
- •10 Предмет і специфіка прикладної політології
- •12 Предмет і специфіка прикладної політології
- •14 Предмет і специфіка прикладної політології
- •16 Предмет і специфіка прикладної політології
- •18 Предмет і специфіка прикладної політології
- •20 Предмет і специфіка прикладної політології
- •22 Предмет і специфіка прикладної політології
- •24 Предмет і специфіка прикладної політології
- •26 Предмет і специфіка прикладної політології
- •28 Предмет і специфіка прикладної політології
- •32 Предмет і специфіка прикладної політології
- •34 Предмет і специфіка прикладної політології
- •36 Предмет і специфіка прикладної політології
- •38 Предмет і специфіка прикладної політології
- •40 Предмет і специфіка прикладної політології
- •42 Предмет і специфіка прикладної політології
- •44 Предмет і специфіка прикладної політології
- •46 Предмет і специфіка прикладної політології
- •48 Предмет і специфіка прикладної політології
- •50 Предмет і специфіка прикладної політології
- •52 Предмет і специфіка прикладної політології
- •54 Предмет і специфіка прикладної політології
- •56 Предмет і специфіка прикладної політології
- •58 Предмет і специфіка прикладної політології
- •60 Предмет і специфіка прикладної політології
- •64 Предмет і специфіка прикладної політології
- •66 Предмет і специфіка прикладної політології
- •68 Предмет і специфіка прикладної політології
- •70 Предмет і специфіка прикладної політології
- •72 Предмет і специфіка прикладної політології
- •74 Предмет і специфіка прикладної політології
- •76 Предмет і специфіка прикладної політології
- •78 Предмет і специфіка прикладної політології
- •80 Предмет і специфіка прикладної політології
- •82 Предмет і специфіка прикладної політології
- •84 Предмет і специфіка прикладної політології
- •88 Предмет і специфіка прикладної політології
- •90 Предмет і специфіка прикладної політології
- •92 Предмет і специфіка прикладної політології
- •94 Предмет і специфіка прикладної політології
- •96 Предмет і специфіка прикладної політології
- •98 Предмет і специфіка прикладної політології
- •100 Предмет і специфіка прикладної політології
- •102 Предмет і специфіка прикладної політології
- •104 Предмет і специфіка прикладної політології
- •108 Предмет і специфіка прикладної політології
- •112 Предмет і специфіка прикладної політології
- •114 Предмет і специфіка прикладної політології
- •116 Предмет і специфіка прикладної політології
- •118 Предмет і специфіка прикладної політології
- •120 Предмет і специфіка прикладної політології
- •122 Предмет і специфіка прикладної політології
- •124 Предмет і специфіка прикладної політології
- •126 Предмет і специфіка прикладної політології
- •128 Предмет і специфіка прикладної політології
- •132 Предмет і специфіка прикладної політології
- •134 Предмет і специфіка прикладної політології
- •136 Предмет і специфіка прикладної політології
- •138 Предмет і специфіка прикладної політології
- •140 Предмет і специфіка прикладної політології
- •144 Предмет і специфіка прикладної політології
- •146 Предмет і специфіка прикладної політології
- •148 Предмет і специфіка прикладної політології
- •150 Предмет і специфіка прикладної політології
- •152 Предмет і специфіка прикладної політології
- •154 Предмет і специфіка прикладної політології
- •156 Предмет і специфіка прикладної політології
- •158 Предмет і специфіка прикладної політології
- •160 Предмет і специфіка прикладної політології
- •164 Предмет і специфіка прикладної політології
- •166 Предмет і специфіка прикладної політології
- •168 Предмет і специфіка прикладної політології
- •Елементи психологічної атаки
120 Предмет і специфіка прикладної політології
ного простору на користь своїх інтересів, управління процесами структуризації. Ця діяльність передбачає розв'язання суб'єктом таких завдань:
а) зовнішня структуризація (необхідність урахування в управлінській практиці соціальної неоднорідності об'єкта управління, тобто сегментування політичного ринку);
б) внутрішня структуризація (дії суб'єкта політичного технологічного процесу, що мають на меті спонукати всіх потенційних учасників цього процесу вступити у взаємо пов'язані статусно-рольові відносини). Вибір цих відносин зумовлений цілями суб'єкта управління. Маючи на меті підвищення авторитету політичного діяча, найдоцільні шим буде сценарій, головними дійовими особами якого є лідер і його послідовники.
У будь-якому суспільстві на основі попереднього соціального досвіду складаються певні уявлення про характер взаємодії між лідером і його послідовниками. Як правило, за лідером визнають право на висунення цілей, пропонування програми дій, мобілізацію мас для досягнення поставленої мети. Від нього чекають публічних заяв, виступів, оцінок, закликів тощо. Послідовники повинні йти за лідером, підтримувати його, приймати його пропозиції, віддавати йому перевагу. Моделі поведінки лідера і послідовників транслюються в суспільстві за допомогою комунікації і засвоюються населенням у процесі соціалізації, що робить досить високою ймовірність виникнення таких взаємодій. Потрібно вміло використати цю потенційну готовність людей до її відтворення у своїх діях.
Для посилення процесів структуризації всередині полі-тико-технологічного процесу суб'єкт управління повинен використовувати механізми соціального контролю, внаслідок чого невідповідність дій виконавця соціальної ролі очікуванням людей неминуче викликатиме відповідну реакцію (подив, зауваження, осуд), оскільки порушуватиме їх уявлення про коректну, правильну поведінку. Соціальне контролювання забезпечує відносну стійкість рольової поведінки, допомагає передбачати можливі дії індивіда. Якщо він оголосив про свою прихильність певному лідеру, це свідчитиме про високу вірогідність підтримання ним його починань, голосування за нього на виборах, опанування його супротивників та ін. Лідер також повинен послідовно виконувати свою роль, виправдовуючи очікування своїх послідовників і тих, хто спостерігає за його вчинками. Завдання суб'єкта політико-технологічного управління полягає в коригуванні поведінки учасників структурованої
Політичний менеджмент 121
взаємодії, спонуканні їх до адекватного виконання своїх ролей. Водночас він повинен підтримувати у свідомості учасників взаємодії значущість цієї структурної моделі, передусім завдяки поширенню явних і завуальованих думок про затребуваність суспільством лідера, якого він підтримує.
Відношення «лідер — послідовники» в електоральній кампанії, попри свою особливу значущість, далеко не єдине. Тому не можна політико-технологічний процес зводити лише до певних структурних відносин. Досягнення політичної мети потребує від суб'єкта управління діяльності за різними напрямами, використання у своїх інтересах логіки не одного, а багатьох структуроутворюючих чинників. Наприклад, при забезпеченні інформаційної підтримки політичному руху доводиться зважати на такі константи взаємодії: «учасники руху — керівництво ЗМІ», «учасники руху — лідери думок», «учасники руху — політичні суперники» тощо.
Управління процесами внутрішньої структуризації полягає у виборі структурної моделі, спроможної пов'язати всіх учасників політико-технологічного процесу статусно-рольовими відносинами, та у цілеспрямованій діяльності щодо перенесення цієї моделі до сфери соціальних взаємодій (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Моделювання соціальної структури
Чинники, що надають стійкості соціальній і структурі |
Завдання управління процесами внутрішньої стр уктуризації |
Соціалізація |
Ухвалення учасниками політико-технологічного процесу соціальних ролей відповідно до обраної структурної моделі |
.Соціальний контроль |
Коригування поведінки учасників політико -технологічного процесу у разі відхилення їх дій від обумовлених структурною моделлю |
Легітимація |
Укорінення в масовій свідомості думок про ціннісну значущість відповідної структурної моделі |
Успішне розв'язання цих завдань забезпечує стійкість, визначеність, передбачуваність відносин учасників Політико-технологічного процесу.