Словник термінів

Абсолютизм — форма правління, що характеризується необмеженою владою глави держави (монарха); розвивається в добу розквіту-занепаду феодалізму й зародження індустріального суспільства.

Абсолютна монархія — остання форма феодальної держави, яка виникає за часів розкладу феодалізму й зародження капіталістичних відносин. Характеризується тим, що глава держави виступає головним джерелом законодавчої і виконавчої влади, встановлює податки і розпоряджається державними фінансами.

Адміністративно-територіальний устрій — система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади та управління.

Буковина — Північна — територія сучасної Чернівецької області, Південна — на території Румунії.

Бургомістр — голова міського самоврядування.

Дистрикт — адміністративна чи судова одиниця, підрозділ провінції, кантону тощо.

Еволюція — процес зміни, розвитку, що відбувається природним шляхом, без зовнішнього насильницького втручання.

Еміграція — добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).

Етнічний — той, що належить до якогось народу, його культури і традицій.

Західна Галичина — землі північної частини Краківського, Люблінського і Сандомирського воєводств між Західним Бугом, Віслою і Піліцою, Руського й Белзського воєводств та Холмської землі, які за третім поділом Польщі (1795) було приєднано до Галичини.

Катехізис — сповідання віри, виклад основ християнського віровчення.

Комітат — одиниця адміністративно-територіального поділу в Угорщині.

Конституція — основний закон держави, який визначає суспільний і державний устрій, систему державних органів, порядок їхнього створення й діяльності, права й обов’язки громадян; основа всього законодавства держави.

Магістрат — адміністративний орган управління містом, яке мало грамоту на самоврядування.

Національно-визвольна боротьба — боротьба народів за своє національне і соціальне визволення; масовий рух представників різних станів за релігійну, соціальну і політичну свободу всього народу.

Окіл — адміністративно-територіальна одиниця, округ, зокрема на Буковині.

Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині, Закарпатті проти феодально-кріпосницького гніту польської та української шляхти, австрійських, угорських і молдавських поміщиків у ХV — першій половині ХІХ ст.

Парафіяльні школи — початкові школи при церковних парафіях.

Посесор — а) власник посесійного підприємства; б) той, хто орендує землю, маєток і т. ін.

Промисловий переворот — процес розвитку продуктивних сил суспільства, який уособлює перехід від мануфактурного до машинного виробництва, від дрібного товарного виробництва — до широкомасштабного, від ручної праці — до застосування парових двигунів та системи машин.

Реалізм — 1) напрям у літературі й мистецтві, метою якого є найбільш повне, правдиве віддзеркалення дійсності; 2) чітке розуміння й урахування об’єктивних умов під час здійснення чого-небудь.

Революція — докорінна, глибока якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій галузі життєдіяльності суспільства.

Реформа — нововведення, перетворення, зміна.

Сейм, сойм — станово-представницький орган за часів Австро-Угорщини.

Сервітути — сервітут (від лат. servitus — повинність, зобов’язання) — звичаєве чи встановлене законом право користуватися (частково чи спільно) чужою власністю. На правах сервітуту селяни спільно з поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками та ін.

Соціальне визволення — боротьба за ліквідацію підневільного становища й поліпшення умов життя людей у суспільстві.

Соціальні стани — великі групи людей, які різнилися між собою правами і політичним становищем у суспільстві.

Східна Галичина — історико-географічна область на заході України. У докиївські часи тут мешкали східнослов’янські племена дулібів і білих хорватів. У ХІІ ст. на цій території утворилися Галицьке, Звенигородське, Перемиське і Теребовльське князівства. У ХІІІ ст. вони об’єдналися в Галицько-Волинське князівство. У другій половині ХІV ст. більша частина останнього потрапила до складу Речі Посполитої і була поділена на землі: Галицьку, Львівську, Перемиську, Саноцьку, Холмську і Белзьку. В середині ХV ст. перші чотири землі було об’єднано в Руське воєводство з адміністративним центром у Львові. Після першого поділу Польщі (1772) Східна Галичина опинилась у складі Австрійської імперії.

Толока — форма селянської взаємодопомоги для виконання термінових і важливих робіт, які потребували значної кількості робочих рук (збирання врожаю, зведення будинку, косовиця тощо); на Буковині — клака.

Юридики — земельні ділянки міської території, що належали магнатам і шляхті.

Юрисдикція — правове та адміністративне підпорядкування.