154 Предмет і специфіка прикладної політології

нікація по всій партійній вертикалі, візити лідерів партій у регіони та зацікавлення місцевими проблемами, забезпе­чення широких можливостей керівників організацій полі­тичних партій потрапити до «прохідної» частини партій­ного виборчого списку, подолання «кастовості», залучен­ня низових структур до прийняття рішень щодо партійної стратегії і тактики.

Суттєвою проблемою щодо посилення ролі політичних партій є їх недостатня інституціональна спроможність. Ба­гато з них не має чіткої ідеології, за якою одну партію мож­на відрізнити від інших, відносно стабільної електораль­ної бази, викристалізованого ставлення до влади, стабіль­ної організаційної структури; не розвивають регіональні організації, не ведуть облік кадрів та іншої регулярної ор­ганізаційної роботи, не мають партійних ЗМІ.

На думку аналітиків, в Україні протягом 1990 р. — початку XXI ст. конкурували чотири партійні ніколи — стара школа КПРС, яка за основу бере саме ідеологічну роботу (КПУ); комсомольська школа (СПУ, ПСПУ, Бать­ківщина, СДПУ(о), яка заміняє ідеологічну роботу орга­нізаційною); школа «господарників», що використову­ють владні важелі («партія влади»); та західна школа, для якої характерні вузька спеціалізація, активне вико­ристання зв'язків з громадськістю тощо (Партія зеле­них, Народна партія). Крім того, чітко простежується кореляція між провладними і опозиційними (нейтраль­ними) партіями щодо способів організації їх діяльності.

Після парламентських виборів 2006 р. та дострокових парламентських виборів 2007 р. лінії водорозділу політич­них партій істотно змінилися. Усі парламентські партії не мають докорінних відмінностей у поглядах на розвиток внутрішньої політики України. Тому основні конфліктні поля суперечностей стосуються питань зовнішньополітич­них пріоритетів. Прозахідні партії представлені Нашою Україною — Народною самообороною, Блоком Юлії Тимо­шенко. Проросійські політичні сили в парламенті предста­влені Партією регіонів України, Блоком Володимира Ли­твина та Комуністичною партією України.

Водночас усі партійні організації дбають про навчання своїх кадрів, хоча використовують для цього різні методи. У багатьох політичних партіях України зберігається висо­ка плинність кадрів. Передусім це стосується партій, ство­рених не на основі ідеологічного критерію, а на основі на­ближення до влади.

Формування і забезпечення діяльності політичної партії 155

Основні фінансові надходження до осередків політич­них партій формуються з добровільних пожертвувань від представників малого й середнього бізнесу, надходжень від центральних керівних органів, продажу партійної преси, членських внесків. Деякі партії мають холдинги (англ. holding, від hold — тримати, затримувати) — ме­режі громадських (молодіжні, жіночі, спортивні, вете­ранські тощо), економічних структур, що перебувають під їх впливом.

Інституціалізація політичних партій, тобто перетво­рення їх на політичний інститут, означає їх зміцнення, стабілізацію, посилення їх значення та ролі в суспільстві. Якщо головним чинником слабкості українських політич­них партій є відсутність їх впливу на реальну, передусім виконавчу, владу, то іншою стороною проблеми є те, що самі партії не працюють над посиленням свого впливу в суспільстві. Стабільно інституціалізованою вважається партія, яка брала участь принаймні у трьох виборчих кам­паніях. Таких партій в Україні небагато.

Отже, щоб бути дієвими інститутами артикуляції сус­пільних інтересів, політичні партії мають готувати профе­сійних політиків, робити публічну політику фаховою.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте основні принципи формування політичної партії.

2. Поясніть, як відбувається процес формування політичної партії.

1. Зазначте, яким чином відбувається процес залучення членів політичної партії.

2. З'ясуйте, що таке партійна структура? Охарактеризуйте її ос­новні компоненти.

3. Проаналізуйте напрями роботи політичної партії.

3. Дайте характеристику політичним партіям України з точки зору ^внутрішньої організації та напрямів діяльності.

7. Розробіть структурні схеми підготовки статуту і програми політичної партії.

8. Назвіть і охарактеризуйте критерії формування позитивного іміджу лідера політичної партії.

9. Які чинники впливають на динаміку формування місцевих осередків політичної партії?

10. Порівняйте особливості практичної діяльності функціонерів та Активістів політичної партії.

11. На основі відповідного досвіду розробіть зразок поточного звіту внутріпартійного підрозділу перед керівництвом політичної Партії.