Хронологія

1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.

1734—1750 рр. — діяльність Правління гетьманського уряду.

1750—1764 рр. — гетьманування К. Розумовського.

1764—1786 рр. — діяльність другої Малоросійської колегії.

1768—1774 рр. — І Російсько-турецька війна за Катерини ІІ.

Серпень 1775 р. — маніфест про скасування Запорозької Січі.

3 травня 1783 р. — імператорський указ про закріпачення селян.

Квітень 1783 р.— рескрипт Катерини II про включення Криму до складу Росії.

1780 р. — скасування полкового устрою на Лівобережжі, створення Новгород-Сіверського, Чернігівського та Київського намісництв.

1796 р. — утворено Малоросійську губернію на території колишньої Гетьманщини.

1787—1791 рр. — ІІ Російсько-турецька війна за Катерини ІІ.

1812 р. — вторгнення наполеонівської армії в Росію.

1817—1857 рр. — існування військових поселень.

1828—1829 рр. — Російсько-турецька війна.

14 грудня 1825 р. — повстання декабристів у Петербурзі.

1847—1848 рр. — створення та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

Словник термінів

Декабристи — члени різних таємних товариств, що утворилися в Російській імперії за часів царювання Олександра І (з 1816), існування яких було викрито повстанням у Петербурзі 14 грудня 1825 р. Переважно декабристами були молоді дворяни-офіцери, поміщики.

Інвентарні правила (від пізньолат. inventarium — опис майна) — у Російській імперії — законодавчі акти 1847—1848 рр. Визначали розміри наділів і повинності поміщицьких селян південно-західних губерній. Прийняті для запобігання знеземеленню селян і послабленню впливу польських землевласників.

Інтеграція (від лат. integratio — відновлення, поповнення) — це процес зближення і зв’язку певних галузей, що відбувається поряд з процесами їхньої диференціації, урізноманітнення. Або поняття, що означає стан зв’язаності окремих частин у щось цілісне.

Карабінери — вид піхоти і кавалерії. З’явився у ХV ст. в Іспанії як відбірні стрільці в піхоті й кінноті (карабени). У ХVІ—ХІХ ст. становили піхотні і кавалерійські частини в ряді європейських країн. У Російській імперії існували кінні, у ХVІІІ ст., і піхотні, у ХІХ ст., карабінерні полки.

Натуральне господарство — тип господарства, в якому продукти праці виробляються для задоволення потреб самих виробників, а не для продажу.

Рекрут — особа, яка приймається на військову службу за наймом або повинністю. У російській армії 1705—1874 рр. це особа, яку зарахували в армію згідно з рекрутською повинністю. З 1874 р. цей термін було замінено на «новобранець».

Російсько-турецькі війни — 1) 1735—1739 рр. — союз Росії та Австрії проти Туреччини за вихід до Чорного моря і для знешкодження кримських татар. Російські війська під командуванням Б. Мініха і П. Ласі зайняли Азов, Очаків, Хотин, Ясси. 2) 1768—1774 рр., розпочата Туреччиною після відмови вивести війська з Польщі. Російські війська П. Рум’янцева розгромили турків і уклали вигідний Кючук-Кайнарджийський мир. 3) 1787—1791 рр., розпочата Туреччиною для повернення Криму. Перемогу здобули російські війська під командуванням О. Суворова, Г. Потьомкіна та інших. Закінчилася Ясським миром. 4) 1806—1812 рр., розпочата Туреччиною для повернення втрачених володінь у Північному Причорномор’ї та на Кавказі. Перемогу здобули російські війська, очолювані М. Кутузовим, і призвели до укладення Бухарестського миру. 5) 1828—1829 рр., внаслідок кризи Османської імперії, що викликала грецьку революцію 1821—1829 рр. Російські війська захопили Закавказзя, перемогли турецькі війська у Болгарії і підійшли до Константинополя. Ці успіхи було закріплено у Адріанопольському мирному договорі. 6) 1877—1878 рр., викликана піднесенням національно-визвольного руху на Балканах, що завершилася Сан-Стефанським миром.

Секуляризація (від пізньолат. saecularis — мирський, світський) — перетворення державою церковної власності на світську (зазвичай, земельної власності).

Тяглове господарство — тип господарства ХV — початку ХІХ ст., за ведення якого платяться грошові та натуральні повинності державі або поміщику.

Чумаки — українські торговці-перевізники, які їздили на волах до Чорного та Азовського морів за сіллю і рибою, розвозячи ці товари по ярмарках. Паралельно доставляли інші товари та вантажі. До проведення залізниць це був досить значущий промисел. Через небезпеку під час перевезень дніпровськими порогами, чумаки об’єднувались у ватаги, аби боротися з нападами гайдамаків та татар. Чумаки обирали досвідченого отамана, який вказував шлях, призначав сторожів тощо. Вибирали з чумацької громади й кухаря. В першій половині ХІХ ст. чумацтво стало мирним і отамана вже не вибирали.