Хронологія

2—2,5 млн. років тому — поява первісних людей на Землі.

1,5 млн. років тому — поява первісних людей на території України.

1,5 млн. — 10 тис. років тому — період палеоліту.

1,5 млн. — 150 тис. років тому — період раннього палеоліту.

150—35 тис. років тому — період середнього палеоліту.

35—11 тис. рр. тому — період пізнього палеоліту, характеризується появою homo sapіens, або людини розумної.

Х—VІ тис. до н. е. — епоха мезоліту.

VІ—ІV тис. до н. е. — епоха неоліту

ІV—ІІІ тис. до н. е. — епоха енеоліту (мідно-кам’яний вік).

Друга половина І тис. до н. е. — епоха бронзи.

ХV—ХІ ст. до н. е. — поширення тшинецько-комарівської культури на території сучасних Східної Польщі, Прикарпаття, Наддністрянщини, Південної Білорусі, Північної України.

ІХ — середина VІІ ст. до н. е. — кіммерійський період давньої історії України.

VІІ—ІІІ ст. до н. е. — домінування в Північному Причорномор’ї скіфських племен.

513 р. до н. е. — скіфо-перська війна.

339 р. до н. е. — Філіпп Македонський завдав поразки військам Атея.

331 р. до н. е. — похід намісника Олександра Македонського — Зопіріона до Скіфії та розгром його війська. Початок занепаду Скіфської держави.

110 р. до н. е. — понтійський цар Мітрідат VІ Євпатор завдав поразки скіфам.

ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. — домінування на території Північного Причорномор’я сарматів.

ХІ—ІХ ст. до н. е. — розвиток на території лісостепової зони України білогрудівської культури, на основі котрої утворилися східні слов’яни.

Х—VІІ ст. до н. е. — поширення чорноліської культури між Дніпром на сході, Прип’яттю — на півночі, Дністром — на заході, Ворсклою — на півдні.

ХІІ—ХІ ст. до н. е. — домінування лужицької культури на заході України.

ХVІІ ст. до н. е. — розвиток висоцької культури на території між Західним Бугом і Стиром (Львівська і захід Тернопільської обл.).

ІІІ ст. до н. е. — ІІ ст. н. е. — зарубинецька культура на Середній Наддніпрянщині, півдні Полісся та лісостепу.

І—ІІ ст. — перші згадки про слов’ян у творах римських учених.

Кінець ІІ ст. — перша половина III ст. — поява готів у Північному Причорномор’ї.

375 р. — навала гуннів у Північне Причорномор’я. Розгром Боспорського царства, готів і Малої Скіфії.

ІІІ ст. — перша пол. V ст. — київська культура, племена якої перебували на Середній і Верхній Наддніпрянщині.

ІV—VІІ ст. — антський період історії слов’ян.

ІV—VІІІ ст. — східнослов’янські державні союзи племен — Славія, Куявія, Артанія.

V ст. — заснування Києва.

Словник термінів

Автохтон — корінний мешканець, абориген, тубілець.

Автохтонний — той, що виник, зародився на місці його сучасного проживання.

Анімізм — віра в існування душі та духів, що управляють світом, одухотворення сил і явищ природи.

Антропоморфний — людиноподібний.

Артефакти — археологічні матеріали.

Асиміляція — злиття одного народу з іншим, що супроводжується уніфікацією самосвідомості насильницьким нав’язуванням, звичаїв, мови панівного народу.

Варвари — назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та стояли на нижчому рівні культурного розвитку.

Геррос — місце поховання царських скіфів, розташоване у Нижній Наддніпрянщині.

Горит — футляр для лука і стріл у скіфів.

Доместикація — одомашнення диких тварин.

Екзогамія — за первіснообщинного ладу звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Екстенсивний спосіб виробництва — пов’язаний лише з кількісним (без поліпшення якості) розширенням виробництва.

Ендогамія — за первіснообщинного ладу звичай, коли шлюби дозволялись тільки між членами однієї родової групи.

Етногенез — походження, формування того чи іншого народу.

Катафрактарії — важкоозброєна сарматська кіннота, що справила помітний вплив на формування середньовічного рицарства.

Культура — в археології — поняття, що визначає спільність археологічних пам’яток, які стосуються одного часу, певної території та відзначаються місцевими особливостями. Часто археологічна культура відзеркалює етнічну спільність її носіїв.

Курган — насип над одним або кількома похованнями; зазвичай має напівсферичну форму.

Магія — сукупність прийомів та обрядів, пов’язаних з чаклунством, віщуванням, вірою в надприродні сили людини.

Неолітична (виробнича) революція — перехід від привласнювальних (збиральництва і мисливства) до відтворювальних (землеробства і скотарства) форм господарювання.

Пантеон — сукупність усіх божеств у певній політеїстичній релігії.

Патріархат — останній період первіснообщинного ладу, що замінив матріархат; характеризувався веденням родоводу за батьківською лінією, панівною роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім’ї.

Пектораль — коштовна металева нагрудна прикраса, ознака влади.

Поліс — античне місто-держава.

Тотемізм — одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин.