Словник термінів

Автохтонна теорія походження козацтва — доводить, що козацтво є продовженням вічових громад Київської Русі, які трансформувалися у військові підрозділи, які підпорядковувалися великому литовському князеві.

Болохівська теорія походження козацтва — пов’язує феномен козацтва з існуванням болохівців, які після встановлення монголо-татарського іга прийняли протекторат Орди і вийшли з-під юрисдикції місцевих князів.

Бродницька теорія походження козацтва — пов’язує козацтво із слов’янським степовим населенням періоду Київської Русі, яке проживало у пониззі Дунаю.

Захисна теорія походження козацтва — пояснює появу козацтва з гострою потребою дати організовану відсіч татарським набігам.

Курінь — військовий підрозділ (або казарма) у козаків Запорізької Січі, складова частина коша; чисельність куренів могла досягати 38.

Обозний — представник козацької старшини, мав у своєму підпорядкуванні артилерію та відповідав за постачання.

Осавул — посадова особа на Запорозькій Січі, відав організацією військових загонів.

Паланка — землі, підвладні Запорозькій Січі. В різний час налічувалося від 5 до 8: Бугогардівська, Інгульська, Кальміуська, Кодацька, Орельська, Прогноїнська, Протовчанська, Самарська.

Писар — посадова особа на Запорозькій Січі, керував військовою канцелярією.

Повстання — збройний виступ певної частини населення держави проти чинних порядків задля поліпшення власних умов життя, зміни законодавства або повалення панівного політичного ладу.

Січова рада — найвищий орган влади на Запорозькій Січі, який вирішував найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, здійснював судочинство, розподіляла землі та угіддя. На січовій раді обиралася й військова старшина.

Соціальна теорія походження козацтва — пов’язує появу козацтва з посиленням економічного, політичного, національного та релігійного гніту українського населення.

Суддя — посадова особа на Запорозькій Січі, проводив судочинство, відав скарбницею, в разі потреби, виконував повноваження кошового отамана.

Татарська теорія походження козацтва — твердить, що козацтво пов’язане з появою на території Київщини за часів Вітовта татарських поселень, де шляхом злиття з місцевим населенням з’явилося козацтво.

Уходницька теорія походження козацтва — виводить козацтво з утворення на Наддніпрянщині громад вільних озброєних людей, які прибували на промисли.

Хозарська теорія походження козацтва — за нею козаки ототожнюються з хозарами.

Черкаська теорія походження козацтва — виводить родовід козацтва від черкес, або черкасів, які проживали на території Тмутараканського князівства.

Чорно-клобуцька теорія походження козацтва — вважає козаків нащадками племені чорних клобуків, яке за часів Київської Русі проживало на Пороссі.

Персоналії

Баторій Стефан (1533—1586) — король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.

Вишневецький (Байда) Дмитро (?—1563) — князь, староста черкаський та канівський, козацький отаман, засновник Запорозької Січі на о. Хортиця. Зробив величезний внесок у консолідацію козацтва, здійснив низку походів на Кримський півострів. Претендував на молдавський престол, але внаслідок зради був полонений і відправлений до Стамбула. Після жорстоких катувань за наказом султана Сулеймана ІІ був страчений.

Дашкевич Остафій (?—1535) — староста черкаський та канівський, разом з козаками активно боронив українські землі від нападів татар та здійснив кілька походів на Кримський півострів. В 1533 р. запропонував побудувати на Дніпрі низку фортець для оборони південних рубежів від турецько-татарської агресії.

Дрогобич (Котермак) Юрій (близько 1450—1494) — закінчив Краківський університет. Доктор філософії з 1478 р. і доктор медицини з 1482 р. З 1482 р. став ректором Болонського університету. В 1483 р. в Римі він видав книгу «Прогностична оцінка поточного» — це була перша книга, видана українцем за кордоном.

Жолкевський Станіслав (1547—1620) — коронний польний гетьман з 1588 р.; великий коронний гетьман з 1613 р.; канцлер з 1617 р. Придушив козацько-селянське повстання 1594—1596 рр. Командував польськими військами під час битви під Цецорою 1620 р., зазнав поразки і загинув.

Косинський Криштоф (?—1593) — гетьман реєстрового козацтва, який очолив у 1591—1593 рр. козацьке повстання. Загинув під час облоги Черкас у 1593 р.

Лобода Григорій (?—1596) — один із ватажків козацько-селянського повстання 1594—1596 рр. В 1594 р. здійснив напад та зруйнував Акерман, де були сконцентровані турецькі війська, що готувалися до походу на Угорщину. В липні 1594 р. частина козаків, які приєдналися до С. Наливайка, обрала його гетьманом. У жовтні 1594 р. разом із С. Наливайком здійснив похід на Молдову, та примусили молдавського господаря присягнути на вірність австрійському імператорові. Після битви в урочищі Гострий Камінь на козацькій раді в м. Переяславі був обраний гетьманом повстанців. Під час облоги повстанських загонів в урочищі Солониця поблизу м. Лубен був убитий на козацькій раді.

Лянскоронський Предслав (?—1531) — брацлавський і кам’янецький староста, згодом — київський воєвода. У 1516 р. На чолі козацьких загонів здійснив похід на Акерман.

Наливайко Семерій (Северин) (близько 1560—1597) — один із ватажків козацько-селянського повстання 1594—1596 рр. В 1594 р. здійснив похід на територію Молдови, де розгромив татарські загони, що прямували на територію Австрії. У жовтні 1594 р. разом із Г. Лободою здійснив похід на Молдову, та змусили молдавського володаря присягнути на вірність австрійському імператорові. Навесні 1595 р. очолив козацько-селянське повстання. У березні 1595 р. командував повстанськими загонами під час битви з польським військом в урочищі Гострий Камінь. Був позбавлений гетьманської булави на козацькій раді у м. Переяслав. Після поразки повстання 28 травня 1596 р. був виданий козаками польській владі. Керівників повстанців було вивезено до Варшави, де, після майже річного ув’язнення та тортур, страчено.