Словник термінів

Альтернатива — потреба вибирати між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.

Американський шлях розвитку сільського господарства — швидке зростання фермерських господарств, звільнення від будь-яких залишків феодальної залежності, ліквідація поміщицького землеволодіння.

Буржуазія — соціальна група, що володіє засобами виробництва і живе на прибутки від найманої праці.

Валуєвський циркуляр — підготовлене міністром внутрішніх справ П. О. Валуєвим розпорядження царського уряду, відповідно до якого заборонялося друкувати шкільні підручники, науково-популярні, релігійні видання українською мовою та викладати нею в школах.

Відробіткова система — різні види відробітків: праця за гроші зі своїм реманентом; праця на поміщика за борг; праця за землю й житло; за право випасати худобу на поміщицьких землях; за право полювати в поміщицькому лісі та брати там деревину; за оренду землі в поміщика; за викупні платежі.

Громади — напівлегальні осередки української демократичної інтелігенції, що провадили національно-культурну та громадсько-політичну роботу в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. у межах Російської імперії і за кордоном.

Губернія — основна адміністративно-територіальна одиниця в Росії в кінці ХVIII ст. — 1929 р.

Емський указ — розпорядження Олександра ІІ, підписане у м. Емсі (Німеччина), доповнювало Валуєвський циркуляр (1863 р.). Заборонялося ввозити з-за кордону українські книжки, видавати оригінальні твори українською мовою, перекладати українською з іноземних мов та показувати театральні вистави. На підставі цього указу було закрито громади.

Імпресіонізм — напрям у мистецтві й літературі, що виник наприкінці ХІХ ст. і прагнув відтворити найтонші суб’єктивні відчуття й переживання художника, письменника, поточні враження тощо.

Інтелігенція — група людей, до якої належать особи, професійно задіяні в розумовій праці, що мають відповідну для такої праці спеціальну освіту.

Земство — орган місцевого самоврядування, створений відповідно до земської реформи 1864 р.

Консерватизм — ідеологічний напрямок, для якого характерне прагнення до стабілізації соціальних процесів, надання переваги традиційним суспільним інститутам, цінностям і морально-правовим засадам.

Кріпосне право — система феодальної залежності селян, яка полягала в прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі феодала. В Україні складалося у ХІІІ—ХVІ ст. під впливом польської експансії. Остаточно оформлене в ХVІІІ ст. урядом Катерини ІІ. Скасоване реформою 1861 р.

Лібералізм — політико-ідеологічна течія прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод.

Маніфест — а) особливий акт найвищого органу державної влади або глави держави у формі урочистого письмового звернення до населення з приводу винятково важливих подій у громадсько-політичному та соціально-економічному житті країни; б) звернення, декларація політичної партії або громадського угрупування, в якому містяться їхнє програмне положення і принципи теоретичної та практичної діяльності; видається для популяризації їхньої діяльності, залучення людей до лав цих організацій, до участі у виборчих кампаніях.

Месіанство — вчення про особливу, дуже важливу роль якогось одного народу в історії.

Мирові суди — особливий вид судів, введений у Російській імперії у 1864 р., який розглядав дрібні кримінальні злочини, покарання за які не перевищувало 1 року, та цивільні справи з вартістю позову до 500 рублів.

Модернізація — зміна, оновлення, вдосконалення відповідно до сучасних вимог і смаків.

Монархія — форма державного правління, за якої вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — монарха. Розрізняють абсолютну (необмежену) та конституційну (коли влада обмежується законом) монархії.

Народницький рух (народництво)— суспільно-політична течія другої половини ХІХ ст., що віддзеркалювала ідеологію селянської демократії та вважала за можливе перехід Росії до соціалізму через селянську громаду, оминаючи капіталізм.

Націоналізм — радикальний політичний напрям; світогляд, відповідно до якого нація вважається головним і вирішальним чинником історії, інтересам якої підпорядковуються всі елементи суспільного життя.

Національна еліта — найбільш підготовлена й згуртована меншість суспільства, його провідна верства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед народом (нацією) і скеровує зусилля національної спільноти на їхнє досягнення.

Національна ідея — прагнення до збереження національного існування, свободи й незалежності та створення власної держави як найоптимальнішої форми реалізації національної ідеї.

Національне відродження — поняття, що використовується стосовно історії так званих «недержавних» народів у XIX ст., пов’язане з процесами їхньої національної самоідентифікації, поширенням мережі культурно-освітніх установ, а також з перетворенням національних прагнень у програми та форми діяльності національних громадських організацій і політичних партій. Національне відродження — це становлення сучасних націй Європи.

Парламент — законодавчий представницький орган конституційної держави, побудований повністю або частково на виборних засадах.

Парламентаризм — система державного управління, за якою законодавча влада належить виборному парламентові; участь будь-якої партії в представницьких зборах уряду.

Петиція — письмове, переважно колективне прохання, клопотання, звернення до державних керівних установ або до голови уряду.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, яка входить до складу губернії.

Політична партія — формально незалежне активне громадське об’єднання осіб на підставі загальних інтересів, сформульованих в основоположних ідейних настановах і програмах, головним завданням якої є участь у визначенні політичного курсу держави, виробленні державної політики, формуванні органів влади та місцевого самоврядування, представництва в їхньому складі. Має стійку структуру і постійно діє. Виражає політичну волю своїх членів і прихильників.

Прусський шлях розвитку сільського господарства — уповільнене вростання поміщицького господарства в капіталізм за рахунок напівфеодальної експлуатації селянства.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення в будь-якій сфері суспільного життя, галузі знань, яке не знищує основ попередньої структури.

Русифікація — цілеспрямована політика царського уряду в національних окраїнах, скерована на витіснення на другорядні ролі національних, зокрема й української мов, культур, історій та заміну їх на російські мову, культуру, історію.

Селянська община — адміністративне об’єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою.

Соціал-демократія — ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Суд присяжних — суд у якому беруть участь присяжні засідателі — особи, що на певний час залучаються до участі в розгляді справ.

Українофіли — прихильники українців і всього українського.

Хлопомани — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст. Хлопоманство зароджувалось як рух за розвиток української мови. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом — хлопами. Xлопомани розмовляли виключно українською мовою, носили національний одяг, улаштовували маніфестації на честь Т. Шевченка. Припинився рух у 1863 р. через репресії царизму.

Цензура — нагляд за друкованими виданнями для недопущення публікації небажаної, з погляду державної влади, інформації.