУЮТЬ НЕЛІНІЙНІ ДЕФОРМАЦІЇ ҐРУНТІВ
- •10.3. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ УРАХУВАННЯ НЕЛІНІЙНОЇ ДЕФОРМАТИВНОСТІ ҐРУНТІВ У РОЗРАХУНКАХ ОСНОВ
- •10.4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЧИСЛОВИХ МЕТОДІВ
- •10.5. ЧИСЛОВІ МЕТОДИ У ЗАДАЧАХ МЕХАНІКИ ҐРУНТІВ
- •10.6. ВИКОРИСТАННЯ РІШЕНЬ ТЕОРІЇ ФІЛЬТРАЦІЙНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ ҐРУНТІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУ ОСІДАННЯ ОСНОВ У ЧАСІ
- •10.7. ПРИКЛАДНА ТЕОРІЯ ПОВЗУЧОСТІ ҐРУНТІВ У РОЗРАХУНКАХ ДЕФОРМАЦІЙ ОСНОВ У ЧАСІ
- •10.8. ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ДЕФОРМАЦІЙ ОСНОВИ З ЧАСОМ ЗА ДАНИМИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА НИМИ
- •11. ОСНОВИ ТЕОРІЇ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ЇХ ОПТИМАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
- •11.2. СТАНДАРТНИЙ МЕТОД УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.3. ДИНАМІЧНИЙ МЕТОД УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.4. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
- •11.5. ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК УЩІЛЬНЕННЯ З УРАХУВАННЯМ ПАРАМЕТРІВ МЕХАНІЗМІВ ДЛЯ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ
- •11.6. ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК УЩІЛЬНЕННЯ ЗА УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРИВАЛОЇ МІЦНОСТІ ҐРУНТІВ
- •11.7. ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ В ҐРУНТІ УЩІЛЬНЕНИХ ЗОН
- •Частина третя
- •12. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.2. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ ЗА ГРАНИЧНИМИ СТАНАМИ
- •12.3. ВЗАЄМОДІЯ ФУНДАМЕНТІВ І ШТУЧНИХ ОСНОВ ІЗ ҐРУНТОМ, ЩО ЇХ ОТОЧУЄ
- •12.4. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.5. ЗАВДАННЯ ВАРІАНТНОСТІ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •12.6. ВИБІР ГЛИБИНИ ЗАКЛАДАННЯ ФУНДАМЕНТІВ
- •13. ФУНДАМЕНТИ ТА ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ ІЗ ВИЙМАННЯМ ҐРУНТУ
- •13.1. КОНСТРУКЦІЇ ФУНДАМЕНТІВ НЕГЛИБОКОГО ЗАКЛАДАННЯ
- •13.2. РОЗРАХУНОК ФУНДАМЕНТІВ НЕГЛИБОКОГО ЗАКЛАДАННЯ ВІД ДІЇ ВЕРТИКАЛЬНОГО І ГОРИЗОНТАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
- •13.4. ФУНДАМЕНТИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ БУРІННЯ
- •13.5. ОПУСКНІ КОЛОДЯЗІ І КЕСОНИ
- •13.6. ФУНДАМЕНТИ ТИПУ “СТІНА В ҐРУНТІ”
- •13.7. ПІЩАНІ І ҐРУНТОВІ ПОДУШКИ
- •14. ФУНДАМЕНТИ І ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.3. ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ ПАЛЬ І ФУНДАМЕНТІВ
- •14.4. ОСОБЛИВОСТІ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ОСНОВ ПРИ ВЛАШТУВАННІ І РОБОТІ ФУНДАМЕНТІВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.5. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •14.6. РІЗНОВИДИ ШТУЧНИХ ОСНОВ, ЯКІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ МЕТОДОМ УЩІЛЬНЕННЯ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
- •15. ШТУЧНІ ОСНОВИ, ЯКІ УТВОРЮЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
- •15.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- •15.2. ПОЛІПШЕННЯ ҐРУНТУ ОСНОВИ ЧЕРЕЗ НАГНІТАННЯ В’ЯЖУЧОЇ РЕЧОВИНИ
- •15.3. ТЕРМОЗАКРІПЛЕННЯ ҐРУНТІВ
- •15.4. ЕЛЕКТРОХІМІЧНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ҐРУНТІВ
- •16. ФУНДАМЕНТИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД У СКЛАДНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ УМОВАХ
- •16.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- •16.2. ФУНДАМЕНТИ НА ЛЕСОВИХ ПРОСАДОЧНИХ ҐРУНТАХ
- •16.3. ФУНДАМЕНТИ НА ҐРУНТАХ, ЯКІ ЗДАТНІ ДО НАБУХАННЯ
- •16.4. ФУНДАМЕНТИ НА СЛАБКИХ ҐРУНТАХ
- •16.5. ФУНДАМЕНТИ НА НАСИПНИХ І НАМИВНИХ ҐРУНТАХ
- •16.6. ФУНДАМЕНТИ НА ЗАСОЛЕНИХ ҐРУНТАХ
- •16.7. ФУНДАМЕНТИ В УМОВАХ СЕЗОННОЇ І ВІЧНОЇ МЕРЗЛОТИ
- •16.8. ОСНОВИ І ФУНДАМЕНТИ В УМОВАХ ПІДТОПЛЕНИХ ТЕРИТОРІЙ
- •16.9. УЛАШТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА ДІЛЯНКАХ, ПІД ЯКИМИ Є ПІДЗЕМНІ ВИРОБКИ
- •16.10. ФУНДАМЕНТИ В КАРСТОВИХ РАЙОНАХ
- •16.11. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ В УМОВАХ ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ
- •16.12. ФУНДАМЕНТИ НА ЗСУВНИХ ТЕРИТОРІЯХ
- •17. ФУНДАМЕНТИ ПРИ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВАХ
- •17.1. ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВІВ НА СПОРУДИ І ҐРУНТОВІ ОСНОВИ
- •17.2. ТИПИ ФУНДАМЕНТІВ ПІД МАШИНИ Й ОБЛАДНАННЯ З ДИНАМІЧНИМИ НАВАНТАЖЕННЯМИ
- •17.3. РОЗРАХУНКИ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ ПРИ ДИНАМІЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ
- •17.6. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ СЕЙСМОСТІЙКИХ ФУНДАМЕНТІВ І СПОРУД
- •18.1 ВЗАЄМОДІЯ ФУНДАМЕНТІВ З ОСНОВОЮ
- •18.2. МЕТОДИ ВРАХУВАННЯ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ СИСТЕМИ “ОСНОВА–ФУНДАМЕНТ–БУДІВЛЯ”
- •18.3. РОЗРАХУНКОВІ МОДЕЛІ ҐРУНТОВОЇ ОСНОВИ
- •18.4. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ОСНОВИ ПРИ НЕРІВНОМІРНОМУ СТИСКУ І ЗРУШЕННІ. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ПАЛЬОВИХ ОСНОВ. КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ ПРОСАДОЧНОЇ ОСНОВИ. РЕОЛОГІЧНІ КОЕФІЦІЄНТИ ЖОРСТКОСТІ
- •18.5. РОЗРАХУНОК БАЛОК І ПЛИТ НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ
- •18.6. РОЗРАХУНОК РАМ НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ
- •18.7. КОНТИНУАЛЬНІ КІНЦЕВО-ЕЛЕМЕНТНІ РОЗРАХУНКОВІ СХЕМИ ФУНДАМЕНТІВ І СПОРУД НА ДЕФОРМОВАНІЙ ОСНОВІ.
- •19. ОСНОВИ НАДІЙНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНОСТІ ФУНДАМЕНТОБУДУВАННЯ
- •19.1. ЧИННИКИ ТЕОРІЇ НАДІЙНОСТІ СИСТЕМИ “ОСНОВА – ФУНДАМЕНТ – СПОРУДА”
- •19.2. РОЗРАХУНОК ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА НАДІЙНІСТЬ ТА ВИКОРИСТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК НАДІЙНОСТІ В ПРАКТИЦІ ЇХ ПРОЕКТУВАННЯ
- •19.3. ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ І ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •19.4. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНОВИДІВ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ
- •19.5. ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ І ВЛАШТУВАННІ ОСНОВ ТА ФУНДАМЕНТІВ
- •19.6. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ВЛАШТУВАННІ ФУНДАМЕНТІВ
- •Список рекомендованої літератури

та кількості ударів, що відповідають значенню основної фази ущільнення. На рис. 11.18 показано номограму ущільнення суглинку, основою для побудови котрої є графіки, зображені на рис. 11.17. Номограма дозволяє встановити залежність між кількістю ударів, питомим об’ємом ґрунту і його вологістю. Для визначення оптимальної вологості Wоpt та мінімально можливого питомого об’єму сухого ґрунту 1/ρdmax, на номограмі нанесені точки 3, які відповідають закінченню фази основного ущільнення. Оптимальна вологість Wоpt=0,167 відповідає мінімально можливому в кінці другої фази ущільнення питомому об’ємові сухого ґрунту 1/ρdmax=0,555 см3/г. Для досягнення максимальної щільності потрібно 28 ударів.
На відміну від стандартного динамічний метод ущільнення дозволяє дослідити закономірності зміни питомого об’єму сухого ґрунту в процесі самого ущільнення і визначити оптимальні характеристики з умови, коли вся прикладена робота ефективно використовується для ущільнення ґрунту.
11.4. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТІВ
Найбільш достовірні результати можна отримати шляхом проведення польових дослідних робіт із ущільнення ґрунтів. Такі дослідження виконують для визначення оптимальної вологості, максимально можливої щільності сухого ґрунту при використанні конкретного ущільнювача, кількості дій ущільнювача, яка необхідна для досягнення максимальної щільності сухого ґрунту, максимальної товщини ущільненого ґрунту з однорідною щільністю, а також для виявлення закономірностей зміни щільності сухого ґрунту в ході процесу ущільнення.
Для визначення оптимальних характеристик ущільнення роботи виконують як мінімум на трьох дослідних площадках шириною 5–6 м і довжиною 40–50 м. Для того, щоб виключити вплив деформації підстильного шару, основу площадок планують до горизонтального рівня й виконують попереднє ущільнення 20–30 проходами того котка, який буде використовуватися при дослідних роботах.
Ґрунт, для котрого визначають оптимальні характеристики ущільнення, відбирають у кар’єрі чи резерві та доставляють скреперами або самоскидами на дослідні площадки. На одній із площадок ґрунт природної вологості розрівнюють бульдозером чи грейдером рівномірним шаром із початковою товщиною 40÷50 см. Для збільшення вологості на другій дослі д- ній площадці ґрунт додатково зволожують за допомогою поливальної машини. Необхідну кількість води для зволоження розраховують за формулою (11.23), знаючи початкову вологість ґрунту і кількість завезеного ґрунту.
Бажано, щоб досягнута після зволоження вологість була дещо більшою, ніж вологість на межі розкочування (пластичності). Завезений на третю площадку ґрунт для зменшення вологості спочатку витримують для підсушування у купах із періодичним перевертанням бульдозером. Після зменшення вологості ґрунт розгортають у межах дослідної площадки рівномірним шаром товщиною 40÷50 см.
Кожну з площадок по довжині розділяють на чотири ділянки, у межах яких у наступному відбирають проби ґрунту для визначення вологості, щільності сухого ґрунту і проведення лабораторної пенетрації. На кожній ділянці відбирають до початку ущільнення по три проби для визначення початкової щільності сухого ґрунту за допомогою ріжучих кілець об’ємом 200 см3. Перед відбором зразків поверхню шару знімають на глибину 10–15 см для видалення шару розпушеного й підсохлого ґрунту. Один зразок відбирають по середині ділянки, два інші – на відстані 1 м від бровки площадки. У місці відбору кільця т акож беруть по дві контрольних проби для визначення вологості. Місця відбору зразків та проб заповнюють зволоженим піском або ґрунтом іншого кольору, щоб у подальшому місця відбору не співпадали. Таким чином, після кожного контрольного проходу і перед початком ущільнення відбирають по 12 зразків, що забезпечує можливість статистичної обробки.
Дослідне ущільнення виконують тим механізмом, який будуть використовувати при виробничому ущільненні. Після кожного проходу котка таким же чином, як і перед ущіль-
287

|
20 |
1 |
|
|
|
|
|
|
ненням, виконують від- |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
бір зразків ґрунту. Піс- |
|||||
N |
|
|
|
|
|
W0=0,140 |
|
ля визначення щільнос- |
|||||
котка, |
10 |
2 |
|
arctg 1/m |
|
|
|
|
ті сухого ґрунту й воло- |
||||
|
|
W0=0,161 |
|
гості потрібно виконати |
|||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||
|
3 |
|
|
|
W0=0,164 |
|
статистичну обробку та |
||||||
проходів |
|
|
|
|
|
||||||||
5 |
|
|
|
|
|
|
|
виключити нехарактер- |
|||||
arctg 1/m0 |
|
|
|
W0=0,180 |
|
ні |
результати. |
Аналіз |
|||||
4 |
|
|
|
|
|||||||||
|
4 |
|
|
|
|
|
отриманих |
у |
процесі |
||||
Кількість |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
ущільнення |
|
окремих |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
значень вологості і пи- |
|||||
2 |
|
|
|
|
|
|
|
томого |
об’єму |
сухого |
|||
|
|
|
|
|
|
|
1 |
ґрунту |
ведуть |
у такій |
|||
|
1 |
|
|
|
4 |
3 |
2 |
|
послідовності: |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
1. |
Визначають |
|||||
|
|
0,50 |
0,55 |
0,60 |
0,65 |
|
|
0,70 |
|
середньоквадратичні |
|||
|
|
Питомий об’єм сухого ґрунту 1/ρd, см3/г |
|
|
відхилення |
|
окремих |
||||||
|
|
Рис. 11.19. Графіки ущільнення лесового суглинку |
|
значень вологості ґрун- |
|||||||||
|
|
|
ту |
від |
середнього зна- |
||||||||
|
|
пневмокотком масою 25 т (ДГ-25) |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
чення вологості на дос- |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
лідній площадці, коефіцієнт мінливості, середньоквадратичну похибку середньоарифметич- |
|||||||||||||
ного. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.Будують криві розподілу вибіркових сукупностей відношень окремих значень вологості ґрунту до середнього значення вологості ґрунту на дослідній площадці і виключають із подальшого розгляду значення вологості за допомогою отриманих раніше величин середньоквадратичного відхилення.
3.Визначають середні значення вологості для кінцевої дослідної площадки за тими
|
|
|
|
|
|
|
|
|
даними, що залишилися після виклю- |
|
|
0,70 |
|
|
|
|
|
|
|
чення нехарактерних значень. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Будують графіки залежності |
|
г |
|
|
|
|
|
|
|
|
питомого об’єму сухого ґрунту від ло- |
|
/ |
|
|
|
|
|
|
|
|
гарифму кількості проходів котка для |
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
, см |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
кожної окремої ділянки дослідної пло- |
||
d |
|
|
|
|
|
|
|
N=1 |
щадки за розглянутою раніше методи- |
|
1/ |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
кою динамічного ущільнення. |
||
ґрунту |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
2 |
|
5. Оцінюють |
середньоквадра- |
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
тичні відхилення окремих значень пи- |
||
сухого |
|
|
|
|
|
|
|
томого об’єму сухого ґрунту в третій |
||
0,60 |
|
|
6 |
5 |
4 |
|
|
фазі ущільнення від середніх мінімаль- |
||
|
8 7 |
|
|
|
них значень питомого об’єму сухого |
|||||
об’єм |
9 |
|
|
|
|
Sr=0,815 |
ґрунту на кожній ділянці дослідної |
|||
10 |
|
|
|
|
|
|
|
площадки. Визначають коефіцієнт мін- |
||
Питомий |
1/ρd.max |
|
|
|
|
|
|
Sr=1 |
ливості, середньоквадратичну похибку |
|
3 |
/г |
|
|
|
|
середньоарифметичного, показник точ- |
||||
0,546 см |
|
|
|
|
|
ності середньоарифметичного. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
6. Визначають середньозважене |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
значення квадратичного відхилення пи- |
|
|
0,50 |
|
|
|
|
|
|
|
томого об’єму сухого |
ґрунту від міні- |
|
|
Wопт=0,145 |
|
|
мального значення у третій фазі ущіль- |
|||||
|
0,12 |
|
0,16 |
0,16 |
||||||
|
|
нення для дослідженого ґрунту. |
||||||||
|
|
|
|
|
|
Вологість, W |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
7. Виключають окремі значення |
|||
|
Рис. 11.20. Номограма ущільнення легкого |
|||||||||
|
питомого об’єму сухого ґрунту в усьо- |
|||||||||
|
суглинку пневмокотком масою 25 т (ДГ-25) |
|||||||||
|
|
|
` |
288 |

му діапазоні кількості проходів котка на основі отриманих величин середньозваженого квадратичного відхилення.
8. Для даних, що залишилися після відбраковування, визначають середні значення питомого об’єму сухого ґрунту після контрольних проходів котка на кожній дослідній площадці.
Одержані після статистичної обробки дані використовують для побудови графіків ущільнення.
На рис. 11.19 як приклад наведено графіки ущільнення легкого суглинку з Кривого Рогу WL=0,303, IP=0,109 пневмокотком масою 25 т (ДГ-25). Можна побачити, що графіки польових досліджень відповідають третій схемі динамічного ущільнення з постійною інтенсивністю. На кожному з графіків чітко видно третю фазу, яка відповідає неможливості подальшого ефективного ущільнення.
20 |
34 |
20 |
34 |
|
|
шини |
|
0,00 |
|
|
|
-0,10 |
|
1 прохід |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,30 |
|
|
|
|
|
1,69 |
1,40 |
|
|
1,47 |
1,71 |
1,45 |
1,50 |
|
|
-0,20 |
1,60 |
|
||||
1,70 |
|
|||||
|
|
|
|
|
1,80 |
|
|
|
|
|
1,55 |
1,30 |
|
|
1,39 |
|
1,33 |
1,40 |
|
|
-0,30 |
1,49 |
1,50 |
г/см3 |
|||
|
1,60 |
|||||
|
1,30 |
|||||
|
|
|
|
|
1,40 |
, |
|
1,38 |
|
|
|
d |
|
|
|
|
|
1,50 |
|
|
|
1,59 |
1,58 |
|
1,60 |
|
|
|
1,66 |
1,70 |
|
|||
-0,10 |
|
|
||||
|
3 проходи |
|
|
|
||
-0,20 |
1,57 |
1,68 |
1,59 |
1,6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
На рис. 11.20 наведено номо- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
граму ущільнення легкого суглинку, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,65 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,61 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,57 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,65 |
|
|
||||||||
котра дає можливість визначити оп- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
-0,30 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
тимальну вологість Wоpt=0,146 і мі- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
німальний питомий об’єм сухого |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ґрунту 1/ρdmax=0,546 см3/г. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Номограма зв’язує між собою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,66 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,62 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,61 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1,71 |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
питомий об’єм сухого ґрунту, воло- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
гість, кількість проходів котка й до- |
|
Рис. 11.21. Графіки зміни щільності сухого |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
зволяє розрахувати потрібну кіль- |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ґрунту за глибиною при вкочуванні легкого суг- |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
кість проходів для досягнення зада- |
|
линку пневмокотком масою 25 т (ДГ-25) в умо- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ного питомого об’єму сухого ґрунту |
|
вах неможливості зміщення сліду котка |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
при відомій вологості або визначити, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на які кінцеві результати можливо розраховувати при заданій кількості проходів котка. Лінія Sr=0,815 є межею ефективного ущільнення для всіх вологостей.
Як видно з номограми, кожній кількості проходів котка відповідає своє мінімально можливе значення питомого об’єму сухого ґрунту, що досягається при своєму відповідному значенні вологості. Таким чином підтверджується закономірність динамічного ущільнення про залежність оптимальних характеристик ущільнення від кількості роботи ущільнення.
Для вивчення характеру ущільнення за глибиною і визначення оптимальної товщини шару, в межах якої досягається однорідна щільність, на одній із ділянок дослідних площадок відбір зразків виконують у декілька ярусів по глибині з інтервалом 10 см. На рис. 11.21 як приклад наведено графіки зміни щільності сухого ґрунту за глибиною при укочуванні легкого суглинку пневмокотком масою 25 т (ДГ-25) в умовах неможливості зміщення сліду котка.
Графіки показують значення щільності сухого ґрунту по глибині й дають змогу бачити, що вже після третього проходу котка щільність у масиві практично вирівнюється за рахунок бічного тиску, а товщина ущільненого шару з однорідними властивостями може бути
289

|
|
у конкретному випадку прийнятою 30 см. |
|
|
8 |
Якщо досліджують ущільнення ґрунтів тра- |
|
|
7 |
мбівками, відривають шурфи та з інтервалом |
|
5 |
10÷20 см за глибиною також відбирають зра- |
||
|
6 |
зки для визначення щільності сухого ґрунту, |
|
|
за отриманими даними будують графіки змі- |
||
|
|
ни щільності сухого ґрунту за глибиною і |
|
4 |
9 |
визначають зону ефективного ущільнення. |
|
Для зведення земляних споруд зви- |
|||
|
|
||
|
|
чайно використовують однорідні зв’язні ґру- |
|
|
|
нти, які розробляють у кар’єрі чи резерві й |
|
2 |
3 |
доставляють на місце робіт для ущільнення. |
|
|
Вологість ґрунту в кар’єрісуттєво не змін ю- |
||
|
|
||
|
|
ється, тому значення вологості наперед відо- |
|
|
1 |
ме за результатами контрольних випробу- |
|
|
вань. Ґрунти найчастіше ущільнюють поша- |
||
|
|
||
Рис. 11.22. Схема польового пенетрометра: |
ровим відсипанням із наступним ущільнен- |
||
ням котками. При цьому нормативні докуме- |
|||
1 – конус; 2 – опорна частина; 3 – пружина; |
нти регламентують значення щільності сухо- |
||
4 – опорне кільце; |
5 – рухоме кільце; |
го ґрунту ρd, котрі потрібно досягти після |
|
6 – штанга; 7 – динамометр; 8 – ручка; |
ущільнення. Тому почати ущільнення насту- |
||
9 - корпус |
|
пного шару можна тільки після того, як |
|
|
|
||
отримано результати контрольних визначень щільності сухого ґрунту. Використання звичай- |
|||
них методів випробувань (метод ріжучих кілець та визначення вологості висушуванням) ви- |
|||
кликає значні технологічні перерви у роботі. |
|
||
Значний виграш у часі дає використання пенетраційного методу контролю. Схема |
|||
польового пенетрометра наведена на рис. 11.22. |
|
||
Головною робочою частиною є металевий конус 1 із кутом розкриття при вершині |
|||
30°. На поверхні ґрунту пенетрометр фіксують опорною частиною 2. Перед випробуваннями |
|||
знімають на глибину 5 – 10 см розпушений ґрунт і зачищають поверхню. Для того, щоб урів- |
|||
новажити конструкцію пенетрометра й конус під своєю вагою не занурювався в ґрунт в кор- |
|||
пусі 9 установлено пружину 3, яка фіксується опорним кільцем 4. Перед початком випробу- |
|||
вань за допомогою рухомого кільця 5 фіксують початкове положення конуса. Навантаження |
|||
на конус передають через ручки 8 та за допомогою динамометра 7 визначають прикладене |
|||
зусилля. Отримане переміщення конуса фіксується на проградуйованій штанзі 6. За отрима- |
|||
ними даними розраховують питомий опір пенетрації R. |
|||
Для використання пенетраційного методу контролю спочатку на дослідних площад- |
|||
ках проводять пенетраційні випробування при різній вологості і будують номограму взає- |
|||
мозв’язку між питомим об’ємом сухого ґрунту 1/ρd, вологістю W та питомим опором пенет- |
|||
рації R. У процесі виконання робіт за заданим значенням щільності сухого ґрунту ρdс знахо- |
|||
дять контрольне значення питомого об’єму сухого ґрунту 1/ρdс і для відомого значення воло- |
|||
гості визначають значення питомого опору пенетрації Rc, яке потрібно досягти після ущіль- |
|||
нення. Після контрольної кількості проходів котка виконують пенетраційні випробування, |
|||
знаходять питомий опір пенетрації R та роблять висновок про можливість відсипання насту- |
|||
пного шару (якщо R≥Rc) або про необхідність додаткового ущільнення (якщо R<Rc). |
|||
На рис. 11.23 для прикладу наведено рівняння взаємозв’язку й номограму пенетрації |
|||
легкого суглинку з Кривого Рогу, який використовувався для греблі водоймища- |
|||
накопичувача шахтних вод Кривбасу. |
|
||
Коефіцієнт кореляції склав 0,946 при середній квадратичній похибці умовного рів- |
|||
няння 0,0755, що підтверджує високу точність отриманої залежності. Використовуючи номо- |
|||
граму, для відомої вологості та опору пенетрації легко знайти відповідне значення питомого |
|||
об’єму сухого ґрунту. |
|
|
` |
290 |