Хронологія

11 березня 1985 р. — позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.

Травень 1985 р. — прийняття заходів по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом.

26 квітня 1986 р. — катастрофа на Чорнобильській АЕС.

8 грудня 1987 р. — договір СРСР і США про ліквідацію ракет середньої та короткої дальності.

Літо 1988 р. — відзначення 1000-ліття Хрещення Русі-України.

Лютий 1989 р. — установчий з’їзд Товариства української мови ім. Т. Шевченка.

Липень 1989 р. — страйк шахтарів Донбасу та Західної України.

Вересень 1989 р. — виникнення наймасовішої громадсько-політичної організації в Україні — Народного руху України.

Осінь 1989 р. — початок оксамитових революцій в східній Європі і розпаду світової системи соціалізму.

16 липня 1990 р. — прийняття Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України».

18 березня 1990 р. — вибори до Верховної Ради України та місцевих Рад. Демократичний блок здобув чверть мандатів.

1990 р. — підписання М. Горбачовим та лідерами великих держав у Парижі «Хартії для нової Європи», що нарешті поклало край холодній війні.

31 липня 1991 р. — припинення існування Варшавського договору.

19—21 серпня 1991 р. — путч в Москві. Створення і падіння ДКНС.

24 серпня 1991 р. — проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України.

1 грудня 1991 р. — всенародний референдум на підтвердження Акта про державну незалежність України і вибори президента України. Президентом України обрано Л. Кравчука.

8 грудня 1991 р. — ліквідація СРСР та укладення Україною, Росією і Білоруссю Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Словник термінів

«Перебудова» — історичний період в історії СРСР, що тривав з 1985 по 1991 рр., і характеризувався корінною ліберальною трансформацією суспільного устрою та громадського життя Радянського Союзу, і мав наслідком ліквідацію соціалістичної системи та розпад СРСР.

«Гласність» — одна зі складових частин політики «перебудови», що передбачала реалізацію права на свободу слова і характеризувалася в цей період вільним висвітленням та обговоренням всіх суспільних явищ.

Політичний плюралізм — це визнання множинності соціальних інтересів та способів їх виразу у політиці, показник та результат зрілості процесу становлення демократичної політичної системи.

Політична еліта — вища, самостійна і привілейована група людей, що концентрує в своїх руках владу і забезпечує прийняття основних політичних рішень.

Громадські організації та рухи — добровільні масові об’єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів та завдань.

Демонстрація — публічне вираження громадських вимог солідарності або протесту, шляхом організації масових мітингів.

Політична партія — організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу і має за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі у її здійсненні.

Опозиція — протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї політики іншим поглядам й іншій політиці.

Путч — специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом захоплення влади або засобом психологічного тиску на уряд.

Референдум — всенародне голосування з метою виявлення громадської думки для прийняття остаточного рішення щодо державних законів та інших питань загальносуспільного значення.